Прикінцеві роки 1960-х. Вже давно віджили своє “лавки” повоєнного типу, в яких було всього потроху, а торгували тим продавці-лавошники. Відкриваються спеціалізовані крамниці, великі універсами і універмаги, і кожну “нову вивіску” анонсують черкаські газети… Розповів чергову історію із життя старих Черкас краєзнавець Борис Юхно.

“Нелегко тим, в кого немає вірних помічників у домашньому побуті. Завітайте у господарський магазин “Господарка”, що на вулиці Жовтневій. Красивий, приємно оформлений, він має в продажу необхідні господарські дрібниці, які стануть необхідними у любому хатньому господарстві”. Це про нову, як на 1967 рік, крамничку “в домі табачників” неподалік перетину теперішніх Смілянської і Благовісної, зараз там аптека матері і дитини. Принаймні, асортимент для них.

Або про ще один “жіночий” тієї пори, “Берізку” на вулиці Шевченка: “Таку ліричну назву дали торговельники магазинові тканин у Черкасах. Кожний, хто бажає набрати собі гарного краму на пальто, сукню чи костюм, йде саме в цей магазин”.

Мені не відомо, як нинішні власники визначаються з профілем свого торгівельного бізнесу. Точно не завжди успішно, адже вивіски змінюються часто. А може й нормально визначаються, тільки не враховують нинішній стан гаманців масового покупця, якому насамперед хочеться їсти, а вже потім вдовольняти інші споживчі запити.

Наприкінці 1960-х магазини “планували” в усіх значеннях слова. І на підтвердження тому – стаття у “Черкаській правді” від 17 квітня 1968 року.

“У реконструйованому приміщенні по вулиці Комсомольській в районі залізничного вокзалу відкрився новий черкаський магазин “Дари ланів”. Тут торгують овочами, фруктами, консервами. Магазин приваблює до себе вже самим своїм оформленням. З добрим смаком, елементами сучасного стилю оздоблено інтер’єр. На стінах і вітринах багато квітів.

Розповідає заступник головного архітектора області Георгій Антонович Урсатій:

“Обличчя міста створює, насамперед, велика архітектура. Це ансамблі будинків, комплекси споруд. Але дуже істотна в цьому роль і так званих малих архітектурних форм. Йдеться, зокрема, про сучасний, привабливий вигляд вітрин, інтер’єрів, торговельних приміщень. Далеко не всі черкаські магазини відповідають поки-що цим вимогам, але можна чекати змін на краще.

У нас створено вже близько десятка проектів облаштування нових і реконструкції існуючих торговельних приміщень. Ось один з них – майбутній рибний магазин по вулиці Лазарєва. Він повинен, нам здається, задовольнити вибагливі смаки. Продумано до деталей оздоблення інтер’єра, в якому знайдуть застосування мозаїка, смальта, кераміка. Важливим елементом оформлення стане декоративний акваріум. Оригінальними обіцяють бути і вітрини, які підсвічуватимуться з середини.

Думка така, щоб у кожному великому спеціалізованому магазині створити своє характерне обличчя. Ось передано для виконання ескізи обладнання хлібного магазину по вулиці Урицького.

Зараз спільно з відділенням Художнього фонду працюємо над проектами інтер’єра торговельного комплексу, який займає перший поверх 100-квартирного будинку біля театру (йдеться про універмаг “Юність”, але тоді він ще не мав назви). Тут відкриється салон молодожонів і великий промисловий магазин з відділами синтетики, галантереї, трикотажу, парфюмерії. Готові ескізи і оформлення кафе, яке міститиметься поруч у десятиповерховому будинку. У цьому ж комплексі незабаром відкриється салон Аерофлоту. Черкаські художники-монументалісти готують для нього цікаве мозаїчне панно”.

Новий універмаг відкрили 1 лютого 1969 року, і звісно ж, таку подію періодика не оминула:

“Минулої суботи у центрі Черкас відкрито магазин “Юність”. Великими вітринами, багатим освітленням він здалека приваблює, кличе до себе.

