На сільських сторінках у фейсбуці різко збільшилася кількість оголошень городян, охочих орендувати житло поза містом. А ті, хто має родичів у селі – нині серед щасливчиків.
– Зараз у селі людно, – розповів «Прочерку» черкаський краєзнавець і організатор туристичного бізнесу Назар Лавріненко, який має садибу в Івківцях на Чигиринщині. – Жителі міст поприїжджали головним чином до своїх родичів. До мене також зверталися друзі з проханням розмістити їх у сільській садибі. Одній родині зміг допомогти, решта шукають інших варіантів.
Киянка Наталія Косюра шукає будинок із зручностями в Свидівку на Черкащині. З нашої області її чоловік.
– Уже 3 роки поспіль виїжджаємо на літо в село. Цього року хочемо раніше, щоб не проводити карантин у столиці. Дитині потрібно свіже повітря, – розповіла Наталія, коментуючи «Прочерку» своє бажання тимчасово переїхати в сільську місцевість. – Ми взагалі любимо село: чисте повітря, тиша, гарні краєвиди…
Але, сумно констатує Наталія, цьогоріч ціни на оренду будинків сильно зросли. «Мабуть, через карантин», – припускає вона.
Черкаський журналіст Олексій Хуторний також хотів би винайняти дачу в селі, в радіусі 50 км від обласного центру.
– Кабмін обмежив пересування містом, і ми, маючи маленьку дитину, вже втомилися сидіти вдома, – каже Олексій. – Дитина починає вередувати, якщо весь день залишається в чотирьох стінах. Плюс «напрягає» потреба постійно носити маски і все довкола дезінфікувати. Тож шукаємо можливості переїхати на кілька тижнів і пожити за містом. А до всього, ми любимо подорожувати, і сидіти весь час удома для нас дуже важко. Сподіваємося, на природі буде психологічно легше.
Олексій каже, що має можливість працювати віддалено, через інтернет. Він активно шукає будиночок за містом, але поки що не знайшов.
– У наших знайомих є дачі, пропонують багато варіантів. Але то зручностей немає (нам з малечею мати в хаті хоча б воду), то зв’язку, – каже журналіст.
Будиночок зі зручностями в 30-кілометровому радіусі від Черкас шукає і молодша медсестра з обласної лікарні Леся Дем’янова.
– Я виросла в селі й люблю село. Там свіже повітря, свій двір, ніхто не заважає, – каже Леся. – Карантин однозначно краще проводити в селі. Зокрема й через те, що там менша вірогідність заразитися: менша скупченість людей. Живеш сім’єю у дворі, ніхто зайвий не кашляє…
Проте кидати роботу Леся не збирається.
– Ми вже й зараз маємо проблеми із транспортуванням. Дякую волонтерам, які вранці довозять медиків на роботу. А ввечері повертаємося додому як вийде – чи попутками, чи пішки. Думаю, десь так буде і в селі.
КОМЕНТАРІ