Президент США Дональд Трамп хоче позбутися президента України Володимира Зеленського, який йому ніколи не подобався. Річ не у виборах, які на думку президента США “давно назріли” в Україні, а в тому, щоб просто усунути главу держави. Про це пише The Economist із посиланням на слова колишнього дипломата.

У публікації йдеться, що для України зараз відкрився новий фронт, цього разу несподівано із Заходу. Нахабні виступи Трампа щодо Росії (що вона могла захопити Київ за три дні, якби захотіла, що це українська влада винна у тому, що Росія напала, що Зеленський міг, але не захотів завершити війну) розгнівали Зеленського. Так, 18 лютого президент України скасував давно заплановану поїздку до Саудівської Аравії, заявивши, що не хоче, щоб його візит асоціювали з переговорами між США та Росією щодо України, які відбуваються там без нього: “Нас не запросили… Для нас це було сюрпризом, я думаю, і для багатьох інших”. А 19 лютого Трамп назвав Зеленського “диктатором”, який має всього 4% підтримки українців.

Рішення президента США поговорити з президентом росії володимиром путіним і явне бажання Трампа реабілітувати Кремль шокували політиків у Києві. Але зараз мало хто справді здивований.

«Наш психічний стан був поганим того дня, коли ми почули новини, але ми цього очікували», – сказав депутат від партії «Слуга народу». «Ми розуміли, до якого рівня російські наративи закріпилися в Америці», – сказав депутат.

Інший депутат від опозиції описав описує відчуття “зловісного передчуття” в парламенті, оскільки народні обранці готуються до можливості голосування за принизливу угоду про припинення вогню. «Мир потрібен. Нам потрібен мир. Питання полягає в тому, щоб мир не покінчив з нами», – сказав український високопосадовець.

Попри всі потрясіння, нічого схожого на мирну угоду поки немає. Але поки що багато чого розвивається за найгіршим для України сценарієм. Багато представників її еліти побоюються, що слова команди Трампа повторюють російську пастку: заклики до припинення вогню без гарантій безпеки та негайних виборів, які зруйнують українську єдність.

«Схоже, пан Трамп хоче позбутися пана Зеленського, який йому ніколи не подобався і який, на його думку, є складним. Це не про вибори, а про те, щоб позбутися Зеленського», – сказав колишній дипломат.

Однак президент України вже дав зрозуміти, що не погодиться ні на припинення вогню без гарантій безпеки, ні на будь-яку угоду, укладену за його спиною.

Український високопосадовець сказав, що навряд чи держава коли-небудь офіційно визнає втрачені території як частину угоди. Водночас визнає, що членство в НАТО вважається віддаленою перспективою. Щонайменше, що Україна може прийняти, каже посадовець, це продовження зв’язків із західними арміями, відсутність серйозної демілітаризації, постійний потік зброї та грошей, а також іноземні миротворчі сили. Величина цієї сили має менше значення, ніж факт її наявності: “коли вони тут, ми вважаємо, що їм буде важко піти”.

Трамп, тим часом, має багато важелів, які він може застосувати, щоб забезпечити виконання рішення. Він може – і дуже ймовірно – скоротить або припинить військову допомогу. Він може в односторонньому порядку зняти санкції з Росії. Він може припинити й іншу життєво важливу підтримку, таку як цілевказування в реальному часі та Starlink, який є основою комунікацій України на полі бою. Існують нові обхідні рішення, але вимкнення цих систем завдало б серйозного удару.

Оскільки Європа виключена з угод Трампа, тепер багато чого залежить від Зеленського та його волі до боротьби. У президента України є вагома причина протистояти суворим вимогам: від цього залежить його робота та місце в історії. Але протистояти американському лідеру, який використовує ворогів для визначення себе, буде небезпечно та психологічно важко.

Тож свою підтримку Володимиру Зеленському висловили провідні політики України, закликаючи українців до єдності, як на початку війни. Висловили свою підтримку і відомі черкащани.

Голова Черкаської ОВА Ігор Табурець:

“Маю сьогодні в особисті повідомлення багато питань, чого чекати далі. Отож. Чи може наша маленька Україна перемогти гігантську росію? Усі імперії гинуть, рано чи пізно. Завжди смерть імперій супроводжується катаклізмами, війнами і жертвами. А починається все з того, що хтось рішучий готовий давати відсіч.
У лютому 2022 року одні українці їхали на захід, а інші – на схід. Одні складали валізи, а інші – забивали набої. Одні в екстреному порядку продавали свої активи, а інші – у своїх автомобілях розвозили потрібне по підрозділах тероборони.

