Кожен з нас бачив залізничні вокзали і красивіші, і комфортніші аніж черкаський. Втім, свого часу саме його представляли як “один з найкращих у республіці”, адже був він “вирішений у передових архітектурних формах”. А коли чи не на усьому пострадянському просторі вдалися до форм ще новіших, просто таки “космічних”, або ж навпаки – шанобливо реставрували вокзальну архітектуру давнини, наш вокзал залишили класично “хрущовським”. Тому він по-своєму теж цікавий, бо таких в обласних центрах небагато. Розповідає краєзнавець Борис Юхно.
У історико-архітектурному нарисі Сергія Кілессо “Черкаси”, виданому у Києві в 1966 році, йдеться навіть про те, що практично сполучені між собою залізничний вокзал і автостанція стали у Союзі першим таким “тандемом”.
Наприкінці лютого 1963-го “Облавтотрест” відкрив регулярний внутрішній і міжобласний рух пасажирських автобусів з цієї станції. Першими з неї відправилися пасажири на Київ, Умань, станцію ім. Шевченка. Не станція, а межа мрій пасажира: з посадочною критою галереєю, кількома касами, буфетом, камерою схову, довідковим бюро, залою очікування, кімнатою матері і дитини та номерами відпочинку водіїв. Укомплектували новобуд також майстернею з ремонту взуття і одягу, книжковим та газетним кіосками.
Та великі перетворення у цьому районі міста тільки починалися. Споруджувалися багатоквартирні житлові будинки, відкривалися магазини, розбивалися великі квітники і клумби. До речі, один з таких магазинів, універмаг “Супутник”, саме як універсальний не змінював свого профілю добрих років 50 і “сконав” вже у найновітніших часах. Відкрили ж його 2 березня 1963 року. Мав “Супутник” дві зали, у яких аж 17 молодих продавщиць — випускниць і студенток торгівельних технікумів — торгували галантереєю, трикотажем, готовим одягом, взуттям, парфумерією, тканинами тощо.
Остаточно увесь оцей вокзально-привокзальний комплекс з площею, квітниками, магазинами, ларками постав із відкритим 5 листопада 1963 року залізничного вокзалу. На його спорудженні, розпочатому у березні 1961-го, застосували найпередовіші технології. В оздоблені використовувалися кераміка, пластмаси, пластика, модний алюмінієвий декор. Вестибюль прикрасили колоритні монументальні панно, а на величезній стіні зали майстри виконали “алюмінієвий пейзаж”: блискуча чайка завмерла над хвилями Черкаського моря. У ресторані – ще один витвір мистецтва, “мозаїка на тему відпочинку: дужі і красиві юнаки і дівчина несуть байдарку”.
Так само як і на автостанції, на новому вокзалі були створені усі умови для повноцінного відпочинку й комфортного очікування. Працювали камери схову, ресторан і буфет, медичний пункт, пошта, перукарня. Зручно почувалися пасажири й на пероні: від сонця чи дощу їх захищав 150-метровий завдовжки і 8-метровий завшир, навіс. Спроектував вокзал архітектор “Київдіпротрансу” Леонід Чуприна, генпідрядником виступило Шевченківське будівельне управління тресту “Одестрансбуд”, трудилися бригади монтажних проїздів № 4 і № 225, рембудтресту та ремонтно-шляхового управління.
КОМЕНТАРІ