Років сто тому Черкаси називали містом курортним, через пів-століття – містом великої хімії, у лихі 90-ті – містом бандитським, а дивлячись на рідне місто сьогодні, не хочеться, але доводитися, називати його вкрай небезпечним. Чи не щодня ми дізнаємось про безглузді трагедії – хлопчик загинув, впавши в каналізаційний люк, школяра на стадіоні привалило баскетбольним щитом, борди падають на людей, в ДТП гинуть навіть немовлята, а на слизьких тротуарах взимку травмуються сотні людей.

Небезпеку в місті несе майже все, та найбільше, в очевидь, міська влада, яка вперто не бажає знімати гострі проблеми. Але давайте по-порядку:

Смертельні люки

Мабуть, за останні кілька років проблема відкритих люків, а відтак і травмування містян є найбільш обговорюваною в Черкасах.

19 червня 2016 року на розі вулиць Громова та пр. Хіміків, близько 20. 50, у відкритий люк впала 2-річна дитина, її швидко врятував батько. Дитина отримала травми та опіки.

Трагічніше закінчилося падіння через рік для 6-річного хлопчика, який з бабусею йшов з дитсадка. Дитина побігла вперед і зникла з поля зору дорослих. Виявилося, що хлопчик впав у відкритий каналізаційний колодязь на неосвітленій ділянці. Рятувалиники витягли дитину вже мертвою…

Минулого року, 11 серпня, у каналізаційній мережі по вулиці Гагаріна було виявлено труп чоловіка. Чоловік задихнувся парами газу.

І вже історія з щасливим кінцем – жінку, що провалилася до люку, вдалося рятувати. Вона спромоглася зателефонувати рятувальникам, а її вівчарка, привела бійців ДСНС до постраждалої.

І це найбільш показові історії. Мабуть, в Черкасах мало у якій родині не було постраждалих від падіння до відкритого люку. На щастя, більшість таких надзвичайних подій закінчуються легкими травмами та переляком, проте…

Та найбільш вражаючою в цих ситуаціях є поведінка міських високопосадовців, бо зазвичай вони або просто вдають, що нічого не сталося, а в особливо трагічних випадках заявляють, що люки – нічийні, що нібито вони не перебувають на балансі жодного підприємства, і грозяться все терміново інвентаризувати. Однак проходить час, а жодного обліку люків, в тому числі потенційно смертельних, так і не робиться. До чергового трагічного випадку. Потім владна пісня повторюється. Будь-які спроби журналістів з’ясувати, чи бодай когось буде покарано за смерті містян – закінчуються розмитими формулюваннями про невинуватість конкретних чиновників.

Часом, правда, влада намагається перекласти відповідальність і на самих містян: мовляв, люки хронічно розкрадають, от і призводить це до трагедій.

Справді, крадіжки кришок з люків в місті перетворюються на своєрідну епідемію. Комунальники їх ставлять, злодії крадуть, поліція бездіє. Так, за інформацією черкаської міської ради, минулоріч їх було вкрадено понад півсотні. В місті вже встановлюють антивандальні люки. Вони, каже очільник міського водоканалу Сергій Овчаренко, значно знизизять кількість крадіжок, але  висока собівартість люків не дозволяє провести їх заміну на всій мережі.

Та от тільки варто було б звернути увагу на те, що деякі каналізаційні шахти, пограбовані вандалами, зіяють тижнями, і навіть попри звернення місцевих жителів до поліції та комунальників, їх ніхто не поспішає накривати бодай бетонними блоками. Що вже говорити про так звані закинуті і безхазяйні, які можуть стояти відкритими роками. Та й вкрасти люк, як свідчать деякі журналістські експерименти працівників нашої редакції, – не так просто. Звичайним “бомжам” таке навряд чи під силу. Тож питання про те, хто ж цим займається, а хто цю справу кришує, залишається відкритим.

Аварійні білборди

7 грудня 2015 року  в самісінькому центрі міста, на перехресті вулиць Смілянської і Гоголя, від падіння білборду на людей отримали травми 7 осіб.

