Поїзди серед міста: в Черкасах хочуть встановити меморіальну дошку одному з колишніх керівників залізниці

Днями на засіданні топонімічної комісії було зачитано лист нащадка Романа Мосенкіса. Син (очевидно таки син, може я прослухав) нині живе в Ізраїлі. У листі викладене прохання встановити на будинку, де мешкав один із колишніх керівників залізничниці, меморіальну дошку. Чергову цікавинку розповів краєзнавець Борис Юхно.

Не сумніваюся, що свого часу Роман Мосенкіс був шанованою в місті людиною і заслуженим працівником галузі. Однак…

Пригадалося, що, наприклад на старому корпусі музичного училища – а колись то була Перша Міністерська гімназія, потім школа, і їх закінчили кілька відомих згодом літераторів і науковців далеко не “місцевого значення” – жодної такої таблички немає. То напевне, в такій справі мають бути пріоритети і послідовність.

Питання з Мосенкісом відкладене “до з’ясування”, а оскільки пообіцяв глянути в себе що то за чоловік, то й написав цей вступ. Знайшов замітку, якій 12 років. Навряд допоможе, але ось вона.

З кінця ХІХ століття і до початку 1960-х років більшим відтином теперішньої вулиці Митницької (упродовж 1879-1956 років Соколовської, Митницької, Святославської, Радянської, Сталіна, Святославської, Сталіна, Піонерської) пролягала міська гілка залізниці, яка з’єднувала в єдиний транспортно-вантажний вузол вокзал, пристань і цукрозавод.

Про неї відомостей небагато і було б ще менше, якби не дєд Льоня. Він щосереди заходив до редакції по свіжу газетку, а потім полюбляв мандрувати черкаською минувшиною аж допоки йому тактовно не натякнеш, що день хоч і „у півноги“, яким зазвичай є середа в місцевих редакціях, та все ж робочий. І ось що якось розповів Леонід Омельченко, якщо трохи причесати його оповідку та прибрати безліч текстових відгалуджень.

„На початку 1960-х міською залізницею керував Роман Мосенкіс. Що таке міська залізниця, молодь, мабуть, не втямить, а старі люди пам’ятають, що тоді поїзди проходили мало не через теперішній центр міста, там, де тепер обласний архів, а ще була швейна фабрика. Далі рухалися у різних напрямках, адже в Черкасах було облаштовано чотири залізничні станції – „Заводська“, „Змагайлівська“, „Рафінадна“, „Порт“. Перші дві обслуговували будівництво хімії, „Рафінадна“ ― цукровий завод і консервний комбінат, на станції „Порт“ вантажі перекидалися з барж у вагони і навпаки. Місто було як мурашник…“