Кінець 1980-х – початок 1990-х – часи появи перших перегнаних сюди “тачок”. Не буду про особливості того автобізнесу саме на Черкащині, не обізнаний. Натомість запропоную буквально “поштучний перелік” іномарок на початок квітня 1993 року з офіційного звіту, які сюди якось дісталися та належним чином були зареєстровані. Розповідає чергову цікавинку краєзнавець Борис Юхно.

“Близько 1800 іномарок зареєстровано нині в Черкаській області. Наводимо повний список усіх марок станом на 01.04.1993 р. і зазначимо, що лише у 10 автомобілів строк експлуатації менше двох років: Альфа Ромео – 4, Ауді – 102, Аустін – 2, Ванда – 2, Варбург – 7, Віліс – 106, Вольво – 30, Галант – 3, Дайхацу – 1, Даймлер Бенц – 13, Датсун – 4, Дачія – 6, Джип – 6, Ісузу – 5, Лендровер – 1, Мазда – 163, Мерседес – 115, Мікрон – 1, Міцубісі – 20, Ніссан – 93, Олтсіт – 293, Ольдетмоб – 1, Опель – 293, Паккард – 7, Пежо – 13, Рено – 6, Ренуальт – 2, Робур – 14, Сітроен – 7, Сузукі – 7, Тальбо – 9, Тойота – 150, Толбот – 6, Фіат – 37, Фольксваген – 85, Форд – 218, Хонда – 32, Хьорх – 1, Хундай – 2, Шевроле – 1, Штеєр – 1”.

Бачу, що пальму першості посів “Олтсіт”. Хто не застав – то така дводверна румунська малолітражка за ціною близько 5000 “павловських” рублів: може трохи краще “Таврії” і точно гірше “ВАЗ – 2108”. Але суб’єктивно – симпатичніша обох. Поїздив, на той час – нормально. Як і на не завезеному на Черкащину ще одному “диві східнонімецького автопрому”, що називався “Трабант” (“Варбургів”, як бачимо, було аж 7). Ото реально жесть. Хоча ні, дуропласт. Не смійтеся, цілком офіційна назва пластику, з якого робили кузови “Трабі”. 26 конячок, 600 кг живої ваги… (– Чому в “Трабанта” немає ременів безпеки? – Щоб не сплутати його з рюкзаком…) Одначе, – вірте чи ні, – 1995 року саме на “Трабанті” посеред зими ми дісталися з Чехії в Україну (між Чехією і Польщею – гори) та повернулися назад. Ще й на місці, без будь-яких серйозних проблем, по роботі накрутили понад 2000 км. Потім за ціною крутого вєліка продали його румунам, і ті швидко його прикінчили  🙁

Також наприкінці 1980-х почали масово гнати із-за кордону назад додому радянські авто, переважно ВАЗи. Свого часу, то вже трохи пізніше, один провінційний чех пропонував приятелю добре збережену 21-шу “Волгу” усього лише за… дві нові куфайки та щедрий стіл у господі (пабі). Пояснив просто: здати на брухт не дозволяє серце автомобіліста, та й взагалі: “слони мають помирати в Африці”. Ті, хто свого часу поганяв машини зі Східної Німеччини й Югославії, заклав основи свого середнього бізнесу на майбутнє. І тоді вірилося, що ганятимемо не довго…