Земля для кожного справжнього українця належить до категорій сакральних, можна сказати не стільки явищ матеріальних, а глибоко духовних, ментальних. Недарма ж до наших днів дійшли вистраждані століттями народні вислови: «земля – мати наша», «земля – годувальниця»… Така ж  глибока народна мудрість закладена у прислів’ях: «Грудка рідної землі дорожча за золото» чи «Людина без рідної землі, як соловей без гнізда»… А скільки видатних художніх творів про землю, хліборобську працю, боротьбу за кожний клаптик рідної земельки написано нашими великими письменниками і поетами, що й не злічити…

І на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люде на землі… –

так уявляв наш геніальний Тарас Шевченко майбутнє для своєї України, де в центрі того українського макрокосмосу стояла «оновлена земля»…

Ця землеробська українська ментальність має тисячолітню тяглість, адже саме на наших землях, зокрема на Черкащині, близько семи тисяч років тому зароджувалася одна з перших у світі землеробських цивілізацій – Трипільська. І саме на теренах нинішньої Уманщини знайдено найбільші поселення Трипільської культури розміром до 500 гектарів. До речі, знаменитий Вавилон виник набагато пізніше і займав набагато меншу площу… За даними вчених, вже тоді наші пращури вирощували пшеницю (однозернянку, двозернянку, полбу), ячмінь, просо, жито, горох… Ось де заховані корені землеробських традицій в Україні, які з покоління до покоління передаються можна сказати на генному рівні. Так з діда-прадіда передавався у спадок шмат поля, як чи не найбільша цінність українського роду…

Якщо додати, що наша держава володіє найбільшими запасами чорнозему у світі, тим зрозумілішим стає хліборобський дух нашого народу і його віковічне прагнення бути господарем на своїй Богом даній землі. А відповідно, – одвічне прагнення наших сусідів із сходу і заходу, півдня та півночі «одкусити» частину нашої території або й поневолити весь український люд та його родючі поля. Протягом століть на українську землю зазіхали загарбницькі орди усілякого роду та племені, а українцям доводилося із зброєю в руках відстоювати своє право на саме існування…

Нині на 27-му році незалежності українській державі знову доводиться боронити свою свободу, свою землю від теперішньої московської орди.

Але на сьогодні діють й інші більш витончені, єзуїтські, як тепер прийнято говорити, гібридні методи боротьби по загарбуванню українських чорноземів. І виявилося, що не обов’язково захоплювати наші терени танками та БТРами, чи як колись – кавалерією і піхотою…

Тепер чимало іноземних ділків забирають українські землі у цілком цивілізований законний спосіб. До рук таких спритних заїжджих «фермерів» переходять тисячі і тисячі гектарів наших чорноземів. Українська держава, проголосивши курс на цивілізовану демократичну багату Європу, запрошуючи з хлібом і сіллю закордонних інвесторів, «забуває» поставити певні обмеження та застороги, які діють у тому таки Європейському Союзі. Це, в першу чергу, як раз стосується земельних питань, де ті ж країни ЄС ввели суворі заборони і щодо оренди земельних сільгоспнаділів, і щодо умов хазяйнування на них. Цікаво, що у багатьох європейських державах взагалі існує повна заборона іноземцям купувати землю, введені серйозні обмеження щодо її оренди, не кажучи про жорсткий контроль за збереженням родючості, та де діють жорсткі санкції за порушення правил сільгоспвиробництва. Безумовно, що і вартість оренди одного гектара землі у тій же Європі у десятки разів більша, ніж в Україні. Так саме, не зрівняти і оплату праці найманим працівникам у аграрній галузі в країнах ЄС і нинішній українській державі…

Отож, користуючись прогалинами в українському «земельному» законодавстві, використовуючи вище означені переваги роботи на наших землях, в Україну «косяками» пішли європейські «продвинуті» фермери. Вони, за ідеєю нинішньої нашої влади та єврочиновників, мають показати приклад європейського господарювання на українських землях у наших не зовсім європейських селах.

