Виробник відповідає за переробку, держава створює умови для роздільного збору, а споживач сортує відходи. Таку модель взаємної відповідальності пропонує новий законопроект «Про упаковку та відходи упаковки». Очікується, що його ухвалення зможе принаймні частково відправити шкідливий для довкілля пластик на переробку та повторне використання. Досі Україна могла похизуватися лише рекордними обсягами його захоронення на полігонах.
Про це пише “hromatske.tv.Черкаси”.
Поборотися із сумною українською статистикою вирішила черкащанка Дарія Люта. Уже півроку у своїй сім’ї вона обмежує використання пакетів і пластикових пляшок.
«Усе почалося з того, я стала веганом і почала дбати про екологією, але зрозуміла, що одного веганства замало для того, щоб урятувати планету. На сьогодні я поки що відмовилася від поліетиленових пакетів і замінила їх тканими торбинками. Також обмежила використання пластикових пляшок – купила свої, якими користуюся багаторазово. Загалом це не складно. Більш складне завдання із тими продуктами, де не можна замінити тару. І треба бути напоготові, щоб касири на касі не склали усе в пакети. Таке постійно трапляється, але я розумію, що це їхня робота», – розповідає Дарія.
За 2017 рік в Україні переробили та утилізували тільки близько 6,6 % побутових відходів, з них: майже 2,5% спалили, а більше 4% потрапили на заготівельні пункти вторинної сировини та сміттєпереробні заводи. Решту відправили на сміттєзвалище.
У той же час наша промисловість імпортує вторинну сировину. Так, торік в Україну імпортували майже 350 тисяч тонн макулатури (на $70 мільйонів) та майже 40 тисяч тонн вторинних полімерів (на $14,4 мільйонів).
Поки Україна возить відходи на сміттєзвалища, країни ЄС успішно їх переробляють, компостують і спалюють для отримання енергії. Наприклад, у Бельгії, Данії, Швеції тільки один відсоток відходів захоронюють. Натомість у нас – понад дев’яносто відсотків.
Ігнорувати проблему захоронення відходів на полігонах означає шкодити довкіллю та здоров’ю українців. По-друге, цінні сировинні ресурси, які можна отримати з відходів упаковки, не включають до економічного обігу, а захоронюють на полігонах. Через це промисловість, що використовує вторинну сировину, змушена купувати її за кордоном. Одночасно в Україні постійно не вистачає паливних ресурсів. А використовуючи відходи, можна виробляти електроенергію та тепло, біогаз і біопаливо, економити енергетичні ресурси на виробництво продукції з застосуванням відходів упаковки.
Вплинути на ситуацію має Закон України «Про упаковку та відходи упаковки». Він спрямований на виконання однойменної Директиви 94/62/ЄС. Нагадаємо, підписавши Угоду про асоціацію з ЄС, Україна взяла на себе зобов’язання реформувати сферу поводження з побутовими відходами та гармонізувати законодавство із європейськими вимогами.
Розробкою проекту закону займався Офіс ефективного регулювання (BRDO), який консультував Міністерство екології та природних ресурсів України. Попри те, що подібні проекти вже реєстрували у Верховній Раді, цей, переконують його автори, суттєво відрізняється, бо передбачає існування в Україні системи розширеної відповідальності виробників та депозитної системи.
Як зазначають в Офісі ефективного регулювання, ухвалення проекту Закону України «Про упаковку та відходи упаковки» у поєднанні зі встановленням високої вартості захоронення відходів дозволить не тільки зменшити шкоду довкіллю, але й щороку повертати в господарський обіг:
- до 1 мільйона тонн макулатури;
- до 300 тисяч тонн пластику;
- до 600 тисяч тонн скла.
Виготовляєш упаковку – плати за її переробку
Відповідальність за збирання, переробку та утилізацію упаковки BRDO пропонує покласти саме на виробників та імпортерів товарів в упаковці. Для цього виробники можуть діяти самостійно або ж об’єднати зусилля, створити неприбуткову організацію (ОРВВ), яка платитиме за збір та утилізацію відходів упаковки.
ОРВВ не матимуть ексклюзивних прав на укладення договорів з комунальними службами і конкуруватимуть за потенційних учасників, пропонуючи найбільш вигідні умови (низькі ставки внесків, розгалуджену мережу збирання відходів, вигідні умови контрактів з комунальними службами тощо).
«Організації розширеної відповідальності давно діють в Європі. До прикладу, в Німеччині 80 відсотків від внеску іде на забезпечення збору і транспортування відходів упаковки, а 15 відсотків – на саму переробку. Решта коштів залишається на підтримку діяльності самої організації розширеної відповідальності. Дуже важливо, щоб була прозорість та відкритість у діяльності такої організації, аби не було монополізації. Для цього і пропонується самим виробникам вступати в організацію, щоб контролювати та наглядати за її діяльністю», – зазначає еколог МБО «Екологія-Право-Людина» Алла Войціховська.
