У Національному природному парку “Холодний Яр” можна побачити галявини підсніжників, тисячолітній дуб Залізняка і понад 150 історичних пам’яток. Віднедавна, ще й інтерактивно. Чим унікальна ця місцевість, які наукові дослідження тут здійснюють та що запланували, розповів Суспільному керівник національного парку Богдан Легоняк.

Холодний Яр — єдине місце у рівнинній Україні, де можна спостерігати цвітіння підсніжника складчастого. Зважаючи на воєнний стан, чи доступні лісові локації для відвідувачів?

Холодний Яр — це унікальне місце. Дійсно, що тут можна побачити багато чого такого, чого немає в Україні. На превеликий жаль, йде війна, воєнний стан, але життя продовжується. Люди тяжко працюють, роблять щось для перемоги. А людині треба перезарядитися, відпочити. І ось для цього ми відкрили одну із таких ділянок, де квітує цей рідкісний вид. Близько до дороги, обнесли стрічкою з огороджувальними місцями, де досить щільно зростається рослина. І намагаємося, щоб люди отримали задоволення від перебування у Холодному Яру.

Скільки таких квітучих локацій в природному парку?

Холодний Яр — велика територія, і ми знаємо сім локацій. Якщо так загально скласти, то я думаю, що вже понад 60 гектарів точно є цієї території. Але не увесь він ще вивчений. Це якраз — робота для науковців, для досліджень. Ну і, звісно, тоді охороняти будемо. І зараховувати до тієї великої кількості територій.

Чому саме ця місцевість є комфортною для підсніжників?

За однією з версій, Холодний Яр — це залишки старої гірської системи, яка тягнулася з Кавказу, Криму, центральної частини України і аж до Карпат. Десь стались тектонічні зміни земної поверхні й Холодний Яр трошки понизився. І, звісно, тут залишилися з тих давніх часів гірські види. Цей підсніжник вважається гірським видом. І це підтверджує ту одну із версій геологів, що це залишки старої гірської системи.

Ви спостерігаєте динаміку поширення із року в рік: чи зростає територія, вкрита підсніжниками?

Є кілька таких факторів, які впливають на цю ситуацію. Однозначно, один з них — це рекреаційний фактор. Це діяльність людини. І ті ділянки, по яких пройшла рубка, він там досить довго відновлюється. І ми помічаємо, що він там у багатьох місцях пропадає, або ще треба трохи часу, аби він відновився. Теж саме на початку 90-х років досить серйозно завдала шкоди торгівля. Торгівля, яка досить серйозно процвітала в цих краях. І, слава Богу, нам вдалося це призупинити. І якраз за цих 30 років ми маємо результат. Тому що деякі ділянки, які були невеликими, вони стали значно ширшими, більшими. І є одна з ділянок, я думаю, що більше 15 гектарів точно займає підсніжник.

Підсніжник розмножується за допомогою кореневої системи?

Є цибулина, з якої виростає рослина. Рослина проходить весь цикл вегетації, утворюється квітка, запилюється, утворюється насінина. І насінина згодом падає і проростає. А цибулина отримала повен набір необхідних поживних речовин. І вона має можливість ділитися. Розмножується поділом цибулини плюс насіння. І коли ми зриваємо під час квітування цю рослину, цибулина не отримує всієї необхідної кількості поживних речовин, і вона може не поділитися вже, вона може загинути. Друге, коли ми зриваємо квітку, не буде насінини. Ми ще наносимо шкоду. Третій цей момент, що коли зривали, різали, заготовляли, то дуже багато нищили саму цибулину. Є одне місце, яке називалося “білий шпиль”. Білий, тому що він весь був у підсніжниках. На превеликий жаль, він дуже близько до траси, до зупинки, і його знищили, у кінці 80-х — на початку 90-х років ми намагалися пересадити туди й відновити цю ділянку, але знову люди з села приходили і викопували ці рослини.

Підсніжник складчастий — це червонокнижна рослина. Восьмого березня вже стартувала кампанія в Холодному Яру з охорони цих рослин. Хто бере участь в природоохоронній діяльності?

Ми цю кампанію називаємо акція “Первоцвіт”. Вона діє з давніх-давен, ще з початку 90-х років, потихеньку впровадили і почали охороняти рослину. Згодом ми залучили до цієї справи громадські організації, учнівську молодь, студентство. І слава Богу, що відгукнулися, особливо Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького. Студенти до нас приїжджали на три-чотири тижні. Тут жили і охороняли. Друге – це учнівська молодь приїжджала до нас допомагати, різні громадські організації, волонтери і таке інше. І якраз, завдячуючи цій роботі, ми бачимо результат. Результат – те, що їх значно більше. І вже навіть у свідомості багатьох людей заклалось те, що не потрібно нищити цю рослину. Краще — подивитися в природі. Але, на превеликі жалі, є ті, які ще можуть собі дозволити знищити. І якраз ми намагаємося докласти максимум зусиль, щоб таких людей було як можна менше.

