Один із головних містечкових «вождів» протестного руху «Гроші на ЗСУ» щоразу на зібраннях біля Черкаської міськради наголошує, що їх головне завдання, щоб такі мітинги відбувалися постійно і щоб на них збиралося чим більше невдоволених… Саме так, виявляється, головна задача новоявлених «лідерів» таких акцій не допомога нашим воїнам, а чим більше збурення суспільно-політичної ситуації у Черкасах. І це зрозуміло. Адже, чим більше людей виходитиме на такі протести, тим краще зростатимуть політичні перспективи місцевих «борців» на своє виборче майбутнє, а відповідно збільшуватиметься їхній вплив на міську владу, на депутатів, які мають виконувати будь-які забаганки вуличних «командирів». А «хотєлок» таких, імовірно, вистачає, адже багато із них займаються бізнесовими справами, дотичними до потреб армії…

Те, що протестний рух «Спротив» чи «Гроші на ЗСУ» – це спроба створення нового політичного проекту під майбутні вибори, стає з кожним днем все зрозуміліше і чіткіше. Тут, як кажуть, і до ворожки не ходи… Звісно, певною мірою зацікавлена у «водінні кози» навколо місцевих рад і столична влада, щоб перевести народне невдоволення нинішньою ситуацією та зашкварами на верхах на місцеве самоврядування. Ну, а на перспективу використати створені осередки «спротиву» на майбутніх виборах, коли б вони не відбулися. На таку думку наштовхує і те, що місцеві військові адміністрації безперешкодно надають дозволи на проведення протестних акцій по всій країні, а поліція та СБУ їх охороняють. Вас це не дивує? Цікаво також, що державне «Суспільне» телебачення надає чимало ефірного часу для висвітлення кожної такої акції «протестантів». Вас це не дивує?.. Масові акції, наскільки відомо, заборонені під час воєнного стану. Для всіх, але ж, в очевидь, не для своїх… Отож…

Звичайно ж, для розкрутки такого політичного проекту обрана прекрасна тактика: боротьба наших громадян на підтримку Збройних Сил, наших славних воїнів-захисників. Сьогодні рівень народної підтримки нашої армії українцями сягає 96 %! Такі дані останніх соціологічних опитувань… Зрозуміло, що саме гасло «Гроші на ЗСУ!» однозначно лягає на душу практично кожному нашому земляку… Отож, і користуються новітні «майданники -3» настроями тисяч наших земляків, які справді щиро вболівають за наших воїнів в окопах… Використовують людей, які щодня допомагають армії і останньою гривнею, і своїми руками, виробляючи захисні сітки чи смаколики…

Та повернімося до наших містечкових вождів «спротиву». Пам’ятаємо, що, як вони самі ж проголошують, їхнє головне завдання – чим більше невдоволення людей, тим краще для них і для просування їхнього впливу на місцеву владу. Адже акції протесту повинні тривати й надалі і людей на них має збиратися все більше…

Шлях для наростання невдоволення громадян теж дуже простий. Це також добре знають місцеві «громадські лідери», адже багато з них пройшли свого часу школу підготовки по лінії фондів Сороса… Для цього треба робити все можливе і неможливе, щоб соціально-економічна ситуація в Черкасах ставала все гіршою й нестерпнішою для більшості його жителів. Наші «активісти» не пропонують, як збільшити наповнення міського бюджету, а як його переформувати так, щоб завтра по вулицях міста полилися тонни бруду й лайна, які мають знести ненависну міську владу і розчистити їм дорогу до світлого політичного майбутнього. І все це під тим же супер красивим патріотичним гаслом «Всі гроші на ЗСУ».