«Від містян надходили скарги, що він скрипить та хитається. Проблема в тому, що конструкція розміщена без жодного дозволу і навіть було рішення виконкому про демонтаж цієї споруди і виділені кошти на проведення робіт», – повідомив опісля трагедії тодішній очільник муніципальної інспекції Олександр Давиденко.

Комісію, що була створена після падіння борду, на початок 2016 року встановила, що демонтажу в місті підлягають понад 200 щитів. Того року з них було демонтовано лише 7.

І вже 19 квітня 2017 року на вулиці Максима Залізняка, не втримався біл-борд. На щастя, цього разу на тротуарі не було перехожих, тому ніхто не травмувався. Ймовірно, до падіння щита призвів сильний порив вітру, його було відновлено силами власника.

Новий «хрестовий похід» за біл-бордами черкаська влада оголосила наприкінці минулого року. Проте обмежився він кількома бордами. Решта – продовжують скрипіти і лякати перехожих.

Чи варто також згадувати, що жоден міський чиновник і навіть власник самих аварійних бордів не понесли жодної відповідальності за травми людей. При цьому ще й з’ясувалось, що більшість рекламних конструкцій в місті – абсолютно незаконні. Однак питання, в очевидь, настільки зав’язане на “взаємовигідних” стосунках власників і чиновників мерії, що зносити їх ніхто не поспішає.

“Діряві” електроопори і  тролейбуси “під напругою”

Електроопори, що можуть у будь-який момент упасти комусь на голову, або ж вдарити струмом стали чи не буденним видовищем для містян.

16 серпня цього року депутати міської ради Олександр Радуцький та Олександр Згіблов провели «рейд» школами міста та виявили кілька електроопор, що несуть небезпеку. Майже за півроку їх так і не відремонтували…

«У всіх наших гуманітарних  закладах: це стосується шкіл садочків, навіть в лікарнях є аварійні електроопори зовнішнього освітлення. – розповів Олександр Згіблов. – Аварійні об’єтки є на балансі шкіл, садочків, тощо. Нещодавно в одній із шкіл упав ліхтар, причеплений до будівлі, що освітлював територію. Маю як депутат пропозицію передати всі електроопори на баланс КП «Черкасиміськсвітло», адже це підприємство має фахівців, має аварійні бригади, монтажників, що мають допуски до небезпечних робіт, знають всі міські мережі. Вже є підготовлений проект рішення, але в місті не відбуваються сесії міської ради. Крім того, якісне освітлення – це і безпека містян, адже на території, де горить світло, не збиратимуться наркомани та бомжі».

На щастя, в Черкасах наразі нікого з містян не привалило електростовпом, але ж краще попередити проблему, ніж потім отримати неприємні наслідки.

Ще однією проблемою є пошкодження та крадіжки з металевих частин з електроопор, коли до оголених дротів може доторкнутися кожен. Містяни неодноразово нарікають на проблему у соцмережах та дзвінками на оперативну службу 1505.

У «Дирекції парків» та «Міськсвітлі» намаються зарадити, проте «кивають» на вандалів, адже ремонтуй не ремонтуй, а прийдуть «хлопчики», і знову все відкрутять. Хоч це, зрозуміло, зовсім не виправдання для комунального підприємства, яке, передусім, має дбати про безпеку громади.

Знову ж таки, на щастя, в Черкасах  оголені дроти в громадських місцях не спричиняли трагедій. Але в сусідньому Каневі досі пам’ятають старшу загибель маленького хлопчика від ураження електрострумом на дитячому майданчику…

Окреме питання – тролейбуси, які б’ють струмом пасажирів. Пару місяців тому колеги-журналісти стали свідками неприємного інциденту, коли в салоні тролейбуса струмом мало не вбило пенсіонерку, яка взялась за поручень, щоб пройти вглиб салону. Пасажири навіть не зразу зрозуміли, що висока напруга буквально “припаяла” руку жінки до металу. Та ж не могла промовити ні слова, а лише корчилася від болю. За кілька хвилин хтось із чоловіків здогадався, що відбувається, і відщтовхнув бідолашну від поручня. Жінка відбулась до чорноти обпеченою долонею. Звісно ж, тролейбусники жодним чином ситуацію не коментували, і, швидше за все, машину з лінії так знято і не було.

