Як ви думаєте, що буде, якщо нахабній і зарозумілій людині дати «корочку» потужного відомства? Особливо, якщо це відомство – правоохоронне, через яке можна втручатись у долі людей, «страчувати» і «милувати»? Правильно, такий «господар життя» рано чи пізно зробить існування оточуючих нестерпним. Бо в якийсь момент він відчує себе мало не Богом, використовуючи впливовість «ксиви» для задоволення особистих забаганок і понтів. І подібних «божків», як показує практика, дуже тяжко «приземлити» пересічним громадянам, адже якось так виходить, що закон опиняється завжди на боці сильнішого. Тож нерідко їх аж так заносить, що починають вони не лише втручатись в якісь економічні сфери, а навіть вказувати навколишнім, з ким тим жити і кого кохати.

Схожа історія нині розгортається в селі Васютинці колишнього Чорнобаївського району. У 25-річного Миколи Перевізника не склалось сімейне життя з коханою, з якою проживав у цивільному шлюбі. Розійшлися, майно поділили. Здавалося б, звичайна житейська драма, дражлива і стражденна, але – буденна, яка не збурює усталеність районної рутини.

Та от біда – рідним дядьком екс-дружини невдачливого чоловіка виявився детектив НАБУ, такий собі пан Сергій Кривко. Особа, так би мовити, з «історією», бо не так давно працював заступником прокурора Чорнобаївського району. І от з його легкої руки суто сімейний, інтимний скандал із розірвання шлюбу набув публічного, якогось «оголеного» звучання, вихлюпнувшись на загал і втягнувши у вир ворожнечі купу зайвих і зовсім непричетних людей.

Так от, як стверджує Перевізник, «дядя з погонами», раптом вирішив, що втручатись у чужі сімейні «розборки» – саме його «тема», і нібито почав надзвонювати екс-зятю з погрозами. Мовляв, все спільно нажите майно – віддай моїй племінниці та ще й кругленьку суму їй сплати за завдані «образи». Хтозна, чи в курсі цього всього була сама жінка, але аргументи її «заступник» хлопцю одразу начебто навів убивчі: «ти що, не знаєш, де я працюю, завжди зможу знайти статтю Кримінального кодексу, за якою ти «сядеш».

Зять спочатку не сприйняв погрози серйозно, бо ніколи не порушував закон, і не збирався цього робити в майбутньому, тож вважав, що боятись йому немає чого. Та й мало чого можна наслухатися за подібних обставин: коли розпадаються сім’ї – боляче усім. Але, як виявилось, молодий чоловік дуже помилявся, бо колишній родич, як з’ясувалось, слів на вітер не збирався кидати і таки вирішив навчити  його жити. Тож цілком зрозумілий у подібних ситуаціях домашній гнів рідні раптом набув якихось збочених форм.

Далі зацитуємо заяву Миколи Перевізника до Державного бюро розслідувань. Наведені в ній факти виглядають просто не реально, ніби читаєш не офіційний документ, а п’єсу класика про протистояння якихось “монтекі-капулетті”:

«09.04.2020 року я разом зі своїм братом Перевізником Антоном Андрійовичем був викликаний в Чорнобаївське відділення Золотоніського відділу поліції ГУНП в Черкаській області, де був звинувачений за зверненням гр. Кривка Сергія Олександровича, у нібито вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України, як замах на умисне пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу, за наслідком чого 20.03.2020 року СВ Чорнобаївського ВП Золотоніського ВП ГУНП було розпочате кримінальне провадження № 12020250280000122. Як згодом з’ясувалося, місцевий житель Г. В. (ім’я прибрано редакцією, бо воно не має великого значення у вказаній історії), 19.03.2020 року, біля 23:30 год., знаходячись поруч з домоволодінням гр. Кривка С.О. в с. Москаленки Чорнобаївського району Черкаської області, кинув в сторону автомобіля «Skoda Octavia», д.н. знак СА0102ІС, що належить мамі гр. Кривка С.О., камінь, внаслідок чого влучив та пошкодив задній правий стоп-сигнал, внаслідок чого тріснуло скло на цьому стоп-сигналі. При цьому гр. Кривко С.О. 20.03.2020 року о 17:47 год. зателефонував зі свого мобільного телефону в Чорнобаївське відділення поліції Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області по телефону «102» та викликав працівників поліції. Коли працівники поліції приїхали за викликом, то Кривко С.О. вказав на те, що саме я та мій брат – Перевізник А.А. нібито намагалися спалити його автомобіль, і нібито на досягнення цієї цілі кинули в автомобіль пляшку з запалювальною сумішшю, що в подальшому і послугувало обставиною внесення в ЄДРДР повідомлення про замах на вчинення злочину передбаченого  ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України. В процесі розслідування з’ясувалося, що ніякої пляшки за обставинами справи не було, що було кинуто в автомобіль звичайний камінь, і що цей камінь кинув гр. Г. В., а я та мій брат ніякого відношення до цього інциденту – не маємо. Більше того, проведеною судово-хімічною експертизою було встановлено, що в пляшці, яку видав працівникам поліції гр. Кривко С.О. містився звичайний  розчинник фарби… В зв’язку з цими обставинами дане кримінальне провадження було закрите, оскільки сума збитків пошкодженої фари не перевищує 1000 грн. Таким чином, гр. Кривко С.О. інсценував нібито вчинення тяжкого злочину, а саме замаху на пошкодження майна, вчинене загально небезпечним способом, оскільки за цією статтею Кримінального кодексу України передбачена кримінальна відповідальність у вигляді від 3 до 10 років позбавлення волі, в зв’язку з чим в його діях вбачаються ознаки злочину передбаченого ч. 2 ст. 383 КК України, як завідомо неправдиве повідомлення органу досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення, поєднане з обвинуваченням особи в тяжкому злочині та поєднане із штучним створенням доказів обвинувачення».