Як це відбувається у нинішніх реаліях, можна побачити на прикладі роботи такого собі європейця із бельгійським паспортом Тома Ван Гоі, який заснував ТОВ «Гранекс-Черкаси» і господарює у селі Деньги Золотоніського району. Тут він орендує не бачені в Європі майже три тисячі гектарів сільськогосподарських угідь. До речі, пан Ван Гоі в одному з інтерв’ю і сам зазначав, що в рідній йому Бельгії його родина мала усього кілька десятків гектарів. Зрозуміло, що отримавши для господарювання тисячі га українських чорноземів та маючи на меті прихопити ще сотні гектарів української земельки, бельгійський фермер подає себе великим «благодійником». Він і орендну плату одну з найвищих в районі пропонує, і дає зерно на пай, і зарплату працівникам виплачує трохи більшу, ніж середня в районі, і ніби геть усім допомагає. Та от тільки все це тяжко назвати справжньою «благодійністю», бо має вона глибоко приховані підводні камені. По-перше, зарплата та – навіть в гривнях менша, ніж у тій же Бельгії в євро. Ну, а щодо орендної плати за землю, то вона у нас взагалі смішна, порівнюючи з країнами БЕНІЛЮКСу (а це – Бельгія, Нідерланди, Люксембург), де за 1 га в середньому треба щороку платити 791 (!) євро… Переведіть по курсу і оцініть зиск нашого «добродійника» на кожному орендованому у селян паю…

А по-друге, є в його солодких «цукерочках» і більш страшна загроза. От скажімо тим, хто терміново потребує десь позичити гроші, Том Ван Гоі одразу зголошується виділити потрібну суму, однак натомість просить – таку дрібничку – підписати угоду оренди паю на довготривалий термін. Найчастіше – на 49 років. Як розповідали селяни, за таких умов бельгієць одразу виплачував наперед орендну плату, за всі 49 років. Та тільки комусь давав 60 тисяч гривень, а комусь 90. Все залежало від «гостроти» потреби сім’ї у грошах і від її «благополучності». Наприклад, багатодітним неблагонадійним родинам давав значно менше, ніби підкреслюючи, що такому «люмпену» досить і стільки. Та й взагалі, за європейськими мірками, що таке ті 60 чи навіть 90 тисяч гривень? Це смішні як для європейських лекал 2 – 3 тисячі євро. У тих же країнах БЕНІЛЮКСу вартість 1 га ріллі складає від 26 до 78 тисяч євро. Звичайно, економлячи на українських землях і наших селянах фактично мільйони «євриків», можна вдавати із себе і «матір Терезу»…

Але й тут не все так просто із бельгійською благодійністю. Проста арифметика говорить, що мав би він усім заплатити в рази більше. Наприклад, середня нормативно-грошова оцінка земельного паю у 2,6 гектара у межах Деньгівської сільської ради складає 94 тисячі 554 гривні. Саме від цієї суми іде розрахунок орендної плати на рік. Нині господарства, що працюють у Деньгах, дають і по 12,5% – це по 11 тисяч 800 гривень. Помножте цю суму на 49 років: і вийде більше, ніж півмільйона гривень! І це без урахування інфляції, майбутніх змін орендної плати, коливань курсу…

І тих, хто потрапив у фінансові тенета спритного іноземця, в селі вже десятки.

Утім, і це не найстрашніше. Як знову ж таки шепочуться у селі, деякі з укладених із Томом Ван Гоі довгострокових договорів, містять елементи емфітевзису. Це мудре слово означає, що користувач паєм зможе продавати своє право оренди чи передавати його у спадок. Тобто за жменю дріб’язку деньгівці можуть позбутись свого паю назавжди! І більше ніколи своєї землі собі не повернути, позбавивши такої можливості і своїх дітей та онуків. Знову доводиться запитати, а чи могло таке трапитися у тій же цивілізованій Європі, яку представляє наш славний бельгієць? Чи погодився б він сам віддати на таких умовах хоч одну сотку своєї землі у тій же Бельгії?

І знову згадується наш Великий Тарас із його:

Німець скаже: «Ви моголи».

«Моголи! моголи!»

Золотого Тамерлана

Онучата голі…

До того ж, те, як «по-європейськи» господарює Ван Гоі на деньгівських полях, також примушує замислитись. Вдумайтесь лише, у Деньгах було знищено тракторами 10 безцінних скіфських курганів, до яких у істориків та археологів не встигли дійти руки. А тепер уже і не дійдуть, бо дослідити їх після такого тотального руйнування практично неможливо.

Як зазначає знаний на Черкащині археолог Михайло Сиволап, ще два роки тому кургани поблизу Деньгів були.