“В приміщенні, де розмістився новий магазин, справили новосілля старі, вже добре відомі черкасцям магазини “Трикотаж – Галантерея”, “Галстуки”, “Подарунки”. Незабаром відкриється салон для молодят і сюди перейде магазин “Мірія”, – розповідає директор магазину Ніна Григорівна Гацько.

“Юність” чи не найбільший магазин в обласному центрі. 1500 квадратних метрів – така його торговельна площа. Понад 1000 квадратних метрів підсобних приміщень. Під магазином – складські приміщення.Чотири ліфти подають товари до залу.

Устаткування для “Юності” виготовляли Московська, Ужгородська і Білоцерківська меблеві фабрики. Інтер’єри магазину, в світловому відношенні, виконано з врахуванням сучасних вимог естетики. Широко використано чеканку, латунь та інші кольорові метали. Добре потрудились художники.

В “Юності” п’ять відділів: галантерейний, трикотажу-панчох, парфюмерно-косметичний, сувенірів і подарунків. 130 продавців, одягнених у спеціальну форму, привітно зустрічають покупців. В цьому колективі майже тільки молодь, і більшість має спеціальну торговельну освіту”.

Із передднем Першотравня 1968-го пов’язаний ще один місцевий старожил галузі. Але не в проектній фазі, а втіленні. Йдеться про приринковий універмаг на Гоголя, пізніше “Добробут”, хоча його власне ім’я небагатьом відоме. Як придивитися до фасаду, помітно, що він не монолітний: це була перша черга, а другу здали 1972-го. Неймовірно, але цей магазин з порядковим номером 32 Міськпромторгу дожив до наших днів практично у первозданному вигляді. Як на мене, “Добробут” до останнього був не просто універмагом, а справжнім “діючим музеєм радянської торгівлі”. Асортиментом товарів, звісно, не вирізнявся, але й внутрішнє планування та опорядження, й форма обслуговування за якої продавці й покупці розділені прилавком, зберігалися початковими. Так було ще наприкінці 2018-го. З початком наступного року “Добробут” зачинили на капітальну реконструкцію, результатом якої має стати його повне візуальне та навіть функціональне перевтілення. Але судячи з усього, щось там пішло не так: колишній універмаг законсервований у напіврозібраному стані, а його фасад обписаний негарними словами на адресу нового власника, найкультурніше з яких – “рейдер”.

Кардинально змінювати Будинок торгівлі планували, щонайменше, тричі: 1999 року, 2002 та 2012 року. Про першу з цих спроб навіть газети не встигли повідомити: замовники вирішили, що до 20-річчя БТ однаково не встигнуть, то не слід і братися. Однак, за три роки до задуму повернулися. При цьому, “варіант-99” у фасадній частині мало змінювався, і він перед вами.

Отже, 13 червня 2002 року містяни дізналися, що “за рік Будинок торгівлі ніхто не впізнає: реконструйований зовні, він перетвориться на європейську будівлю”. Сумнівне запевнення, позаяк з самого початку він нічим, окрім асортименту, не поступався західним зразкам торгових центрів. Принаймні, тим західним, що східніше. Звісно, якщо гості Черкас з Бидгоща, Кракова, Берліна не вдавали свого захоплення передовим дизайном будівлі.
Що ж планувалося?

“Розпочнеться добудова поверху зі сторони “Кооператора” (саме тут бачимо, що тієї добудови “не бачимо”, оскільки маємо справу з “варіантом-99”). Розширятимуться торговельні площі за рахунок реконструкції вітрин першого поверху, а саме: їх буде висунуто вперед на кілька метрів. Приміщення універмагу буде оформлено в сучасному архітектурному стилі, зокрема, розсувні двері встановлюватимуться зі сторони гастроному, а сріблясту металеву обшивку фасаду поміняють на золотисту. Крім того, планується відкрити стоянку для автомобілів перед універмагом зі сторони вулиці Смілянської”. Ну й далі – роздуми нового генерального директора АТ “Будинок торгівлі” про перспективи бізнесу.