«У вас зайва макулатура є?», – згадую минулорічну сценку, коли добрий друг Володимир бігає по редакції, зазираючи у кожен стіл і під стіл. Його донька-другокласниця бере участь у змаганнях класу по збору макулатури. Ще день тому була переможницею, а тепер програє однокласниці 2 кілограми. От тато і метається Черкасами, щоб порадувати малечу.

«Макулатра? – розводять руками черкащани старшого віку. – Ми думали що лише в «союзі» це було. Навіщо її зараз збирати?»

Редакція «Дзвону» вирішила поцікавитись думкою батьків та вчителів, а, власне, навіщо зараз організовувати збір вживаного паперу та яку виховну мету має цей процес для школярів.

«Макулату́ра — вторинне рослинне волокно, яке є одним з основних джерел целюлозовмісної сировини для виробництва паперу і картону. Використання макулатури забезпечує утилізацію використаних целюлозних виробів, економію деревини, а також скорочення витрат енергії на виробництво паперу й картону. Ці волокна, при їх вторинному застосуванні, відрізняються за властивостями, які були притаманні їм до проходження всього циклу операцій паперового виробництва. Особливий вплив було здійснено сушінням, в результаті якого відбулись деякі незворотні зміни: втрата їх еластичності, прозорості, пониження величини сил зв’язку між волокнами (порівняно з папером, виготовленим не з вторинної сировини).

Більша частина макулатури переробляється в картон для тари (гофрований картон, коробочний картон) та упаковок, для чого використовують так звані «коричневі» марки макулатури як сировину. Високоякісні марки, що мають вищу ступінь білості, містять, як правило, значну кількість вибіленої целюлози, а отже можуть бути використані для виробництва такого паперу як газетний, для друку та письма, паперу санітарно-побутового призначення (туалетного паперу).»

Застарілим та необов’язковим виховним методом вважає збір макулатури очільник обласного департаменту освіти і науки Валерій Данилевський.

«Такого поняття, як збір макулатури, у навчальному плані немає. Ніхто не може змусити школяра нести в школу ні макулатуру, ні жолуді, ні гриби чи горіхи. Обов’язково вчити українську мову, математику, фізику, а збирати макулатуру – ні», – стверджує Данилевський.

Валерій Вікторович пояснює, що збір макулатури може відбуватися у рамках певних виховних заходів, наприклад, на уроках з екологічною тематикою. При цьому каже, що вважає збір макулатури застарілим.

«Нині є багато новіших методик виховання екологічної свідомості у дітей, більш сучасних. Крім того, у зборі макулатури є не зовсім чесна складова, не кажу, що корупційна, але… Макулатуру здають школярі, а виручені за неї гроші йдуть у фонд школи і вже не діти, а «дяді і тьоті» вирішують, що робити із цими грішми. – зазначає Данилевський. – Якщо коментувати не як чиновник, а як батько школяра, то у школі, куди ходить мій син, макулатуру не збирають. Я інші методи «заробляння» грошей. Відбуваються благодійні ярмарки, кошти з яких ідуть на допомогу учасникам АТО».

Натомість директор Першої міської гімназії Черкас Сергій Саєнко вважає акції зі збору макулатури гарним виховним методом, та стверджує, що школярі із задоволенням беруть у цьому участь.

«В нашій школі збір макулатури відбувається близько 10 років. Акція називається «Подаруй дереву колечко» і є всеукраїнською. Окрім, власне, збору, акція передбачає і просвітницьку діяльність. Макулатуру збираємо двічі на рік – восени і весною. Виручені кошти розподіляє гімназійний парламент. Самі діти вирішують, куди їх направити. Зазвичай – на видрук газети «Гімназист», а також на оплату палацу «Дружба народів» для проведення святкових лінійок з приводу першого і останього дзвоника».

За словами Сергія Івановича, акція є добровільною. Діти навпаки, із задоволенням беруть участь в акції. Переможців нагороджують солодкими подарунками – тортами, а також грамотами.

«У найкращі роки школа на макулатурі «заробляла» по 30 тисяч гривень. Здавали по 10 тонн. Цьогоріч ціни на макулатуру низькі. Зазвичай, з досвіду, найкращі ціни у листопаді», – каже директор.

Сергій Саєнко стверджує, що в школі відбуваються і інші екологічні заходи, зокрема, збір батарейок, виготовлення компосту із залишків їжі, тощо.

Більшість батьків також оцінюють збір макулатури позитивною акцією.

«Я недавно перебрала старі російськомовні книги. Хай побачать мене поціновувачі, але я знаю, що ніхто в мене вдома їх читати не буде і це не раритет, у бібліотеках такого добра є. Також у хід пішли старі брошури, методички, законодавчі акти, які вже не чинні. Плюс вибори ж минули, стільки агітації у людей», – поділилась “джерелами” макулатури мама школярки Людмила Коваленко.

«А я пам’ятаю випадок, коли діти, поки батьки не бачать, крали вдома книги, аби побільше до школи принести», – жартує журналістка Тетяна Балякіна.

Проте, на жаль, зрідка трапляються певні «перегиби».

«Може ідея і не погана, але мою дитину соромили перед класом, мовляв, підвела колектив. Мала прийшла додому в сльозах», – каже мама черкаської школярки, ім’я називати відмовляється, «бо дитині ще багато років вчитися».

Очільник департаменту освіти Черкас Сергій Воронов навідріз відмовляється давати “макулатурні” коментарі, ніби ця сфера справді містить в собі щось “темне” і “заборонене”:

«Офіційних скарг до департаменту не було, тому коментувати не буду нічого», – уперся чиновник.

Тож можна припустити, що незручні запитання, пов’язані з макулатурою, Воронову вже ставили. Тож від редакції хочемо ще раз нагадати батькам школярів: акція зі збору макулатури є виключно добровільною і жоден вчитель не має права змусити дитину брати у ній участь.

Варвара Горова