При формуванні міського бюджету Черкас на 2024 рік «протестанти» хочуть забирати кошти із ремонту доріг, із нормального функціонування комунальних підприємств, із статей витрат на утримання дітей, малозабезпечених, переселенців…

Щось на зразок того, як вони раніше весь час цькували закупівлі комунальниками техніки, виділення ресурсів на ті ж комунальні підприємства, наприклад, «ЧЕЛУАШ», на утримання доріг… А паралельно на комунальних підприємствах зачищаються на війну фахові працівники. В результаті перший великий сніг цього року оголив усі ці проблеми (відсутність людей, брак техніки, через зняті кошти неможливість найняти приватників), а «активісти» першими підняли страшенний галас, що настав кінець світу, а відповідно усю місцеву владу «на мило». Хороший політичний трюк, ну, що тут скажеш… До речі, такий самий трюк, що і з закупівлями товарів та послуг в містах та ОТГ. Який шал критики несеться, зокрема, на Черкаську міську владу за проведення тендерів на практично будь-які закупівлі. Яка тільки, даруйте на слові, нецензурщина не летить на голови очільників Черкас. При цьому наші новоявлені «вожді» скромно замовчують той факт, що ці всі закупівлі проводяться в рамках закону, не без узгодження із військовою адміністрацією, згідно із постановами Кабміну і не викликають жодних запитань у правоохоронців.

Отож, днями «активісти» провели зібрання, де вони, пафосно розписуючись від імені всієї громади Черкас, розробили свої пропозиції до Загального фонду бюджету міста. Зауважимо, що Загальний фонд бюджету – це ті кошти, на які місто забезпечує своє безперебійне функціонування. Це не Фонд розвитку, де можна давати волю фантазії, хоч і в певних фінансових рамках, а чіткий алгоритм: що і скільки потребує вкладень, щоб тролейбуси їздили, сміття прибиралось, дороги чистились і в квартирах були тепло та вода. Тож, зазвичай, в Загальний фонд не давали «залазити» нікому, оскільки зняття видатків із якихось статей автоматично означає недофінансування певної галузі, із усіма наслідками і дірками у міському господарстві.  Не думаємо, що «активісти» цього не знають і не розуміють. Проте все одно пропонують забрати кошти з ремонту доріг, що без сумніву ударить по всіх жителях міста. Бо недаремно ж саме автошляхи називають артеріями населених пунктів. А це і у воєнні часи розвиток бізнесу, логістика, інвестиції тощо. Цікаво, що навіть зараз дороги і мости відбудовуються у прифронтових містах і селах, та ще й часто за кошти іноземних партнерів. Тобто, наші горе-активісти хочуть перетворити тилові Черкаси на ще гірше, ніж прифронтове місто, за зовнішнім виглядом – так точно…

Сюди ж можна додати і пропоноване скасування витрат на благоустрій. Нині черкаські парки та сквери – одна з візитівок міста, що неодноразово відзначали в тому числі й переселенці, для яких Черкаси стали другим домом. Утім, благоустрій – це не тільки впорядкованість. Це ж і прибирання аварійних дерев, щоб нікому не падали на голову, боротьба з інвазивними рослинами та небезпечними комахами, прибирання стихійних сміттєзвалищ, розчистка хащів у прибережній смузі Дніпра та інших зелених зонах, це ліквідація наслідків негоди, надзвичайних ситуацій, і, в тому числі, не дай боже, прильотів. Наші «громадські лідери» хочуть повернути нас в епоху розрухи початку 1990-х? А, може, тут має бути ще більша розруха і сірість?..

До того ж, «активісти» своїми пропозиціями із “оптимізації” міського бюджету на 2024 рік прицільно б’ють по найбільш вразливих категоріях наших земляків, як от діти, малозабезпечені, переселенці… Щодо останніх, це виглядає особливо цинічно, адже підтримка ВПО – це одна з покладених центром задач саме на місцеву владу. А ще, ж пропонують «забрати» харчування в школярів, допомогу новонародженим (і це в той час, коли населення країни невпинно скорочується, а соціологи б’ють на сполох через демографічну кризу). Сюди додамо і скасування програм підтримки талановитих митців, промоцію міста. А ще, звільнення працівників з комунальних підприємств, які й так працюють за досить невелику зарплатню. А ще – дайош обмеження на освіту та культуру! І плювати на думку знаменитого прем’єра Великобританії Вінстона Черчілля, який наголошував у часи другої світової, що якщо ми економимо на культурі, то за що ми воюємо?

