В ексклюзивному інтерв’ю для «Сільських обріїв» депутат Черкаської облради від ВО «ЧЕРКАЩАНИ» Олександр Воскобойнік розповів, чому головною цінністю країни за її тридцять років незалежності вважає людей, які живуть та працюють поруч з ним.
- тому що українці повірили в себе та свої можливості
Люди за ці роки змінилися. З одного боку, зрозуміли, що саме вони мають задавати тон роботі владі, яку обрали, і в той же час усвідомили, що мають відповідати за власні рішення, вчинки, не чекати, що хтось прийде і зробить за них все, а власноруч братися за вирішення місцевих проблем. Власне, я вважаю, українцям більше нав’язували в свідомості прислів’я «про хату з краю та нічого не знаю», нівелюючи їхні зусилля та прагнення до дій. Далеко ходити не будемо. Для прикладу візьмемо Мошнівську громаду. Ще до об’єднання, за три роки знайомства та співпраці з нею, я пізнав людей, які готові були зробити все від них можливе та неможливе, щоб у їхньому селі відбулися позитивні зміни. Причому єдиною ідеєю горіли всі – голова, його команда в сільській раді, сільські депутати, громадські активісти та місцевий бізнес. Тут ремонтувалися дороги, про які «на горі» воліли забути, одні з перших на цьому кущі організували централізоване вивезення сміття від домоволодінь односельців і так далі. Де не могли зробити самі, то «грюкали» в усі двері – і вони відчинялися. Вже дев’ять місяців вони працюють в новому статусі – об’єднаної громади. Навколо Мошен згуртувалося 13 населених пунктів. Цій громаді надзвичайно складно, бо попри фінансову децентралізацію, коштів не вистачає навіть на найголовніше. Але від них не почуєш «плачу Ярославни». Там голова налагодив роботу в старостатах і тепер вони потужною командою йдуть напролом до мети – створення громади, де людям комфортно жити. Вони «штурмують» депутатів всіх рівнів – і районних, і обласних, і нардепів, і водночас власноруч не бояться братися за виконання найскладніших завдань. І таких взірців, як Мошнівська ТГ, на Черкащині можна наводити безліч.
- навчилися мислити глобально
Під «глобальним» я розумію – думати не лише про сьогоднішній день, а створювати міцне підґрунтя для сталого майбутнього. І в першу чергу, забезпечивши чисте довкілля та екологію. Адже з цього все починається. На очищення забрудненого повітря, води та ґрунту знадобляться мільйони років. Проте є швидший і дієвіший спосіб досягти екологічного благополуччя – не забруднювати довкілля зараз. ТОВ «НВФ «Урожай» ще кілька років тому обрала еконапрям серед пріоритетних в стратегії розвитку. Якщо зразу це були семінари та тренінги для молоді щодо правил сортування сміття, поводження з ним, надання спецтранспорту громадам для вивезення ТПВ, то згодом ми модернізували та осучаснили види цієї роботи і розпочали проводити екофести, де основною складовою став плогінг. Цьогоріч такий екофест вперше ми провели в Леськівській громаді, фіналом якого стало надання громаді вантажівки для вивезення ТПВ та облаштування спеціальних майданчиків та контейнерів для їх збору на території «Рибацької бухти», де й проходив екозахід. Разом з тим, цьогоріч, залучивши кошти на реалізацію природоохоронних проектів, вдалося придбати сміттєвози в Ліплявську та Степанецьку ТГ, а торік у Руськополянську. А тепер давайте пригадаємо, як тридцять років тому ми «примусово-добровільно» з граблями, віниками та мітлами виходили на суботники. Що тут говорити, я й сам їх старався уникати. А на екофест приходи навіть з малими дітьми.
- не бояться вчитися новому та готові боротися за свої ідеї
Думаю, що не варто нагадувати про те, що одиниці з нас тридцять років тому ризикнули б відкрити власну справу. Бізнес-ідея, стратегічне мислення, бізнес-план, стартапи – ці слова сьогодні стали звичними у вжитку пересічних жителів села, які вирішили заснувати власну справу. Підштовхнув їх до цієї ідеї, дав інструменти та менторів наш партнер – Благодійний фонд «МХП – Громаді». Тобто замість риби, людям дали вудки і вони стали змагатися за улов. Як доказ цього – конкурс мікрогрантів «Час діяти, Україно!», результатом якого стали реалізовані проекти по відкриттю дитячих просторів для дітей з особливими потребами, майстерень та тренажерних зал в багатьох громадах Черкащини. Люди повірили, що можуть самотужки вирішувати місцеві проблеми, і не стали боятися висловлювати власні ідеї. Вони повірили в себе, свої здібності та можливості, навчилися мислити стратегічно, і, врешті, зрозуміли, що не такий страшний бізнес-план, як звучать ці слова.
- навчилися етики піклування про себе та своє здоров’я
От скажіть мені, як 10-20 років тому подивилися б на 80-річну жінку в селі, яка взяла палки і стала ходити по вулиці. Як мінімум, пропонували б їй «лижі обути». А якщо говорити серйозно, то насправді ще 10-20-30 років тому про спорт у селі і говорити було неприродно. Мовляв, і на городі можна науправлятися так, що ледве ноги волочитимеш, а не гантелями розмахувати. Нині ж групи селян виходять на заняття фітнесом, йогою, відвідують тренажерні зали – і це вже не дивина, а закономірність. Вкотре нагадаю, про 83-річну Галину Степанівну із Катеринопільської громади. Особисто для мене життя – це постійний рух. Тому дуже пишаюся тим, що популяризував серед жителів черкаських громад такий вид спорту, як скандинався ходьба. Нині вже групи селян займаються скандинавською ходьбою в Леськівській, Мошнівській, Сагунівській, Катеринопільській та інших громадах Черкащини. Ми подарували їм спортінвентар, дали тренерів. І сьогодні я не лише дякую їм за рекорд, встановлений цьогоріч на спортфесті, популяризацію спорту та турботу про себе. Я надихаюсь їхньою мудрістю, енергією, бажанням до звершень, оптимізмом і завзятою працею.
- дозволили собі відпочивати весело, творчо, пізнавально
Як не прикро це визнавати, але у селі люди звикли лише працювати. Тут немає часу на відпочинок. Якщо не на городі, то біля господарства, то на подвір’ї. Працювати й працювати – це в крові українців. З одного боку, це добре, проте є інша сторона медалі – нам всім потрібне спілкування, позитивні емоції, яскраві враження, адже без них людина згасає. І дуже добре, що врешті за 30 років незалежності країни українці зрозуміли і навчилися відпочивати з користю для себе, в першу чергу, відкриваючи свою ж країну. Вважаю, що цьому сприяли і фестивалі, до організації яких долучалося наше підприємство та БФ «МХП – Громаді». Для мене мистецькі фестивалі «Крутий заміс», «Кіно просто неба», Фестиваль фестивалів до річниці незалежності, «ШЕ. Fest», – для мене справа честі та особиста гордість, можливість долучитися до творення майбутнього країни, її відкриття та утвердження. А чисто «урожаївське» свято «Тракторфест» – у моєму розуміння це взагалі родинне свято, адже об’єднало людей, з якими ми долаємо труднощі і здобуваємо перемоги, людей, які завжди зі мною поруч.
КОМЕНТАРІ