Словом, якщо викладені факти відповідають дійсності (а з огляду на існування вказаного кримінального провадження, в цьому дуже мало сумнівів), ображений дядько вирішив на практиці довести, що означає бути детективом НАБУ. Підійшовши до “справи”, так би мовити, із усім своїм професійним та практичним досвідом. І Перевізнику дивом пощастило, що чорнобаївська поліція таки розібралась у ситуації, тож він відбувся, можна сказати, легким переляком.

Але на цьому “мститель”, як стверджує Перевізник, не зупинився. Якщо вже він раз інсценував тяжкий злочин, подавши про нього завідомо неправдиве повідомлення, і «натиснувши» на слідчих Чорнобаївського відділу поліції, то було очевидно, що може піти ще далі. І як каже Микола, продовжив “виховний процес”: нібито відверто заявив молодому чоловікові, що він як детектив НАБУ наділений повноваженнями на прослуховування телефонів, на слідкування, а також може затримаувати «підозрюваних» у будь-який час і посадити їх на час досудового розслідування «справи» до в’язниці. Мовляв, якщо цього разу реалізувати «небо в клітинку» для «кривдника» племінниці не вдалося, в майбутньому він все одно не дасть йому жити, адже «статей у Кримінальному кодексі ще є багато». Звісно, якщо Перевізник не виконає оголошених йому майнових вимог. І чи має хоч якусь межу така «по-шекспірівськи» затята помста – залишається лише здогадуватись.

Тому і зрозуміло, що тепер молодий чоловік сприйняв сказане йому надзвичайно серйозно і одразу звернувся із відповідними заявами у всі належні відомства. Бо вже і не сумнівається, що слідкувати і підслуховувати його таки можуть. А пригадуючи резонансні скандали із фальсифікаціями кримінальних проваджень нашими доблесними черкаськими правоохоронцями, можна припустити, що із необхідними зв’язками і з нестримним бажанням можна із Перевізника зробити і наркобарона, і навіть найманого вбивцю. Тож чоловікові остерігатись таки справді є чого.

Звичайно, було б цікаво взяти коментар у самого Сергія Кривка, однак нам, на жаль, цього зробити не вдалося, тож ми залишаємо за ним право викласти власну позицію.

Утім, варто також додати, що пан Кривко в районі – особа досить відома. Свого часу наше видання вже розбиралось в історії, коли Чорнобаївська прокуратура намагалась нав’язати сільським радам «потрібних» підрядників для ремонту місцевих доріг. У тих сільрад, які відмовлялись від «пропозицій», проводили виїмки документів і грозились кримінальними провадженнями. Як стверджували голови сільських рад – телефонував їм саме Кривко.

Напівпошепки в районі згадують ще одну моторошну історію про загибель в ДТП молодої черкащанки, яка залишила по собі двох малолітніх дітей. Її нібито підвозив на мотоциклі якийсь працівник чорнобаївської прокуратури і втрапив в ДТП. Ми спробували знайти те кримінальне провадження, однак воно… зникло. Тож покарання за смерть людини так ніхто і не поніс, ба навіть з’ясувати, хто ж був за кермом – тепер вже не зможе ніхто. Тому стверджувати, що це був саме Кривко – в нас немає жодних підстав, і ми цього робити не будемо. Все так і залишиться лише на рівні чуток.

…У контексті ж історії з Перевізником, на думку приходить лише народна мудрість про те, що втручатись в чужі сім’ї – остання справа. Адже без «пильних родичів» у молодих людей ще був би шанс помиритись і жити щасливо. А запекла помста через родинні сварки, як правило, завершується ще більшими трагедіями та чварами…

Тетяна Воронцова