Вчора у сквері за облрадою комунальники розконсервували водограй. Значить – скоро вдарить у височінь, заграє веселкою. І цей, найближчий до нашої редакції, і інші. Розпочнеться їх сезон, що зазвичай триває з травня до жовтня. Розповів чергову історію з життя Черкас краєзнавець Борис Юхно для “Нової Доби“.

Фонтани – дуже давній естетичний винахід людства, відомий ще з античних часів. Принаймні, коли йдеться про водограї для краси, але для господарських потреб їхні прототипи використовувалися ще в епоху фараонів. Вже у сучасності медики відкрили релаксаційно-оздоровлювальні властивості фонтанів, а в найновітніші міські водні оази навіть поставили на службу техніці. Так, у Черкасах два фонтани радянських часів проектувалися як… охолоджувачі перших громіздких ЕОМ. Це той, що знаходився біля обчислювального центру облспоживспілки на Святотроїцькій, та сумнозвісний нині фонтан за драмтеатром, демонтований у лютому 2007 року. Не дивуйтеся, але передбачалося, що він благодійно впливатиме на температуру у машинній залі статуправління. Невідомо, щоправда, яким чином, бо знаходився далеченько, але такою тоді бачилася ситуація згідно вимог і норм.

Який найстаріший?

Запитання не з простих. Можливо, років 100 тому у котромусь із міських садів, наймовірніше – у Саду Ярової, на місці якого тепер Дитячий парк, й струменіла якась ваза чи амурчик на кшталт брюссельського хлопчика, але ні наявною краєзнавчою літературою, ні фотографіями тих часів це не доведено. Та зрештою, якщо й були такі, то давно зникли. Натомість, світлини 1950-х зберегли пам’ять про фонтани у парку при Соснівці, неподалік санаторіїв. Трохи згодом – у молодому тоді Першотравневому парку. Старожили кажуть, що їх було два чи три й мали вони форму кількаярусних цукерниць. Вода перетікала з верхньої, найвищої «таці» на нижні й дарувала відвідувачам парку культури й відпочинку море задоволення та можливість увічнитися на фотокарточці. Але знову ж таки – вже немає тих ретрокаскадів. Втім, доводилося чути й протилежну версію – мовляв, «Лебеді» в Першотравневому ніколи не струменіли, то був «сухий фонтан». Просто стилізація. То який ввадати першим у сучасності?

Очевидно – згаданий вже у сквері при «Білому домі». Його чаша, або навіть не вона, а її місце, залишилася там, де й була теж на початку 1960-х. А ось скульптура, що знаходилася у центрі того фонтану – «Дівчина з мушлею»(хоча може то й калина) – давно переїхала на територію Водоканалу. Все тому, що змінилася мода оформлення середовища і паркові скульптури довоєнного зразка поступилися місцем усілякій «симетрії-геометрії». Тож замість місцевої псевдоантичної Грації з’явилася простенька «Квітка» в мозаїчній оздобі, а давньогрецька красуня черкаського роду тепер фонтанує за ворітьми Водопарку. Буквально зразу за ворітьми, але не завжди фонтанує – останнє надовго її вмикали на 100-річчя Водоканалу 2014-го.

Фонтани на вимогу

За містобудівними вимогами часів Союзу, на кількадесят тисяч мешканців міста передбачався один фонтан. Звісно, на яку саме кількість люду – залежало від багатьох чинників, але така норма існувала і її намагалися дотримуватися. Тому коли Черкаси увійшли у фазу свого найактивнішого планового будівництва, титульні споруди соціально-культурного призначення почали «доукомплектовувати» водограями. Розумний і прагматичний підхід: все одно будувати, то чому б не в комплексі із такими зонами відпочинку? Так у 1980-х з’явилися фонтани біля ПК «Дружба народів», 9-поверхівки ДОСААФ, краєзнавчого музею, міськкому, площі 700-річчя. На 300-тисячне місто план по фонтанах був успішно виконаний, нехай вони й не претендували на вишуканість. Показники естетичності, як не дивно, тоді не нормувалися.

Водограй при ПК «Дружба народів», відкритий у 1980 році був особливим, адже позиціонувався як «водограй кольорової музики». Тобто «танцював» в такт мелодії, а світильники по периметру прямокутної чаші «забарвлювали» воду. Так, світломузика в ті роки вважалася навіть не романтичною, а практично інтимною втіхою, тому відтоді саме «на Дружбі» закохані почали призначати побачення. Але не так часто, як хотілося б. То музика не грала, то лампочки не блимали, а з роками фонтан довше ремонтувався, аніж працював. Нове життя для нього розпочалося аж у вересні 2012-го разом із відкриттям реконструйованої площі й самого Палацу культури. Тепер ювіляр цілковито інший за формою, але не за змістом, адже «кольорові гейзери» – його незмінна принада відтоді й дотепер.

