Про прибульців і Черкащину розповідає краєзнавець Борис Юхно:

“Пам’ятаю, як підлітком мене виніс “Соляріс” Станіслава Лема. Поза психологічним контекстом – то про планету-океан як єдиний розумний організм. А що, як із Землею те саме? Ну майже, бо вона поділена на держави. Великі й малі м’язи усім тілом – то Штати, Європа, Китай, Японія… Легені, усім ще зі школи відомо, то Амазонія. Де у Землі печінка, а це дуже важливимй орган, не знаю, але сподіваюся – то не Росія. Ну може Канада чи Австралія. Серце… Хочу вірити, що то Скандинавія. Тоді може ще трохи протягнемо. Африка – дітородні органи. Нєнуашо: звідтіля пішло людство, там і дотепер їхній культ. І вже давно здогадуюся, де у Землі дупа. Ну тобто не сідниці, а те, що вони приховують.

Правда, на відміну від Соляріса, на Землі живуть люди. Але то паразіти, понятно. А чи живуть ще десь? Для мене завжди було очевидним, що так. Бо Космос – то офігєнно великий простір. Наче як Земля – піщинка на черкаському пляжі, а Космос – вся Україна. Та чи прилітали вони сюди? Не факт. Тому позаземні створіння – то одне, а прибульці – інше. В перших вірю, в других – як в Нессі. Нє, ну купа фактів (не буду вдаватися) опосередковано на те наче вказують, але всі вони надто доцивілізаційні. А той, завдячуючи якому 2 липня відзначається як “Міжнародний день НЛО”, мав місце 1947 року поблизу американського міста Розвелл. І панєслась… “НЛО над Вашінгтоном” 1952, “Бухта Шег” 1967, “Петрозаводський феномен” 1977, “Бразильське переслідування” 1986, “Бельгійська хвиля” 1989 – 1990…

А ми? А до нас? Аякже!

Сюди зоряні чужинці теж інколи залітають. Зависнуть на хвилинку-другу десь над Дніпром чи Холодним Яром, налякають земляків, та й зникнуть у своїх галактичних справах. Зрідка, правда, пропонують обраним “покататися”. Але у черкащан завжди повно клопоту, тож вони чемно відмовляють – давайте, мовляв, іншим разом. Коли жуків покропимо, ремонт закінчимо…

Трапляються такі відвідини давно, з 1963 року (через кілька десятиліть військові підтвердили, що через два роки після Гагаріна до нас з візитом-відповіддю хтось прилітав). Усього ж відтоді над Черкащиною гуманоїди кружляли до півтораста разів, а найчастіше після Чорнобиля. Справа серйозна, тож у супроводі лише серйозних коментарів.

1992 рік, лютий. У Рацевому і Тіньках на Чигиринщині місцеві рибалки й приїжджі мисливці у двох різних компаніях бачили над Дніпром сяючий дисковидний об’єкт. От таланить рибалкам і мисливцям! Вони часто бачать дивні речі.

1992, квітень. Черкащанка Наталія не лише бачила НЛО, але й “увійшла в контакт” з прибульцями. Що тут скажеш – пощастило жінці.

1993, квітень. Про приліт зоряного десанту повідомив курсант пожежного училища. Казали, хлопця на кілька діб відправили додому, а брати назад не хотіли.

2004, вересень. НЛО у вигляді підкови зафіксували біля Умані, об’єкт рухався над автобаном Київ – Одеса. Мабуть, віщував наближення часів “Золотої підкови”.

2006, лютий. Близько 50 жителів Межиріча, Гамарні і Конончі упродовж двох годин спостерігали у небі великий перевернутий конус, який світив на землю десятком потужних прожекторів. Дивно, що за такий проміжок часу ніхто не спромігся зателефонувати місцевим МНСникам або в область. Напевне, масовий гіпноз.

2007, листопад. Спостерігається кількадобове сяйво у небі над Південно-Західним районом Черкас. Після цілої низки умовно-наукових припущень до редакції однієї з газет подзвонили з Геронимівського тепличного комбінату й попросили не макітрити людям голови. Мовляв, зволожене небо віддзеркалює яскраву підсвітку теплиць, тож не НЛО, а “чистої води оптика”.

2009, квітень. Переліт чотирьох дивних об’єктів зафіксував оператор, який знімав весілля. Та як відомо, на весіллі всяке трапляється. Буває, що й п’яний співає.

2009, серпень. Над Черкасами зафіксовані яскраві білі та жовті вогники. Що то було? Мабуть, НЛО. Або китайські ліхтарики.

2010, травень. Гуляючи біля аеропорту, одному черкащанину пощастило сфотографувати “тарілку” прямо над летовищем. Зрештою, хоч щось має там літати.

2016, квітень-травень. Кілька вечорів і ночей поспіль над Глибочком, Колодистим й сусідніми селами Тальнівщини деякі місцеві жителі бачили НЛО сигароподібної форми. Капсула гасала небом між територією колишньої військової частини, м’ясокостного заводу і Заруднім лісом. Народ перебував у шоці від гробків і майовок аж до Побєди…”