Громадські об’єднання Монастирищини – вишкільний центр “Гарт”, районна спілка учасників АТО, козацький полк ім. І.Богуна – ініціюють проведення у цьому році в школах, ліцеях та інших навчальних закладах області низки військово-спотривних заходів, присвячених 400-річчю переможного походу козаків під проводом гетьмана Петра Сагайдачного на Москву. Як відомо, саме чотири століття тому, влітку й восени 1618 року українські козаки здійснили вдалий похід у Московське царство та мало не захопили його столицю.
У своєму зверненні до місцевої та обласної влади громадські активісти зазначають, що тоді українські козаки показали силу, міць і військову майстерність гідну для наслідування дітьми, молоддю та усіма громадянами нашої країни у нинішній час.
Відтак, монастирищенські патріоти наголошують: «Заходи пропонуємо провести під гаслом: “ГОТУЙСЯ І ПЕРЕМАГАЙ!”, що, на наш погляд, є унікальним на даний момент у вихованні допризовної молоді України.
Враховуючи власний досвід роботи, а саме: організація і проведення військово-спортивних таборів для школярів у 2017 і 2018 рр., проведення військово-спортивних свят до дня козацтва та військово-патріотичні спортивні змагання “Козацькі забави” з нагоди 365-ї річниці переможної битви війська І.Богуна під Монастирищем, – ми знаємо з яким азартом і бажанням змагаються школярі.
В рамках таких заходів пропонується проводити змагання з військово-прикладних видів спорту:
– долання смуг перешкод;
– розбірка і збірка автомата АК-74;
– стрільба по мішенях із пневматичної або страйкбольної зброї;
– метання гранати;
– підтягування на перекладині та ін;
Види змагань можуть бути розширені і доповнені, залежно від матеріально-технічної бази навчальних закладів.
Також громадські активісти Монастирищини цілком логічно стверджують, що військово-патріотичне виховання нинішнього підростаючого покоління повинно відбуватися саме на прикладі перемог Українського козацтва, українського війська періоду УНР тощо.
При чому, монастирищенські патріоти не словом, а ділом уже реалізують багато програм із військово-патріотичного виховання допризивної молоді. З метою підготовки юнаків до військової служби в Монастирищенському районі створено ГО вишкільний центр «ГАРТ» (керівник – учасник бойових дій Сергій Кузьменко). Активістами «ГАРТу» збудовано вишкільний центр, де вже 2 роки поспіль проводяться військово-спортивні табори і де школярі здобувають практичні навики зі стрільби, розбірки-збірки автомата, долання смуги перешкод, вивчають основи самозахисту і багато чого іншого, що стане в пригоді, як на службі у війську, так і в цивільному житті. «ГАРТівцями» відновлено роботу стрілецького тиру. Також вони ініціатори, організатори і безпосередні учасники більшості військово-спортивних заходів у районі. І, якраз, усю виховну роботу ГО «ГАРТ» проводить на прикладі українських перемог. Однією з них і був переможний похід козаків під проводом гетьмана Петра Сагайдачного на Москву, 400-річчя якого ми відзначаємо у цьому році.
Довідково:
Рівно 400 років тому, влітку й восени 1618 року українські козаки здійснили вдалий похід у Московське царство та мало не захопили його столицю
Похід відбувся в рамках війни між Запорізькою Січчю і Річчю Посполитою з одного боку, і Московщиною з іншого. Прагненням Речі Посполитої було підкорення Московського царства і приведення до царського престолу короля Владислава. Сагайдачний як досвідчений політик і військовий діяч постійно підтримував можливості отримати визнання для козаків і всієї Запорізької Січі. Тому, коли королевич Владислав почав чергову військову кампанію проти Московського царства, яка повинна була привести його на Московський престол, або принаймні захопити більшу частину царства і отримати стратегічну перевагу в колонізації перспективних територій і торгових шляхів, Сагайдачний виступив разом з ним і привів із собою сорок тисяч козаків.