Повернув упаковку – отримав гроші
Сутність депозитної системи (системи монетизації упаковки) полягає у тому, що до вартості кожної одиниці упаковки додається певна сума, що повертається споживачу, коли той здає упаковку на переробку (насамперед ідеться про пластикову та скляну тари). Таким чином, споживач стає зацікавленим у первинному сортуванні відходів упаковки та доставці їх у пункти прийому.
При цьому держава повинна створити мережі таких пунктів (їх передбачається створити на базі магазинів), а також організувати систему для проведення взаєморозрахунків між виробниками товарів в упаковці та приймачами відходів упаковки, які повертають споживачу депозитну вартість цієї упаковки.
На першому етапі втілення вимог законопроекту ціни на товари в упаковці виростуть приблизно на 5-15%. Проте споживач, належно сортуючи та збираючи відходи, поверне ці кошти та в подальшому отримає економію.
Як пояснюють в Офісі ефективного регулювання, запровадження такої системи дозволить забезпечити роздільне збирання відходів упаковки, зменшити обсяги захоронення несортованих відходів упаковки та збільшити кількість вторинної сировини для промисловості.
Як приклад простішої моделі обміну упаковки на товар в Офісі ефективного регулювання наводять ініціативу магазину «Сільпо». Нещодавно в одному із київських супермаркетів відкрили станцію прийому сортованих відходів (поряд з магазином «Сільпо» по вул. Петра Калнишевського, 2).
Споживачі, що здають відходи упаковки до «Сільпо», отримують додаткові бали на карту «Власний Рахунок», за які можуть купити товари в мережі магазинів «Сільпо», зокрема:
- за 1 кг пластику або паперу ви отримуєте 600 балів на карту (6 гривень);
- 1 кг скла – 150 балів (1,5 гривні);
- 1 кг металу – 700 балів (7 гривень).
Попри те, що проект закону пропонує подвійну систему поводження з відходами упаковки, експерти схиляються до системи розширеної відповідальності виробників, як більш реальної для впровадження в Україні.
«Що передбачає депозитна система? Ви випили водичку, пішли до автомату, кинули туди пляшку, там зчитався штрих-код і відповідно кошти повертаються до супермаркету, куди ви можете підійти і взяти ці кошти або купити на них щось. Така система є дорогою, і на сьогодні це не на часі в Україні, бо багато коштів потрібно витрачати на автомати, логістику, електронну базу. Її запровадження обійдеться у сім разів дорожче. Тому більш доцільною є розширена відповідальність, коли виробник, виготовляючи продукцію в тарі, упаковці, має обов’язково сплачувати кошти за її переробку», – зазначає еколог МБО «Екологія-Право-Людина» Алла Войціховська.
Пакет не потрібен
Передбачає проект закону і заборону безкоштовного розповсюдження пластикових пакетів та підвищення їхньої вартості. Це має стимулювати споживачів обирати екологічно безпечні замінники.
Виробникам та продавцям буде заборонено:
- Безоплатно розповсюджувати пластикові пакети.
- Продавати пластикові пакети за ціною, нижчою граничної. Гранична ціна залежить від щільності пластикового пакету та встановлюватиметься Кабміном.
- Будь-яким чином схиляти споживачів купувати пластикові пакети. Одночасно вони будуть зобов’язані пропонувати споживачам замінники пластикових пакетів.
Разом з тим обмеження на реалізацію пластикових пакетів не будуть застосовуватися у разі необхідності пакування свіжого м’яса, риби, птиці та виробів з них, сипучої або замороженої продукції.
Громадські організації вже давно борються за обмеження імпорту, виробництва та обігу тонких поліетиленових пакетів в Україні. Так, зокрема, петиція до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та Міністерства екології та природних ресурсів України з цього приводу вже набрала необхідні 25 тисяч голосів. Це означає, що її розглянуть урядовці.
«Середня тривалість життя одного пакета становить близько 100 років, хоча використовуємо ми його лише 20 хвилин. Більшість пакетів потрапляють на сміттєзвалища або розносяться вітром по території країни, оскільки рівень їхньої переробки становить менше 1 %. Від пакетів щороку помирає близько одного мільйона птахів та 100 тисяч інших тварин. Також вони становлять загрозу людському здоров’ю, оскільки їх частки можуть потрапляти у харчі та воду. При цьому для виробництва пакетів використовують невідновлювані ресурси – 35 літрів нафти на 1000 пакетів», – пишуть автори звернення.
Щороку кожен українець використовує близько 500 поліетиленових пакетів, тоді як у ЄС цей показник наближається в середньому до 90 пакетів, – йдеться в петиції.
У зв’язку з цим автори звернення просять заборонити безкоштовне розповсюдження поліетиленових пакетів у місцях продажу товарів та створити умови на ринку для появи альтернатив поліетиленовим пакетам, а саме: паперових пакетів, багаторазових сумок, біопакетів рослинного походження.
Ця публікація підготовлена в рамках проекту «Просування реформ в регіони» за сприяння Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю ГО «Громадське телебачення: Черкаси» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу.
КОМЕНТАРІ