Небожественна амборозія

Цього літа, як ніколи раніше, містян «вкладала» на лікарняне ліжко амброзія. За кілька років, коли міська влада узагалі не приділяла уваги небезпеці від цієї рослини, алергічна амброзія розрослася усіма мікрорайонами. Лікарі алергологи відзначають, що з кожним роком кількість хворих на алергію від амброзії буде зростати, і якщо негайно не почати її винищувати, то незабаром наслідки сягнуть масштабів епідемії.

Минулого року якісь зрушення у боротьбі з алергійною рослиною почалися, але таки запізно, вже наприкінці літа. Хоча «Дирекція парків» про боротьбу звітувала гучно: фото- і відеорепортажами та інформацією про «надсучасні» препарати. Чи допоможуть вони – перевірити зможемо хіба що наступного літа.

Міський голова Черкас Анатолій Бондаренко також повідомляв, що місто закупить спеціальний апарат, що знищує амброзію разом з коренем. Але про довгоочікувану покупку ніхто не чув. Правда, на коштах, які виділяються на боротьбу з амброзією, ця млявість не позначилась, – вони продовжують виділятись щороку.

Розбиті дороги

Про черкаські дороги можна говорити вічність… Точніше, про їх відсутність. Повідомлення від правоохоронних органів рясніють інформацією про ДТП. Левова частка яких стається саме через ями, стерту розмітку, відсутність світлофорів та обмежувачів руху, тощо.

Темпи з ремонтами доріг, що їх так хвацько узяв очільник Черкас на початку своєї каденції, пригальмувалися за рік. Фактично, влада може пишатися лише однією дорогою «європейського» зразка – Героїв Дніпра. Та й ця вулиця зроблена лише на третину…

Деякі місцеві ЗМІ навіть давали поради, яку автівку обрати для черкаських ям.

«Дороги Черкас нерідко викликають нарікання з боку водіїв. Навіть досвідчений користувач автотранспорту не завжди може уникнути неприємностей на ділянці дороги з вибоїнами та ямами. Які автомобілі слід обирати, аби комфортно почуватися в умовах неякісних міських доріг, розповідає заступник директора з продажу автоцентру “Богдан-Авто Черкаси” Сергій Заболотній», – так на повному серйозі починається стаття на одному з інтернет-видань області.

Сайт міської ради рясніє петиціями з вимогами ремонту вулиць та доріг прибудинкових територій. Проте, ремонт одного провулка чи вуличного кварталу, зрозуміло, ситуацію не змінить. Адже сьогодні «залатали» яму зліва, а завтра вже з’явилась яма справа. І так роками можна ходити по зачарованому колу. Бо коли в пріоритеті стоять “відкати”, а не якість збудованого дорожного полотна з гарантією, – так буде завжди.

Маршрутки без вікон, дверей і коліс

Минулого, 2018 року, черкасці пережили два страйки перевізників, здорожчання проїзду, та безліч надзвичайних випадків, як курйозних, так і, на жаль, смертельних, пов’язаних з маршрутками.

Ось найбільш резонансні із них:

5 травня на перехресті вулиць Залізняка і проспекту Хіміків маршрутка загубила колеса.

17 травня у центрі Черкас зіткнулися дві маршрутки. На щастя у ДТП ніхто не постраждав.

15 червня в черкаської маршрутки №115 відпало колесо. Випадок стався на вулиці Руставі. Ніхто з пасажирів не постраждав.

1 серпня маршрутка збила людину на перехресті вулиць Гагаріна та Богдана Хмельницького. ДТП сталося на пішохідному переході, коли його переходив 22-річний черкащанин. Хлопця було шпиталізовано.

