Між тими місцевими та вселенськими халепами, реконструкція скверу “Юність” виходить на фінішну пряму. Проблемного від самих закладин, тобто вже 55 років як. Розповідає чергову черкаську історію краєзнавець Борис Юхно.

blank

Його готували до піввікового ювілею революції, тож залишки старої забудови просто аврально засипали. Після зимового осідання грунту це далося взнаки: цегла, залізяччя й дошки поперли назовні, а місцями – навіть фундаменти. На провесні 1967-го довелося буквально “копати болото”, наново все зачищаючи. Сліди тієї просадки, та й наступних, залишилися помітними назавжди навіть на тротуарах.

У флористичній складовій сквер ще довгенько залишався аскетичним, а його окрасою стали жовто-зелені наземні ліхтарі. Ну й звісно – мозаїчні чаші й ваза. Тепер вони десь на задвірках Соснового бору.

Півтора десятиліття анонсувалася реконструкція скверу. Ось-ось, та завжди щось заважало. За цей час чого тільки там не мало б з’явитися – і фонтан, і венеціанська карусель… Однак, все це ніщо у порівнянні із замисленим архітекторами зразу ж по відкриттю скверу. І свідчення тому – замітка у “Черкаській правді” від 5 липня 1968 року: “Починаються роботи по благоустрою площі у центрі Черкас перед десятиповерховими житловими будинками. Головною прикрасою площі стане декоративний басейн з двома фонтанами, який тут збудують. Довжина його 60 і ширина 16 метрів. Над водною поверхнею нависне ажурний місток. Увечері сюди спрямують промені прожекторів, які розцвітять воду різнобарвними вогнями. Широке застосування на площі знайдуть малі архітектурні форми, декоративне озеленення. Проект благоустрою розроблено у філіалі інституту “Діпроцивільпромбуд”.

То про світильники. Ця колишня окраса скверу у середмісті тут увагою не обділена. Утім, довго не вдавалося з’ясувати, коли саме біля “Юності” були встановлені ці сяючі вечорами жовто-зелені стовпчики, увічнені упродовж 1970-х у сімейних фотоальбомах та офіційній поліграфії.

І не дивно: подія видавалася тоді такою незначущою, що “Черкаська правда” сповістила про неї малесенькою заміткою найменшим з допустимих шрифтів. Датована вона 1 червня 1972 року. Отже:

“Всім подобаються оригінальні світильники в центральному черкаському кварталі. Майстри “Міськсвітла” останнім часом вдосконалили їх. Тепер світильники оздоблені зеленими і жовтими кільцями з оргскла. Це надало їм приємнішого вигляду. Виграло й освітлення кварталу. Такі ж світильники встановлять і в інших місцях. Багато зараз справ у колективу “Міськсвітла”. Нинішнього року намічається прокласти 7,5 кілометра ліній зовнішнього освітлення”.

Мало не щодня бачу, як змінюється доволі віковий сквер, вічна “Юність”. Точно стане кращим. Але, на жаль, абсолютно тривіальним, адже подібних сотні де завгодно. Та й подумається: встановили б копії тих світильників – було б зовсім інакше…