Хоча перевибори на 197 окрузі відбудуться аж через півроку, в останню неділю жовтня, фактично виборча кампанія тут уже стартувала. Принаймні, добрий десяток політиків, громадських діячів заявили про свою участь у виборчих перегонах і розпочали активно «світитися» у містечках та селах округу…
Наша редакція звернулася до народного депутата України VII скликання Леоніда Даценка, який перемагав на цьому окрузі у 2013 році, чи немає він наміру знову поборотися за депутатський мандат на рідному окрузі…
– Справді, Канівсько-Золотоніський округ став для мене та моєї команди рідним. Адже наша команда разом із активними громадянами, які тут проживають, тричі поспіль вигравали виборчі баталії на цьому окрузі. У 2012 році у жорсткому протистоянні із тодішньою януковицько-тулубівською владою ми перемогли олігарха Богдана Губського. Щоправда, пахан Янукович не визнав народної перемоги об’єднаної опозиції Черкащини і округ був проголошений проблемним. На перевиборах у грудні 2013 року наша перемога була настільки переконливою, що «данєцькі риги» змушені були змиритися з цим. До того ж, на той час уже вирувала Революція Гідності і «янучарам» було уже не до якогось окремого округу. На дострокових парламентських виборах восени 2014 року наша команда фактично знову здобула переможний результат. Але тоді була використана підла підступна технологія із двома моїми однофамільцями. І виявилося, що три Даценки набрали найбільше голосів, але юридично пальму першості віддали висуванцю від президента Порошенка – Владиславу Голубу…
Отож, у мене та нашої команди є повне моральне право взяти участь у цьогорічній виборчій кампанії та серйозно позмагатися за перемогу…
– А чому ви відмовилися від участі в парламентських виборах у 2019 році?
– На той час після приголомшливої перемоги Володимира Зеленського на президентських виборах із результатом у 73 % народної підтримки, було зрозуміло, що на округах люди побіжать голосувати за тих кандидатів, на яких покаже своїм перстом пан Зеленський. Врешті, так воно і сталося. А зламати настрої всенародної ейфорії від «зеленої команди» на окремому окрузі було практично неможливо… Це не вдалося навіть такому, здавалося б непереможному, із колосальними можливостями і впливами нардепу, як Владислав Голуб. Моя участь у виборчій кампанії на той час лишень ще більше розпорошила б голоси опонентів кандидата від ЗЕ-команди Олександра Скічка…
– Ви вважаєте, що нині політична та електоральна ситуація на окрузі змінилася?
– Ситуація кардинально змінилася не лише на моєму рідному окрузі, але й в цілому на Черкащині та й у всій нашій державі. Очікування людей на швидкі рішучі позитивні зміни за президентства Зеленського та владарювання його команди знову переросли у розчарування і зневіру. Соціологічні опитування показують, що за останні два роки рівень народної підтримки «зелених» обвалився, а в інших політичних лідерів та партійних команд особливо не зріс. Відповідно, тепер боротьба на окрузі за депутатський мандат буде не просто змаганням президентських чи партійних рейтингів, а, все ж таки, в першу чергу, залежатиме від роботи кандидатів та їх команд. Від авторитету конкретних людей, від того, що вони насправді реально можуть зробити для своїх виборців.
– Багато хто стверджує, що, як показує досвід останніх виборчих баталій на округах, це буде змаганням грошових мішків…
– Від фінансового ресурсу, безумовно, багато що залежить. Але, як показує наш досвід трьох виборчих кампаній 2012 – 14 років, можна змагатися та перемагати і олігархів, і їх ставлеників, і «крутих» висуванців влади, які засівали грошима, гречкою, подарунками виборців округу, якщо виборці не засліплені черговим новим месією, а тверезо оцінюють кандидатів. На моє переконання, також багато що залежить від суспільних настроїв, від активної позиції громадян. Якби восени 2012 року під канівською ОВК не постав велелюдний майдан на захист народного вибору, то тодішня влада просто б помножила нашу перемогу на «нуль»… Як показує приклад Українських Майданів і 2004 року, і 2013-14 років, згуртовані об’єднані великою ідеєю громадяни здатні виборювати перемогу у найскладніших ситуаціях.
– І на останок, кілька слів про вашу нинішню роботу, громадську діяльність…
– Так склалося, що я попрацював у Верховній Раді, як кажуть, день і поночі. У січні 2014 року прийняв присягу нардепа, далі – кроваві події на Київському Майдані, російська агресія, дострокові президентські вибори, літні волонтерські поїздки на схід, ну, і позачергові вибори парламенту восени…
Але я не розчаровувався і не зневірювався. Продовжив роботу на журналістській ниві, нині на громадських засадах очолюю медіа-групу «Нова молодь Черкащини» – «Дзвін.медіа». Після місцевих виборів міський голова Черкас Анатолій Бондаренко запропонував посаду свого радника. Нещодавно був обраний координатором Громадської гуманітарної ради при Черкаському міському голові. Так що роботи і турбот вистачає… А оптимізму і віри в людей я ніколи не втрачав і не втрачу…
КОМЕНТАРІ