Вона мріяла стати дизайнером, але пов’язала своє життя з енергетикою. На роботі працює із цифрами й звітами, а вдома реалізує дитячу мрію – пише картини. Малює в основному пейзажі і найбільше полюбляє морську тематику. Своїми роботами вона прикрашає не лише власну оселю – деякі з її творінь навіть «поїхали» за кордон. Як можна одночасно бути бухгалтером і художницею – знає Любов Гончар, яка вже 15 років працює в ПАТ «Черкасиобленерго».
Любов Михайлівна працює у Товаристві з 2004-го року.
– Прийшла комірником у ВП «Черкасиенергоремонт» і працюю тут і до цього часу, що правда вже на посаді бухгалтера, бо маю відповідну освіту, – розповідає вона. – Робота мені подобається. Колектив у нас хоч і невеликий, але хороший, дружній.
Живописом пані Любов захоплювалася ще з дитинства. Тож не дивно, що кілька років тому відчула потребу малювати. Каже, весь час хотілося займатися цим серйозно, свого часу навіть мріяла вчитися на дизайнера, однак мама «направила» на інший шлях.
– Ще з дитинства малювала різні листівки, вітала батьків зі святами. Згодом у школі, коли потрібна була якась творча робота, моїм завданням було все те художньо оформити, прикрасити, – розповідає жінка. – Уже дорослою хотілося спробувати щось більш серйозне, тому років п’ять тому відкрила для себе олійні фарби.
До цього теж дуже хотілося малювати, але весь час не вистачало часу, бо все-таки це затратне задоволення – придбати пензлі, холст, мольберт. Спеціально цьому ніде не вчилася, якісь спеціалізовані художні школи не відвідувала. Просто лежала до цього душа.
Кажуть, що живопис – це діалог митця зі світом, а саме малювання – це паралельний світ. І в цьому паралельному світі художник зображує насамперед те, до чого в нього лежить душа, те, як він відчуває гармонію. – В основному мої картини – це пейзажі. А найбільше подобається малювати море. – вода, горизонт – мабуть, це те, що мене найбільше приваблює, – розповідає жінка. – Буває, так захочеться щось намалювати, аж втримати себе не можу.
Багато хто каже, що живопис – спосіб відпочити, розслабитися. Тому малює Любов Гончар коли є натхнення – у вихідні, або й після роботи. Спеціальної майстерні у неї немає, в основному обирає для цього місце із підходящим освітленням. – Зазвичай мольберт ставлю там, де більше світла, – розповідає вона. – Вдень розвертаю його більше до сонця. А буває і так, що хочеться помалювати після роботи і всіх справ, пізно ввечері. Тоді вже доводиться носити його по оселі, крутити, дивитися, де буде краще, де зручніше.
Картин у художниці, за її словами, не так вже і багато. Та й ті не тримає в себе – у домашній «галереї» – всього декілька робіт.
– Я як чоботар без чобіт, – жартує жінка. – В основному всі роботи роздаровую друзям. Одна картина – морський пейзаж – навіть «поїхала» в Італію, до кумів.
Рідним подобається її захоплення і творіння, однак за пензлик поки ніхто крім неї вдома не береться, – каже Любов Михайлівна, всі лише милуються картинами мами. А от для неї це не просто хобі, а можливість потішити свою творчу натуру. Інші техніки і жанри жінка поки не пробувала. Каже, їй ближчий той, у якому малює зараз – пейзажі, природа, квіти.
– Я не проти спробувати написати, наприклад, портрет, однак до цього поки ще не дійшла, – каже вона. – Не хочеться намалювати когось неправдиво, як на мене, все має бути гарно і якісно, як на фото. Але поки сумніваюся, що так зможу. Насправді задумів у мене ще багато, однак часу на це не дуже вистачає.
Інше захоплення Любові Михайлівни – в’язання крючком. Тут вона і втілює свій дизайнерський талант. Серед речей, які створила сама – дитячий одяг, спідниці та сукні.
– Коли вже виріб закінчений, ставишся до нього як до дитини, як до «рідного». Візерунки, як усі, дивлюсь в інтернеті та в журналах. Дещо запозичую, щось додумую сама, – розповідає вона. Колеги про захоплення Пані Любові знають, і мали змогу побачити результати її захоплення на власні очі.
Колектив ПАТ «Черкасиобленерго» пишається своїми талановитими працівниками та бажає натхнення і наснаги на нові творчі звершення!
КОМЕНТАРІ