1 жовтня в Черкасах бабуся потрапила під маршрутку через неуважність водія. 88-річну жінку було госпіталізовано до лікарні.

9 грудня а бульварі Шевченка сталася ДТП за участі маршрутки та електромобіля. Цього разу «відзначилась» маршрутка № 29.

27 грудня зіткнулися маршрутка та тролейбус біля зупинки “Пушкіна”.

Цей перелік автопригод далеко не повний. І зовсім «дикий» випадок, що стався наприкінці року.  У Черкасах на вулиці Руставі водій маршрутного таксі № 29 збив 62-річного чоловіка. Інцидент трапився на кінцевій зупинці цього маршруту. Полісмени з’ясували: водій автобусу рухався заднім ходом і здійснив наїзд на кермувальника іншої маршрутки. Той саме розмовляв по телефону позаду транспортного засобу. Постраждалим виявився водій цього ж підприємства. Потерпілого колегу ще до прибуття патрульних забрала швидка медична допомога. Чоловіка госпіталізували до Третьої міської лікарні. Потерпілий отримав політравму, закриту черепно-мозкову травму, забій грудної клітини, головного мозку та закриту травму живота. Від больового шоку чоловік помер.

Проте не аваріями єдиними. На всю України прогримів черкаський скандал, коли перевізники заборонили заходити до маршруток жінкам з дитячими візочками. Не менш гучним був скандал із побиттям водієм інваліда дитинства Богдана Волика.

Не дивно, що петиція по зниження вартості проїзду у разі не покращення сервісу перевезень набрала рекордну кількість голосів за два дні.

Та на жаль, черкасцям доведеться ще довго очікувати на зміни. Адже до конкурсів, що нині проходять у міській раді подаються здебільшого ті самі перевізники. А на маршрутах № 29 та 36, до яких містяни мають претензії цього року конкурсу не буде узагалі.

Між тим грізні заяви міського голови позбавити перевізників ліцензій та обіцянки завести до Черкас великого перевізника зі столиці із сотнею новеньких автобусів, так і залишились пустим стрясанням повітря, яким Анатолій Бондаренко вже звик відповідати на критику, коли в місті трапляється чергова трагедія.

Щорічний зимовий колапс

До Черкас зима завжди приходить раптово. Комунальні служби не справляються з очисткою снігу, містяни отримують травми на слизьких тротуарах, а водії трощать свої автівки. Доходить до вражаючих цифр, як зараз: близько 100 травмованих на тротуарах, що потрапляють до травмпункту Третьої міської лікарні, та по дві – три ДТП, часто з трагічними наслідками, щодня!

Так 1 грудня 2016 року лише за перший день зими у місті сталося понад 27 ДТП, троє постраждалих опинилися у лікарні. Не могли вправно їздити по ковзанці на дорогах навіть досвідчені водії… Минулорічна зима пройшла для водіїв так само.

Це й же 2016 рік запам’ятався реакцією на надпотужний снігопад дружини міського голови Черкас Валерії: “Критики, ану швидко взялися всі за лопати і пішли місту допомагати! Бо триндіти всі можуть!!! Постійно крайніх шукаєте, а самі що робите?”

Утім, як виявилось пізніше, міський голова так само, як висловилась його дружина, лише “триндить”.

Найяскравіше це довела зима 2018-го, коли черкасцям довелося миритися не лише із нерозчищеними дорогами та тротуарами, а й із відсутністю води у оселях понад три дні. Мокрий сніг, що падав стіною, обірвав дроти електропередач, які підживлювали насосну станцію. Водогін зупинився, вода зникла по всьому 300-тисячному місті. Мешканцям довелось розтоплювати сніг у власних ваннах. Звісно, в мерії тоді крайніх так і не знайшли. Але що показово: не знайшли не те що якихось відчутних премій, а навіть теплих слів для простих рятувальників та комунальників, що ночували в сніговій жижі, щоб усунути аварію.

А вже цьогорічна зима, найвірогідніше, запам’ятається слизькими тротуарами та дорогами, які ніхто навіть не робить вигляд, що прибирає.