Чи зупиняли нас тоді висновки американської, французької та британської розвідки про те, що Київ не протримається довше 3 днів? Ні. Хтось, звісно, казав: не поспішайте, прийде нова влада, домовимось. А хтось брав автомат і ставав у стрій. Так буде і зараз.

Лише ми, українці, які пройшли 2022, 2023, 2024 роки, можемо вирішувати, який формат миру можна хоча б обговорювати у 2025. І з ким. Десятки тисяч життів наших героїв були віддані не за рідкісноземельні метали для одних чи сотні квадратних кілометрів руського миру для інших. Усе це – ціна нашої ідентичності, зрілості нашої нації.

Лише ми будемо визначати кордони нашої країни, лише ми будемо говорити про ціну миру, лише ми будемо вимагати репарацій і переслідування злочинців, які призвели до цієї війни. Ми вдячні за кожен патрон, за кожен генератор, за кожен долар підтримки з боку наших партнерів.

Усе залежить від народу, стійкості його духу, від консолідації та віри у власні сили. Я не просто вірю, я знаю, що ми всі – головна зброя України.

Ми – єдиний український народ, разом із Верховним Головнокомандувачем Володимиром Зеленським, кожним українським солдатом, кожною матір’ю загиблого Героя і дружиною зниклого безвісти. Коли ми єдині, ми – непереможні! Просто памʼятайте про це, коли наступного разу будете читати заяви, прогнози, висновки та рекомендації, що лунають нам десь ззовні”.

Міський голова Черкас Анатолій Бондаренко:

“Останнім часом жодна світова новина не обходиться без згадки про Україну і про нашого Президента.

Українців переповнюють емоції, і це зрозуміло. Роки виснажливої, кривавої війни… Хтось втомився, хтось зневірився, а комусь серед війни привиділись вибори.

Друзі, мабуть зараз і прийшов той самий час об’єднатися, як би не пафосно це звучало. Об’єднатися навколо позиції Президента України. Чуєте, Ук-ра-ї-ни!!!

Можливо комусь складно долати власні амбіції, є багато питань всередині країни, але… Ця війна змінила всіх.

Так, мої стосунки з Президентом не назвеш легкими. Але сьогодні я, як посадова особа місцевого самоврядування , як державна людина, підтримую його меседжі на міжнародній арені, бо вони спрямовані виключно на відстоювання інтересів нашої держави.

А особливо «стурбованим» відповім – все буде. Після війни.

Сьогодні згадався вислів: Історія перемог – це історія об’єднань…

Історію поразок ми проходили століттями. Досить”.

Народний депутат України Віталій Войцехівський:

“Цими днями усі ми маємо доволі негарні передчуття, хоч і щиро віримо в своє світле майбутнє. Світовий порядок стрімко й кардинально змінюється і це натикає на невтішні думки. Провести вибори в порушення всіх законів України лише тому, що так бажає чоловік, який вважає себе володарем світу? Чоловік, якому йому не подобається лідер країни, котра прагне бути суверенною?

Що це? Остаточний маразм людини похилого віку? Чи це його змова з іншим, таким самим старим кремлівським маразматиком? Хоча й дивуватися особливо нема чому. Як не крути, це та людина, яка в історичний для нас момент надовго заблокувала поставки озброєння, змушуючи нас у цьому дефіциті невиправдано жертвувати найкращими людьми нашої країни.

Я впевнений, що проведення виборів в такі скрутні часи – це прямий шлях до розвалу країни. Мало того, що це дійсно незаконно, адже половина виборців просто не матимуть змоги проголосувати. До того ж, маючи такий морально-психологічний стан, як нині, українці ризикують просто перегризти один одного у політичних сварках, а військові, дивлячись на це все, банально втратять мотивацію. Це стане катастрофою.

Отже, памʼятаєте як рівно три роки тому український народ обʼєднався на фоні страшної біди, що прийшла зі сходу? Дуже сподіваюся, що зараз настав той самий момент, коли ми знов маємо стати єдині. Це головна умова нашого виживання. Ми маємо обʼєднатися не тому, щоб підтримати когось конкретного, а щоб врятувати нашу багатостраждальну державу.

