Тут вирують емоції.

Нігадяї, кровопійци, злодії, бандити! – кричали їм пенсіонери.

Ні, це не ми, це все «Нафтогаз», – відповідали їм працівники «Черкасигаз збуту».

Ще о 7-й ранку під будівлею «Черкасигаз збуту» збираються люди, в основному, пенсіонери. Вони займають чергу до установи, щоб подати заяву на повернення коштів. Це нагадує ті часи, коли штурмували Ощад у бажанні отримати «Юліну тисячу», або часи пізньої вакцинації, коли всі раптом збагнули, що вакцинуватися таки треба, бо не пустять і в тролейбус.

– А хто крайній? – питає чоловік поважного віку у картузі.

– За мною, – відповідає жінка у картатій блузці (запам’ятайте її)

При цьому вона сумнівається, це видно по очах. Вона немов шукає у натовпі підтримки.

– Помню, вчора тут був, то було чоловік стопісят, – каже дядько.

– Он до того магазіна була черга, – відповідає інший.

Перший на нього дивитися з повагою, мовляв, людина зі знанням справи.

Нагадаємо, гроші всіх жителів Черкас і Умані, заплачені за газ за травень, пішли відповідно “Черкасигаз збуту” і “Уманьгаз збуту”, а мали піти “Нафтогазу”. Це тому, що Кабмін з 1 травня змінив усім нам постачальника, тож ми платили старому постачальнику. Відповідно, за травень за газ доведеться платити ще раз – тепер уже “Нафтогазу”.

– Якщо газзбут не мав гроші получать, то нащо вони слали квитанції? Це ж на*балово?! – обурюється чоловік у вицвілій тенісці і з брудними чорними нігтями. – Тільки вчора прийшла якась бумажка в скриньку від Нафтогазу і тут у них чат-бот, особистий кабінет. Люди, та в мене кнопочний тіліфон, який, мля, бот мені шукати треба?!

Йому чомусь радять оточуючі звертатися на Укрпошту, але він таки стоїть. Бо страх втратити чергу і потім знов втрачати час у іншій черзі, великий.

– Ось вам бланки, заповніть заяви, – каже жінка з установи, роздаючи аркуші.

На неї сиплеться шквал обурення. Люди сердяться, що їх не попередили і вони заплатили за газ не туди.

– Кровопійци, нащо ви тоді брали гроші, як не мали їх приймати? Я платив через пошту, там все вам направили. Перекинули б ті гроші Нафтогазу та й по всьому! – обурюється чоловік у тенісці.

Працівниця «Черкасигаз збуту» обіцяє винести ще бланків, зберігає спокій, запевняє, що всі козли сидять в «Нафтогазі», а в «Черкасигаз збуті» лише пухнасті котики і уходить.

У цей момент жінка у картатій блузці розуміє, що втратила чергу.

– Так переді мною була женщіна, а де ж вона? Біла така, у штанах, – каже всім жінка.

Підходить дідусь в чорних маленьких окулярах схожий на крота з мультика про дюймовочку. Він авторитетно заявляє, що піде першим, якщо люди не знайдуть крайнього. Потім починає вирішувати з сивим дідком, хто старший, виявляється обом майже по 80 років.

Взагалі, пенсіонери тут у більшості. І це прикро. Люди, що найсправніше платять за компослуги, виявилися обдуреними. Принаймні люди так вважають. Бо можна скільки завгодно казати, що люди були поінформовані, але велика кількість схвильованих платників за газ у містах України, які утворюють черги і проклинають «Нафтогаз», газзбути і всіх, хто «там на верху», дає розуміння, що з комунікацією, м’яко кажучи, у постачальних компаніях не справилися.

– Чуєте, вони відкриються в 8.45. Так а не можна було хоч сьогодні раніше, щоб всіх прийняти!

– А мені ще на роботу!

– А я не всі документи взяла!

– Так а хто крайній?

– Та там…

Люди мов розбурханий Дніпро перед негодою. Всі скаржаться на владу, один дідусь зі смартфоном скаржиться на «діжіталізацію», бо він хотів скаргу скинути через телефон, але «держава в смартфоні» не дала можливості і він прийшов подавати заявку на повернення коштів теж особисто. Як всі.

– Нащо я тоді смартфон цей вчив? – дивується.

– Ви крайня? – звертається жінка до іншої.

Десь в паралельній галактиці починає формуватися паралельна черга. Більш метикуваті відчувають це і тому намагаються підступити до входу в «Черкасигаз збут» поближче. Щоб не пропустити представників «нелегальної черги». Хоча це не найбільша їх проблема. Випробування чекає всіх попереду.

– Запускатимемо лише в масках! – заявляє адміністраторша.

– А-а-а-а…. – проходить по людських головах хвилювання.

Дядько у вицвілій тенісці махає рукою, лається і уходить. Жінка біжить в аптеку, беручи клятву з сусідки, що та триматиме чергу. Хтось дістає затерту маску, хтось шукає вже в сумці сертифікат про вакцинацію.

Врешті десь там попереду дві черги схрещуються в одну і це створює ефект грому.

Крізь натовп намагаються пройти працівники «Черкасигаз збуту» на роботу. Їх зустрічають агресивно, думаючи, що це хтось наглий хоче проскочити крізь чергу. Врешті на годиннику 8.45, починається ще один прекрасний робочий день в цій країні.

Охоронець пускає по десять осіб. З боєм пробивається чоловік, який виявляється записувався на прийом, це представник юридичної особи, який прийшов зовсім з іншого питання, ніж всі присутні.

Люди дивляться на нього як на прибульця, але він, весь зіпрілий та захеканий, пробивається крізь людей до охоронця і той мало не втягує його за руку до установи.

Між тим, знаю, що мої знайомі днями заплатили за компослуги. І коли я їх запитав, виявилося, що вони заплатили саме «Черкасигаз збуту». Ніякого повідомлення люди не отримували… Тепер розуміють, що все описане вище їх лише чекає у майбутньому. І справа для цих людей навіть не в сумі коштів, просто прикро, коли здавалося б офіційна установа серед білого дня бере гроші, які вже не повинна брати.

– А мені ось прийшло повідомлення від «Нафтогазу». Тут новий рахунок, за яким платити, але чомусь вибило прізвище сусіда. А адреса моя! Як так? – дивується один чоловік в черзі. Але це вже зовсім інша історія…

Назарій Вівчарик, журналіст “Прочерку”