Як каже головний травматолог міста Віталій Григор’єв, найчастіше черкасці звертаються до лікарні із переломами кінцівок та забоями м’яких тканин. Основна причина – слизькі дороги та тротуари. Але викидати кошти на їхню безпеку в мерії вважають… марнотратством!

«Чистити абсолютно усі пішохідні зони за бюджетні кошти – викидати кошти у бездонну прірву. Адже це десятки і десятки мільйонів гривень», – так прокоментував нашому виданню неприбрані тротуари секретар міської ради Ярослав Нищик.

Днями ж на слизоті в районі алеї Путейка послизнувся і покалічився хлопчик.

І ось тут знову “прозрів” міський голова.

“До прибирання міських автошляхів у мене питань практично немає. А от тротуари прибрані неналежним чином. Особливо у поганому стані місця, які прилягають до комерційних закладів. Наприклад, ТРЦ “Плазма”. На вихідних заїхав туди, то склалося враження, що в Альпи потрапив. Стоянка явно не чистилася жодного разу. Під час ранкової наради поставив завдання комунальникам: місця масового скупчення людей, тротуари біля поліклінік, дитячих садочків, шкіл та перехрестя мають бути у першу чергу прибрані від снігу та льоду”, – видав чергову гнівну тираду очільник міста.

Та от чекати від нього доган чи звільнень чиновників, а особливо директорів СУБів та КП “ЧЕЛУАШ”, які відповідають за більшість міських тротуарів, не варто. Бо, як ми неодноразово переконувались, всі його погрози – це лише гра на публіку, переведення стрілок із власної безвідповідальності на “недбайливих” підлеглих.

Тому до кінця зими кількість містян у травмпунктах може збільшитися. Тим більш, що зиму синоптики прогнозують контрастну, коли морози чергуватимуться з відлигами.

Найкримінальніше місто

«Славу» найкримінальнішого міста Черкаси вже мали у буремних 90-х роках. Недаремно наше місто називали поза очі «Черкаго на Дніпрі», натякаючи на кримінальну «столицю» Америки.

І вже наприкінці 2018 року Перший заступник голови Національної поліції України В’ячеслав Аброськін заявив, що місто Черкаси отримало пальму першості як найбільш кримінальне місто в Україні.

За кількість резонансних злочинів Черкаси наздоганяють міста на «прифронтовому» Сході.

У 2017 році було розстріляно депутата Черкаської міської ради Михайла Бінусова. У 2018 – вже депутата обласної ради Сергія Гуру. І менш, ніж за місяць, від вибуху автівки загинув відомий підприємець Анатолій Скоромний.

Привертають увагу громадськості і нерозкриті чи «завислі» у судах злочини. Зокрема не було покарано екс-проректора одного з навчальних закладів, що спричинила смертельну ДТП. А за вбивство підлітка біля нічого клубу убивця взагалі отримав умовний термін.

Висновок, який напрошується сам собою

Щодня все більше городян відчувають, що жити в Черкасах – це випробовувати долю, бо навіть буденна дорога з дому до роботи тут щодня може перетворитись на риаліті-шоу з виживання.

«Неправильно казати, що подібні проблеми мають усі пострадянські міста. Якщо говорити про Черкаси – то все вищеперераховане це наслідок діяльності міського голови Бондаренка та його команди. Усі «небезпечні» проблеми можна вирішити, потрібна лише політична воля» – вважає депутат міської ради Олександр Радуцький.

І з ним важко не погодитись, бо міська вдлада повинна перш за все дбати про безпеку своєї громади, діяти від її імені та в її інтересах. А коли владці з особливим остервенінням дбають лише про власні кишені, розточуючи місто як зграя голодних щурів, то рано чи пізно міська будова розвалиться. Не хотілося б, щоб історія нашого славного козацького міста закінчилась так безславно.

І відповідальність за це лежить і на кожному з нас, бо, як кажуть, кожна громада має таку владу, на яку заслуговує і яку обирає.

Варвара Горова