До благодійного проєкту «Творимо музей разом!», розпочатого музеєм рушника Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, нині долучилася кафедра хімії та наноматеріалознавства ННІ природничих та аграрних наук. Розповіли у пресслужбі навчального закладу.

Завершальним штрихом в оформленні виставки «Вишивана Шевченкіана» став вишитий портрет Кобзаря кінця XX ст., реставрований та обрамлений завдяки доброчинності викладачів цієї кафедри.

«Час усього навчить» — говорить народна мудрість. Російсько-українська війна — часи важких боїв, період волонтерства й донатів, а ще пора формування національної самосвідомості й самоідентичності, часи порятунку предметів українського народного мистецтва.

Вишита робота невідомого нам майстра чи майстрині була придбана, а по суті врятована дирекцією навчально-наукового підрозділу від споживацько-рекламного використання на капоті старої автівки скупника старожитностей поблизу «Делікату».

Шевченковий автопортрет на вишиваному полотні — найпопулярніша тема народного мистецтва з ХІХ ст. Композиція доповнена зображенням Шевченкового «Кобзаря» та додатковими трояндовими мотивами, що мають своє смислове навантаження. Вони запозичені й перекодовані з відомого на рушниках та картинах орнаменту Євхаристії. В оригіналі композиція складається з церковної чаші (потиру), що стоїть на служебнику та обрамлений квітковою гірляндою. У вишитих зразках із портретом Шевченка народні майстрині підписують книгу «Т.Г.Ш.» або «Кобзар». Символіка Євхаристії перекодовується і одержує нове значення: наш Шевченко — то український Грааль, священна чаша, причастя й «хліб живий» для кожного українця. Як бачимо, вишитий Тарас Шевченко й сьогодні згуртовує українців.