Отож, по факту, за рік ми можемо уявити Черкаси дзеркальною картинкою блокадного Ленінграда із старих радянських фільмів, де сірим містом по калюжах блукають товписька не менш сірих людей, які отримують хліб по картках, а вночі напівживі «пашуть» на виробництві під гаслом «Всі гроші на ЗСУ»…

При цьому, нинішні «активісти» хочуть викликати невдоволення і в пересічних працівників мерії, перевівши їх на голодний зарплатний пайок. Тих людей, які, до речі, на початку повномасштабного вторгнення не втекли за кордон, як деякі з тих, хто зараз бігає з плакатиками «Всі гроші на ЗСУ» і б’є себе в груди, що вони найбільші патріоти, – а залишались на місці і організовували оборону міста, підтримували патріотичний дух містян, забезпечували населення продуктами, яких тоді бракувало, приймали і проводжали ешелони з біженцями… Але «активістам» хочеться, щоб і ці люди ходили на вуличні акції за їхнє щасливе майбутнє як «нової влади»…

А ще ударити і по місцевих ЗМІ, позбавивши їх невеликої, але хоч якоїсь фінансової підтримки з боку влади і держави. Бо міська рада знайшла невеликі ресурси і по-троху підтримувала усі черкаські ЗМІ, у той час, як на центральному рівні лише продовжують говорити про важливість журналістського фронту під час війни, а насправді через пошту добивають місцеві газети, услід за практично знищеним місцевим телебаченням та дротовим радіо. Активісти прекрасно знають, як нелегко виживати місцевим непровладним інтернет-виданням, газетам та залишкам альтернативних державно-олігархічній монополії телекомпаніям в нинішній воєнний час, і черкаські ЗМІ, до речі, з перших годин війни і по сьогодні міцно тримають інформаційний фронт, розвінчують фейки та борються із ворожою пропагандою. Та для «активістів» краще, щоб більшості ЗМІ взагалі не залишилося, а було чути тільки голос «спротивців» по соцмережах, на державному “Марафоні” та в одному «правильному» інтернет-виданні, що сидить на щедрому фінансуванні обласної влади…

Варто також додати, що, як пише військовий, депутат Київради Олександр Погребиський у соцмережі, законодавець сам передбачив, що міські та бюджети ОТГ не мають статті витрат «оборона», законодавець сам чітко окреслив, що першочергові функції міст – це комунальна інфраструктура, транспорт, дороги… Так, військові часи вимагають, щоб всі громади допомагали нашим Збройним Силам. Допомагали, а не підміняли уряд, парламент, міністерство оборони, військові штаби…

Якщо нинішні «борці» і справді хочуть допомагати нашим Збройним Силам, а не підігрувати московській орді, сіючи розбрат всередині країни, то мають ставити свої питання в першу чергу військовим адміністраціям, Верховній Раді, урядовим установам, вимагаючи не розкидатись бюджетом на всякі серіали-шоу-яйця по 17 гривень, а насправді – спрямовувати «Всі гроші на ЗСУ».

Адже виділяти кошти на обороноздатність держави – прямий обов’язок центральної влади. Тим паче, після того, як у міст та сіл було забрано військове ПДФО у державний бюджет. Так само, як і встановлювати «правила гри» для місцевих рад та місцевого самоврядування на період воєнного стану. Як, до речі, це і було у перші місяці війни, коли з місцевих бюджетів не можна було витрачати кошти практично ні на що, окрім оборони. Проте частина «активістів» цього, швидше за все, і не бачила, бо ховалась по закордонах…

Отож, якби наші «політичні вояки» своє гасло «Гроші на ЗСУ» активно доносили до центральної влади, то такі їхні дії були б цілком логічними та справедливими. Але вони виконують зовсім інші завдання, поставлені їм як раз із високих владних кабінетів. Можливо, що ще й добре проплачені…

Уявляємо, який хейт викличе цей матеріал у наших місцевих «борців». Але це ще раз підтвердить справедливість викладених тут наших аргументів та певних припущень…