«Згідно державного реєстру на полях села Деньги знаходиться 12 курганів, з них група з 5-ти поруч із Крутьківським скіфським городищем (його могильник). Востаннє ці кургани, цілком помітні і ще достатньо високі бачив лиш 2 роки тому. Державні охоронні номери курганів №№2670-2674. Частину валу городища теж було знищено вже цього року. Городище – пам’ятка особливого значення, їх в області лише близько двох десятків. На землях села Кропивна значиться 19 курганів (№№2689-2692), на землях села Крупське – 14 (№№2693-2697). Практика показує, що насправді курганів буває у 2-4 разів більше, ніж значиться. Вони простояли тисячі років, тож оранка може їх зробити менш помітними, нижчими, але не може зруйнувати зовсім, а землерийна техніка, на жаль, може», – написав він у коментарях до допису депутата Черкаської обласної ради Валентини Коваленко у «Фейсбук».

Нагадаємо, Коваленко поцікавилась у прокуратури, як іде розслідування кримінальних справ по діяльності Ван Гоі, а це і неконтрольований забір артезіанської води в технічних цілях без відповідних дозволів, і знищення тих же курганів, і забруднення полів відходами гнилої картоплі, якою бельгієць загидив усе навколо.

«Курганів в області нині значиться понад 7 тис. Ті, що руйнував бельгієць, були заввишки від 1 до 3-х метрів, сліпий би побачив. Якщо він їх зруйнував, то шкода, завдана користувачем, особливо велика. Він має не лиш бути покараним, а й оплатити рятувальні розкопки всіх порушених пам’яток, а це немалі гроші, бо об’єм роботи значний. Якщо проста оранка, то закон за це не карає, хоча бажано було б вимежувати із сівозміни, бо кожен рік оранки знижує висоту на 1 см. Як суд вирішить, якщо кургани зруйновані, то від штрафу до 3-х років», – додав Сиволап.

А тепер уявімо, що усі ці «геройства» по знищення пам’яток національної історії, використання джерельної води для технічних потреб, загидження чорнозему гнилизною пан Ван Гоі скоїв у рідній Бельгії!!! Отож… Отож, сидів би вже такий горе-хазяїн у європейській продвинутій в’язниці…

Так то ж у Європі… А в Україні такі великі європейські інвестори продовжать успішно працювати на свою кишеню. Ну, для чого тому ж пану Ван Гоі морочитись, він же в Україну не землю і історію берегти приїхав, а заробляти. І якщо ці «дурні хохли» йому дозволяють на свою спадщину чхати, то чому ні?

Ми не захищаємо наших доморощених агробаронів, багато з яких часто діють не як господарі, а як тимчасові окупанти. Але ж, попри красиві розповіді бельгійця про любов до України і вболівання за її європейські перспективи, поки що, за великим рахунком, він також нічого супер європейського на українських землях не показав. Навіть не відновив у селі ферму, про що неодноразово обіцяв. І зарплату працівникам платить аж ніяк не європейську, і оренду за паї видає майже як усі фермери… При цьому Том Ван Гоі часто розповідає, як йому тяжко працювати, як його цькують конкуренти, як йому заважає корумпована влада… Ще й заставляють відповідати за зруйновані кургани, гнилу картоплю… А він же представляє у нашій «затурканій» Україні велику демократичну Європу, яка має захищати саме його інтереси, а не якихось там «моголів»… До речі, пан Том більшу частину свого часу проводить у тій же Бельгії, у себе на батьківщині. І йому, мабуть, було б взагалі чудесно, якби український чорнозем та переправити додому, як колись намагалися нацистські загарбники вивозити вагонами нашу землю у Німеччину…

Та поки що нашим потужним європейським фермерам доводиться «мучитися» на українських теренах. А там дивися українська держава надасть право нашу золоту земельку продавати. І без війни і вторгнень попливе вона до рук європейських «гоів», які на такий випадок уже припасли мішки з ве-е-еликими грошима. Сумнівно, щоб наші рідні фермери і прості селяни змогли потягатися із цими європейськими «гоями»…

А нам знову доведеться згадувати пророчі рядки нашого Шевченка:

Німець скаже: «Ви слав’яне».

«Слав’яне! слав’яне!»

Славних прадідів великих

Правнуки погані!

І знову доведеться тим «правнукам поганим» горбатіти «на нашій – не своїй землі…» Загарбаній у демократичний, супер європейський спосіб…