Письменник, музикант та телеведучий Руслан Горовий вихідними мав зустрічі з шанувальниками у містах області: Черкасах, Золотоноші, Шполі, Багачевому.
Своє знайомство гість розпочинав приблизно однаково: «Звати мене Руслан Горовий. І так сталося в цьому житті, що я пишу. Я не знаю, як це відбувається, просто в якийсь момент голова переповнюється – і маю викинути це в рефлексію».
То з дотепною самоіронією, то з цілком серйозними і щемкими нотами письменник розповідав про себе, свій життєвий шлях і про все, що робить під час війни. До речі, він працює на «Магнолії TV», де розпочав масштабний проект із розшуку дітей, що опинились в окупації чи вивезені в росію.
«Народився я не так. Я в принципі мав стояти і розказувати вам, що я житель Дубліна, житель Ірландії. Але з моїм характером – я посварився з лелекою, і він викинув мене в Конотопі», – пожартував Руслан Горовий, перейшовши до розповіді про свою нинішню діяльність.
Свій час і зусилля письменник присвячує допомозі військовим і цивільним. Так, зокрема, кошти від книг, проданих під час закордонних презентацій цілком спрямовує на різні потреби військових або ж мешканців деокупованих територій. Крім того, з перших днів повномасштабної війни взяв опіку над тими, хто потребував допомоги: малорухливими літніми людьми, що не могли вийти з квартир багатоповерхівок у Києві.
«У мене чорний пояс по бабушках», – усміхнувся Руслан Горовий, розповідаючи, що в основному допомагає людям літнього віку – ліками, продуктами, дровами.
У другій частині зустрічі письменник ознайомив присутніх зі своїм творчим доробком, представив свої прозові книги, читаючи оповідання з них. Він зазначив, що книга «Поіменник» мала вийти рівно два роки тому, чітко в дні початку великої війни. Тому більшість поданих у ній творів – про часи війни на сході. З цієї книги автор прочитав частину оповідання «Вовченя».
Представляючи збірку «Про людей», Руслан Горовий наголосив, що вона цінна для нього, бо оповідання з неї начитали його друзі, зокрема Андрій Середа і Ада Роговцева. Ці твори можна прослухати, зісканувавши у книзі QR-код. З цієї книжки черкащани слухали оповідання «Баба Галя», витираючи сльозу.
Почитав кілька творів і з «скандальної» книжки «Срав пес, перділи гуси», де разом із Віталієм Чепиногою та дружиною Людмилою Горовою зібрали власні гумористичні замальовки, взяті з життя простих людей у селах та містечках країни. І так сталось, що Черкаська обласна бібліотека кілька місяців тому відмовила авторам в творчій зустрічі саме через провокативну назву книги. Втім, як і в черкаській міській бібліотеці ім. Лесі Українки, і в містечках області творчі вечори були цілком пристойними, і глядачі виходили з них у захваті.
А ще, у соцмережі Горовий описав ситуацію в одному з місцевих магазинів:
“Черкащина, Багачеве. Маленький магазинчик у приватному секторі. Приємна дівчинка-щебетуха.
– Вам каву з цукром?
– Ні. А ще чай чорний.
– Є з ялівцем і евкаліптом.
– І такі бувають?
– А чого ж ні? Різні є. До кави, моʼ, пундик чи сирок солоденький?
– Ні, дякую. А це що?
– Редька. Свіжайша.
– По 39 гривень за кіло? В січні?
– Ага. Смачна дуже. Не гірка. Я малому брала. Слава Богу зима не страшна поки, то наші бізнесмени в теплицях вирощують.
Купив і редьки. Вийшов з магазину і либлюся сонцю. А в голові одна думка, ялівець, евкаліпт, редька в теплиці… кого ви завоювати хочете, імпортозаміщенці?” – розповів він.
Завершуючи кожну зустріч, письменник обов’язково ще читав вірші своєї дружини, поетеси Людмили Горової, відомої українцям, як авторки тексту пісні «Буде тобі враже, так, як відьма скаже». Наголосив, що вона повертається з малою донькою з-за кордону, тож цілком імовірно, побуває на Черкащині вже сама, детальніше ознайомивши зі своїм доробком.
Варвара Горова
КОМЕНТАРІ