У День таксиста – про таксі зі щирими вітаннями водіям машин з шашечками. Тепер таких чимало, послуга загалом доступна, а колись… Про це розповідає історію краєзнавець Борис Юхно.
1948-го для таксомоторів увели ті самі шашечки уздовж бортів і світлових сигнал “зелений вогник”: авто вільне. У 1950-ті основними автомобілями таксі були ЗІС-110 і ГАЗ-М20 “Побєда”. Ера “Волги” розпочалася 1957-го: 21-ша мала червоний дах, за що їх називали “червоними шапочками”. Від марки залежала й вартість проїзду: з 1961 року у ЗІМі або ЗІСі – 20 копійок за кілометр, у “Побєді” чи “Волзі” – 15. І всі повоєнні десятиліття вчасно викликати таксі чи навіть “упіймати” щастило не завжди.
“Наши люди в булочную на такси не ездят!” Хто не чув? Доречно нагадати, що цей, як і десятки інших кіношних афоризмів, до своїх стрічок вигадав сценарист, великий дотепник і життєлюб родом із Золотоноші, Яків Костюковський (1921-2011). На Черкащині минуло тільки перші сім літ його довгого і успішного творчого життя, та свою найменшу батьківщину Яків Аронович ніколи не забував, а востаннє тут побував 2007-го.
А між іншим, – якщо не про “конку” й коней-битюгів, – то не автобуси, а саме таксомотори відкрили у Черкасах еру громадського транспорту. Ще 1913 року така собі підприємлива міщанка Вільгельміна Цетнерович виклопотала у міської думи дозвіл на “автомобілі для їзди по годинах”. Машин у Юліанівни було аж шість, пригнали їх сюди аж з Одеси, а катали вони заможників по 1,5 – 2 рублі за годину залежно від класу автівки. Захмарна ціна задоволення: поденний роботяга на пристані не завжди й рубля заробляв.
…То куди ж наші, хоч би й черкаські люди, їздили на таксі і скільки це коштувало? Скільки машин із шашечками обслуговувало жителів обласного центру? Статистику в Союзі шанували, і хоч вона тоді трохи прибріхувала, утім як нині – не брехала навпрошки, тож загалом “можна вірити”.
На початок 1972 року таксомоторний парк міста налічував 200 машин. Це були “Волги” і зовсім небагато “Москвичів”, їх першу партію вивели на шляхи лише наприкінці року попереднього.
Дирекція місцевого автопідприємства 23001, а простіше – таксомоторного парку, час від часу інформувала містян про систему організації своєї роботи. З повідомлень слідувало, що відстань перевезень обмежувалася населеними пунктами Мошни, Нечаївка, Вергуни, Медведівка, Боровиця, Чехівка, Ірдинь, Золотоноша та станція ім. Шевченка за Смілою. Громадяни винаймали таксомотори в порядку живої черги на стоянках. Такими тоді були залізничний вокзал, центр (на вул. К.Маркса, 30 – біля контори таксопарку), аеропорт, Центральний ринок (на вул. Леніна), на розі вулиць Рози Люксембург і ХХ Партз’їзду (тепер проспект Хіміків), готель “Турист” у парку 50-річчя Жовтня. У весняно-літній період машини базувалися ще біля Річпорту, а у ярмаркові вихідні – у Дахнівці.
Ще, вгледівши “Волгу” із зеленим вогником у куточку лобового скла, можна було класично підняти руку: із шансами приблизно 50/50 таксист би вас “підібрав”. Або, подзвонивши на номер 2-20-74, викликати таксомотор під будинок.
Слідом набирали чинності купа норм і правил. По-перше, замовник мав би це зробити не менш як за півгодини до обумовленого часу подачі і не більш як за дві доби, але тоді йому слід було б оформити письмове замовлення у конторі. По-друге – сплатити за цю послугу комісійний збір, 20 копійок, і бути готовим до того, що у випадку відмови від замовлення доведеться сплатити ще стільки ж, а якщо таксі вже виїхало на виклик – то й за відстань, яку проїхала машина за показниками таксометра. Окрім зазначених тарифів основними були такі: 10 копійок – за посадку, 10 – за кожен кілометр шляху, 50 – за простій до 30 хвилин. Час простою з вини замовника більш як півгодини не допускався. Так що загалом – з такими тарифами в булочну на таксі можна було їздити. Звісно, якщо у тебе у картузі – 500 рублів “новими”.
На статус найпопулярнішого міського транспорту таксомотори, ясна річ, не претендували. А щоб збагнути співвідношення у перевезеннях, наведу відповідні дані за 1973 рік. Тоді на 5-копієчні міські автобуси було продано 84 мільйони талонів, на тролейбуси – 28 мільйонів, третє місце – за таксі: 2 мільйони 900 тисяч викликів. Далі – квитки залізниці, за якими вирушили в дорогу 520 тисяч черкащан і, нарешті, авіатори: вони перевезли 180 тисяч наших земляків. Цей показник хоч і останній, та по-своєму вражаючий, коли знати про те, що на початку 1973-го у Черкасах народився 200-тисячний мешканець.
КОМЕНТАРІ