Цьогоріч браконьєри вже траплялися?

Ті, що думали, що їх ніхто не бачить, десь могли собі дозволити зірвати, але це дуже скоро припинялося. Прочитали ми їм велику лекцію, сказали, що вони зрозуміли. Уже того, що було, як ми зустрічали людей з цими клітчатими сумками, де по 300-400 пучків нарізаних вже приготовлених для продажу, це вже в минулому.

А яка відповідальність за масове винищення червонокнижних рослин?

Велика. Повірте, приблизно пучечок з десяти квіток може обійтися більше десяти тисяч гривень штрафу.

Окрім підсніжника, які ще червонокнижні рослини охороняєте в Холодному Яру?

Охороняємо багато, намагаємося дати людям зрозуміти, що все те, що є в природі, воно повинно залишитися. Воно повинно пройти свій цикл. Краще приїхати сюди, відпочити, подивитися, помилуватися і не зривати. Однозначно є як червонокнижні види, які входять в загальноукраїнський список, так і є регіональні червонокнижні види. Та ж проліска Сибірська, яка не всюди є на Черкащині, не в усіх лісах, і вона теж мила, гарна квіточка, її теж намагаються багато зривати і проти цього ми боремося. Ряст Маршала, який згодом теж підніметься, червонокнижний вид, потрібно про нього дбати. І, звісно, тюльпан дібровний, який після завершення квітування підсніжника буде квітувати.

Я вже бачила ведмежу цибулю в лісі і на ринку також. Чи можна її зривати?

Ведмежа цибуля — це червонокнижний вид, народна назва левурда. Вона в нас досить популярна. Її дуже і дуже багато. Про цей вид ми вже мали багато дискусій з науковцями. На нашу думку, тут, у Холодному Яру, і взагалі на Черкащині, це не є таким рідкісним червонокнижним видом. Пропозицію давали в Інститут ботаніки для науковців, щоб його винесли з загальноукраїнського списку і зробили оригінальним видом, червонокнижним, в тих місцях, де його немає, щоб його оберігали. У нас він дуже поширений, цей вид навіть створює деякі проблеми іншим видам, тому що це рослинно-сильний фітонцид, агресор, вона займає все більші-більші території, і ми трошки переживаємо за те, що може десь конкурувати і витіснити інші види.

На сайті природного парку йдеться, що у Холодному Яру росте близько 380 видів грибів, наприклад. А ось чи є реліктові форми, які вони?

Та ж бруслина карликова — це невеличкий кущик, який зростає тут мільйони років. Ще до зледеніння, вважають, що він тут був, і зараз, коли льодовик відійшов, коли вже скільки років минуло з того часу, а цей вид зростає. Та ж гніздівка, коручки — це червонокнижні види, які зустрічаються не тільки в нас, але я вважаю, що вони здавна тут, тому що якраз отакі природні рослинні умови, вони сприятливі для зростання цих видів. У нас є науковець, молодий, перспективний, звати його Андрійко. Він місцевий, прийшов до нас працювати. Він багато відкрив нам у цьому плані, і зараз ми якраз готуємо літопис природи і там оці всі нові відкриття і червонокнижних досить багато грибів, все це буде. Так, є ті, які здавна, але ми не знали, що це червонокнижні види. Для науковців Холодний Яр — це клондайк для відкриття, для вивчення.

Щодо дерев, одним із найстаріших на території Холодного Яру є дуб Залізняка, йому понад тисячу років. В якому стані нині це дерево і скільки воно ще може прожити?

Холодний Яр — це в основному широколистяний ліс, ясиново-дубово-гробовий. Тут якраз ці кліматичні і ґрунтові умови сприяють хорошому зростанню автохтонних, давніх видів. Дійсно, одним із найстаріших, мабуть, і в Україні, і в Європі, є дуб Максима Залізняка. Дійсно, стан мене зараз дуже лякає, тому що і вік, і кліматичні умови змінили ситуацію в тому плані, що засушливі літа, рівень ґрунтових вод дуже упав. І ми бачимо не тільки на прикладі дуба Залізняка, а значно молодших дерев. Навіть є у нас тільки 400-літні дуби в хороших умовах теж почали всихати. Плюс, однозначно, шкідники впливають — це гриби, які шкодять, це комахи, які шкодять внутрішню частину дерева.

Ви говорите, що на території природного парку “Холодний Яр” працюють науковці. Які дослідження вже презентовані? Можливо, є відкриття, про які Ви можете говорити?

Один із прикладів, спостерігаючи за птаством, Максим Гаврилюк, Володимир Ілюха відкрили місце досить рідкісної виду, гостроморду жабку, яка синього кольору. Самців весною треба шукати знову. І це теж досить гарне видовище, коли бачиш на водоймі велику кількість синіх жабок.

За три роки, відколи Холодний Яр має статус Національного природного парку, що кардинально змінилося?