А ось у фонтану на площі 700-річчя вона абсолютно інша. Серед працівників Водоканалу, які його обслуговують, ця водойма зажила слави «акваріуму», адже тут давно оселилися жаби, а ще бачили карасиків і навіть… раків. Проти них комунальники нічого не мають і пояснюють дивину просто – в черкаських фонтанах вода не технічна, як у більшості великих міст, а водопровідна (принаймні, так було дотепер), тому усілякі прісноводні, випущені “на волю” людьми, почуваються у фонтані нормально. Гірше, що містяни патологічно невиліковні у бажанні накидати у водойми сміття. За сезон – по кілька тонн! А ще – скупатися, якщо воду нещодавно поміняли або відповідні дати кличуть: випускний там чи десантура гуляє. До масового божевілля у нас не доходить, Дніпро рятує, але таки трапляється. Про всяк випадок пам’ятаймо, що у фонтанах працюють заглиблювальні насоси, тож завжди залишається небезпека ураження електрострумом.

Акваестетика сьогодення

Нові часи в історії наших рукотворних джерел та гейзерів взяли відлік 10 років тому. Тоді, у липні та вересні 2008-го, відкрили фонтани у Долині троянд та знову – сквері за ОДА. Обидва «засохли» більш ніж на десятиліття, тож не надто вірилося у їхню перспективу знову зафонтанувати, та сталося. При цьому, особливо яскраво позиціонувався «адміністративний»: казали, що він є аналогом знаменитих віденських, ще й «світлодинамічним».


Минуло лише кілька холодних місяців, і на нас чекала чергова водяна феєрія: 10 років тому, у квітні 2009-го, до

Ювілейного парку повернулася «Русалонька», викрадена з центрального озера двома роками раніше. Нова нагадувала попередню хіба у загальних рисах, а найбільша відмінність крилася в тому, що гранітна, по суті, не була фонтаном, а просто скульптурою на воді. Але ж гарна, не дарма спонсорові у 100 тисяч гривень обійшлася. До речі, дуже давно у складній гідротехнічній системі колишнього Ювілейного парку знайшлося місце й ще для одного фотнану, біля літнього кінотеатру. Простенького, але зі своєю принадою – у ньому завжди (тобто коли він був з водою) жили рибки.

Ще через рік за тією ж ціною ми побачили «Ніжність троянди» у парку Хіміків. Якщо відверто, красуня, що спить усередині квітки, вдалася так собі. Але “фішка” була в іншому: територія з репутацією наркопарку отримала хоч якусь дозу естетики, а ще фонтан з першого дня мав власну назву, що у нас велика рідкість.

Тоді ж, у серпні 2010-го, Черкаси на місяць стали всеукраїнською столицею міських фонтанів, адже саме такою біла тема ІІІ Фестивалю скульптури «Живий камінь». В підсумку місто збагатіло аж на вісім водограїв, а переможець – «Болотяний сфінкс» Миколи Дзеціни, прикрашає тепер галявину перед офісом Водоканалу.

Ідеєю «офонтанення» центральної площі міста, яка з демонтажем пам’ятника Леніну втратила концептуальний елемент, виношували давно. Але, вочевидь, переносили. «Кулі», що мають неофіційну назву, пов’язану з іменем тодішнього очільника області Сергія Тулуба, зажили слави найскандальніших міських фонтанів як найдорожчі та найнезрозуміліші за задумом. Утім – кулі як кулі, що тут особливо розуміти. Коштували 1,2 млн. гривень, або по-тодішньому – 150 тис. доларів, а усього з бізнесу на площу «струсили» щось близько 5 мільйонів. Нагадаємо, відкрили її 24 серпня 2011 року.

О, цікавий екземпляр з 2013-го. Можна було й не помітити, бо справді особливий, під дахом. У квітні відкривали ТРЦ «Любава», то виходить що разом – і фонтан на першому поверсі. Буденна річ, та для Черкас… Ну не те щоб унікальна, бо навіть в часи Союзу деякі оздоровлювальні заклади у фойє мали свої фонтанчики, але оригінальна. Далі тему не розвиватимемо, бо так й до фонтанчиків питних недалеко.

Наступний хронологічний пункт, пов’язаний із фонтаном біля «Дружби народів», не дублюємо. А далі на містян чекала яскрава прем’єра «Водограю». Це офіційна назва ще одного фонтану біля «Черкасиводоканалу». Його собі на 100-річчя і нам усім назавжди у жовтні 2014-го подарувало саме підприємство. Ні в кого коштів не просили, три роки готувалися фінансово й технічно, і зробили. І якщо говорити про оригінальність фонтанів, то цей є таким без умовностей, адже він – пішохідний, тобто без бортів. Жартома і серйозно – ну ніби спеціально для випускників та десантників.

Насамкінець пригадаємо, що нещодавно сезон фонтанів мав би стати першим для трохи дивного творіння біля Центру дитячої та юнацької творчості. Однак, з «амурчиками» не склалося, а місце, де вони недовго так і не увімкнені «прикрашали» пейзаж, замостили тротуарною плиткою.