Тиснуть завжди на тих, кого бояться. А нам треба відкинути всі чвари ще раз і тоді побачите – риторика щодо нас суттєво зміниться. Вірю в це! Нам треба спільно з подвоєною енергією гуртом працювати для майбутнього України”.

Депутат Черкаської міської ради Нарек Казарян:

“Пам’ятаю початок війни… кожен свій крок, кожне рішення, кожного кому подзвонив сам і хто подзвонив мені. Пам’ятаю як 25 лютого у мене тремтіли руки коли в теробороні підписував документи про своє призначення командиром одного з добровольчих формувань. Потім отримав 5 ящиків автоматів та набоїв до них, які розвозив на своїй машині.

Пам’ятаю оті всі фрази «не займайся х**нею, через три дні Київ впаде», «влада втече, шансів нема ніяких»… Більшості з тих, хто таке казав у лютому 2022-го не залишились в Україні 2025-го. Думаю, що і зараз їх позиція особливо не змінилась.

Для нас же було важливим знати, що Київ таки не впав, що влада працює і веде боротьбу за міжнародну підтримку. Ми ловили кожне слово Президента, слідкували за офіційними та неофіційними новинами у Телеграм-каналах.

Я памʼятаю, як в ті дні діями Президента пишались навіть його ідеологічні опоненти. З часом багато що змінилось. І у внутрішній комунікації, і у зовнішній. Змінилось і відношення до військових та волонтерів… як з боку суспільства так і з боку правоохоронних органів…

Для того аби мисляча людина могла проаналізувати що відбувається, виділив такі принципові моменти у ставленні світу до України.

•⁠ ⁠Штати та світ в цілому вже в котре намагаються рятувати… Росію. Так було в кінці 19 ст., так було у Першу світову, у Другу світову, так було і після розпаду СРСР. Геополітично Сполученим Штатам не вигідно аби Росія припинила своє існування, це призведе до появи кількох ядерних квазі-держав, посилення позицій Китаю та Європи (почитайте книгу Збігнева Бзежинського «Велика шахівниця»)

•⁠ ⁠Президент захищає інтереси України. Зеленському вистачило мужності та мудрості відкинути ту колоніальну угоду по надрам. Можливо інший вже підмахнув би американський вексель одномоментно – адже не йому все те повертати. Важке рішення, нікому б не побажав опинитися на місці Президента у той момент.

•⁠ ⁠Трамп в жодному разі не зливатиме Україну. Основна претензія – до Європи. 2008 року США піднімали питання інтеграції України до НАТО. Саме Німеччина та Франція висловились проти. Нині та ж Європа підвісила питання передачі Україні 300 мільярдів заморожених активів Росії.

•⁠ ⁠Європа зараз – слабка і не рішуча. Франція скоро стане мусульманським халіфатом, історії про німецьку точність та пунктуальність відходять у минуле, оскільки Німеччину переповнили мігранти з Туреччини, Сирії, Афганістану. Зсередини колись «стовпи» європейської економічної та політичної сили зʼїдають всілякі «ізми», «гендерна рівність», «лгбт» та інша лівацька нечисть. Мабуть саме про це і мав на увазі віце-президент Венс під час своєї промови у Мюнхені. Єдині з кого можна брати приклад в Європі це поляки та британці.

•⁠ ⁠Саме зараз перед народом України стоїть головне випробування – зберегти національну єдність. Це ми можемо зробити тільки спільними зусиллями. Ворог не просто активно, а гіперактивно використовує інформаційно-психологічні атаки для того щоб вплинути на наше критичне мислення, розділити суспільство.

•⁠ ⁠Україна – вільна демократична країна, де народ шляхом виборів може сам визначати хто стане Президентом, кого обрати міським головою, а кого обрати депутатом. Ключове слово – «сам», без підсказок і вказівок ззовні. Так було завжди.

Наш обовязок – триматися разом, працювати на благо нашого війська та України!”

Музикант, а нині військовослужбовець Андрій Хливнюк:

“Як то кажуть на злобу дня, останніх подій. Ніхто нічого за нас з вами не зробить, ніхто нам нічого не винен і ніхто не може нам диктувати, що нам робити, коли обирати, з ким співпрацювати, кого слухати, а кого послати. Гуртуймося, єднаймося. Разом до перемоги. Слава Україні. Героям слава”.