Холодний Яр зараз покинули, образно кажучи, лісоруби. Ті, які робили, суцільні рубки, є зараз ділянки, які лишилися після них. Це є та територія, яку треба залишити для майбутніх поколінь. І таке ставлення, як раніше було, воно вже відійшло. Я надіюся, що в небуття. Друге, це однозначно багато проблем з туристичною мережею. На превеликий жаль, в більшості дбали лісівники про свою справу, туризм хаотично розвивався. Ми зараз намагаємося комплексно підійти до вирішення багатьох оцих проблем. Однозначно, що для туризму, для відпочинку ми повинні створити хороший туристичний продукт. Є вже розроблена мережа екологічних стежок, туристичних маршрутів, веломаршрутів, автомаршрутів. Це ми впроваджуємо. Зараз вже запустили пішохідний маршрут, автомаршрут. Є стежка для відвідувачів, які самі можуть помандрувати. Ну і віар-тур, який вже розроблений.

Тобто ходити хаотично лісом не можна? Треба рухатися тими маршрутами, які вже розробили для відвідувачів?

Ніхто не забороняє ходити лісом, але Національний парк — це установа, яка поділена на чотири зони. Одна з них — це заповідна зона, це десь 25%. Це ми повністю віддаємо природі. Вона сама живе своїм життям, природним, людина тільки може там вивчати. Там тільки науковці і охорона можуть бути. Цих 25% ми стараємося, щоб були десь подальші від людей. Ще велика частина — це рекреація, це туризм. Якраз тут ми намагаємося як можна більше впровадити цих екологічних стежок, туристичних маршрутів. Поки що опрацьовуються одноденні маршрути, але згодом ми будемо цілу мережу проваджувати, і вони будуть об’єднані, можна з одного до другого перейти, і на кілька день це може бути. А в майбутньому більше: кінні маршрути плануємо, візит-центр, пізнавально-виховний центр.

У природному парку “Холодний Яр” мешкає 32 види ссавців, близько 143 видів птахів. Які види можна зустріти у дикій природі?

Найпопулярніша — це сарна або козуля, звичайно. Ми її бачимо дуже-дуже багато, особливо вони виходили на траси, шукали собі харчі. Гірша ситуація з кабаном. Його зустріти дуже важко через те, що чума африканська покосила поголів’я досить серйозно. Можна зустріти зайця, лисицю, інколи вовка. Знаю, що вже з’явилися шакали у нас, на превеликий жаль, будемо звикати до цього виду. Лось час від часу зустрічається. Так само і олень плямистий, і олень благородний. Вони не мають тут такої хорошої бази для свого перебування, але відвідують Холодний Яр.

А як ви фіксуєте? Є фотопастки?

Так, ми маємо фотопастки і відеокамери в деяких місцях. Ну, і плюс візуально ходимо, їздимо. У нас є Державна служба охорони, яка постійно в лісі.

Ви на конференції в Черкаському національному університеті анонсували, що хочете створити на базі Холодного Яру такий рекреаційний пункт для тварин?

Так, це буде центр для тварин, які потрапили в біду в природі, яким важко вижити там. І, само собою, що будемо намагатися, щоб цим тваринам легше жилося вже, образно кажучи, у напівволі. Але це довгострокова перспектива.

Взагалі-то за створення природного парку “Холодний Яр” природоохоронці боролися понад 30 років і, це вдалося лише три роки тому. Зараз залишаються якісь невирішені юридичні питання?

Ми, хоча нам не вірили, запустили Національний природний парк. Юридичних питань досить багато. Є різні процедури по передачі землі, по будівлях, по рухому-нерухому майну, але все вирішується. Чекали більше 30 років і дочекаємося візит-центру, і пізнавально-виховного центру. Головне, я кажу, аби перемога і здоров’я, а все інше — прикладеться.

Які локації Ви б порадили відвідати туристам?

Дуб Максима Залізняка, Гайдамацький став, Монастирський став, пантеон Героїв, місце, де ми зараз вже маємо можливість ушанувати пам’ять всіх тих, хто віддав своє життя у боротьбі за Україну. Якщо так пройтися по Холодному Яру, то потрібно пройтися і в місця стоянок гайдамаків, холодноярців, які боролися у 1917-1923 роках за Україну. До речі, ми хочемо відновити навіть одну із криївок, тому що всі вважають, що криївки — це все пішло з заходу України. Ось криївки якраз пішли з Холодного Яру. Наші діди, прадіди у 1918-1919, 1920-х роках зимували в великих криївках. А вже ОУН взяли приклад з холодноярців. Для військових, для їх родин, для родин загиблих ми проводимо соціальні екскурсії. Ми вже співпрацюємо з кількома військовими підрозділами. Хочемо, аби хоч таким чином якось віддячити цим людям. І я бачив, зустрічав людей на війні, які мотивовані, які знають історію свою, знають природу, знають свій рід і знають, чому вони живуть. І якраз це бійці найкращі, які воюють і здобудуть нам перемогу.