Навесні 1618 року коронне військо Речі Посполитої на чолі з принцом Владиславом підійшло до м. Вязьма і розкинуло табір, очікуючи підходу підкріплень. Однак ні воїнів, ні грошей не надійшло, тому й більшість солдатів покинуло табір. Щоб врятувати королевича і виправити ситуацію, польський уряд звернувся по допомогу до Війська Запорозького. Після переговорів, українське командування під керівництвом гетьмана Петра Сагайдачного розробило план майбутнього походу. Оскільки за повідомленнями козацької розвідки більшість московитских військ було націлено на Смоленський напрямок, то Сагайдачний відкинув польський план, який передбачав рух козаків від Смоленська до Вязьми, натомість обравши шлях від Путивля прямо на Москву. Для збереження таємниці гетьман не повідомив польську сторону про свій план. Крім того, була проведена операція з відвернення уваги московських воєвод від південного кордону (у травні 1618 року в районі Калуги діяв 4-тисячний козацький загін). У середині червня 1618 року Сагайдачний закінчив збирати 20-тисячне військо і розпочав похід. Протягом трьох місяців козаки подолали понад 1200 км (поляки в цей час пройшли 250 км, без серйозного опору, і не взяли жодної фортеці). Згідно з дослідженнями Гуржія і Корнієнка, українські полки рухалися з середньою швидкістю 15 – 20 км на добу. Протягом декількох тижнів українці захопили Путивль, Рильськ, Курськ, Лівни, Єлець. Під останнім до Сагайдачного приєднався загін, посланий у травні в Калугу. По дорозі він захопив міста Лебедин, Скопин, Ряжськ. Одночасно спроби Владислава (військо якого збільшилося до 25 тис.) захопити Можайськ не дали результатів. Поповнивши свої сили і визначивши через посланців місце зустрічі українського та польського військ у Тушино, український полководець продовжив похід. Був захоплений Шацьк, однак під Михайловим козаки зазнали першу невдачу. Запорізький авангард в 1 тис. чоловік на чолі з полковником Милостивим мав вночі захопити місто. Однак цей план зірвався, і Сагайдачний був змушений перейти до звичної облоги. Через десять днів Михайлов був захоплений. В районі Серпухова запорожці зустрілися з московським військом Д. Пожарського (шанованим донині росіянами). Однак російські ратники при першій сутичці з козаками розбіглися. Потім проти запорожців виступив новий воєвода Г. Волконський. Він намагався перешкодити гетьманові переправитися через Оку поблизу Коломни. Однак Сагайдачний швидко оминув місто і перейшов Оку вище, здолавши при цьому опір московських ворогів. Відправившись Коширським шляхом, запорожці вже 17 вересня були в Бронниці поблизу Донського монастиря. Московити спробували розгромити загони Українського козацтва, виславши проти них військо на чолі з Бутурліним. Однак український полководець несподівано атакував московські полки на марші й ущент їх розбив. Після цього Сагайдачний перейшов у Тушино, де 20 вересня з’єднався з королем Владиславом. Тим часом окремі загони українців захопили міста Ярославль, Переяславль, Романів, Каширу і Касимов.
У вересні 1618 року українські та польські війська під проводом гетьмана Петра Сагайдачного та Я. Ходкевича взяли в облогу Москву. Українське військо стояло перед Арбатськими воротами Земляного валу і готувалося до штурму. Однак штурм Арбатских воріт 1 жовтня 1618 був вкрай невдалим тому, що польська шляхта не збиралася битися на смерть, до того ж двоє найманців – французьких інженерів – перебігли через несплату платні на сторону московського ворога і передали їм плани атакуючих.
Чому похід був вдалим для козаків
Переговори велися в селі Деуліно недалеко від Троїце-Сергієвої лаври. 1 грудня 1618 було підписано так зване Деулінське перемир’я. Король Владислав відмовився від своїх прав на московський престол. За цю відмову з-під влади Москви вдалося відібрати українські землі, зокрема, Чернігівську та Новгород-Сіверську (всього 29 міст). Військо Сагайдачного повернулось до України через Болхов – Орел – Севськ. Сагайдачний добре орієнтувався в тогочасній політиці, і намагався надати козацтву можливості військового зростання і вдосконалення. Демонстрація сили в Московському царстві і під час облоги його столиці була переконливим аргументом для Польщі. Козацтво формувало свою політику на великих просторах Східної Європи. Відкрито виступати проти Польщі Сагайдачний не хотів, хоча ця ідея існувала і набирала вагу серед козацтва. В той момент історична ситуація складалася не на користь Польщі, але і не на користь козацтва. Османська імперія наступала з півдня, і протистояти їй поодинці не могли ні перші, ні другі. Тому єдиним правильним рішенням Сагайдачного було узгодження спільних дій з Варшавою: спочатку проти Москви в 1618 році, а через три роки – проти Стамбула. І наслідком такого військового союзу став порівняно тривалий мир на обох фронтах. Козацтво ж сформувало певний політичний резерв довіри і поваги у всій Європі й зуміло нагадати шляхті про те, що без козаків Польща не зможе залишатися великою і впливовою державою.
КОМЕНТАРІ