Марині Дашко не підходить сухий офіційний статус «тимчасово переселеної особи». Молода, енергійна і успішна лікарка ветеринарної медицини разом з чоловіком і донькою обрали для себе Черкаси і за чотири місяці буквально прикипіли серцем до міста на Дніпрі.

Її життя переповнене величезною кількістю вимушених пригод, до яких спричинила підлість «запорєбрікових сусідів». Ще навесні 2014-го року рідне селище дівчини на Луганщині потрапило під ворожу окупацію – і на місці, де колись був зимівник козаків Кальміуської паланки, тепер базуються новітні ординці. Марина тоді вимушено перервала навчання в університеті у Луганську – і здолавши нелегкий шлях евакуації через блокпости (включно з обстрілами під Дебальцевим), продовжила навчатися вже в Києві. Причому, паралельно  з освітою ветлікаря здобувала ще й військову спеціальність – для цього їздила на навчання до Харкова.

Зрештою, саме вимушений переїзд з Луганська допоміг їй знайти свою долю – майбутнього чоловіка… Двоє сильних молодих людей разом досягали перших успіхів: разом з чоловіком Артемом започаткували власний бізнес. Щоб скупити обладнання і взяти в оренду приміщення для власної приватної ветеринарної клініки, він продав квартиру у Харкові. Їх бізнес успішно стартував у промисловому містечку Дергачі на Харківщині. У травні 2020-го у них народилася донька, справи йшли добре і здавалося – перспективи лише найкращі. Проте 24 лютого 2022-го знову прийшов незваний «русскій мір» – з артилерійськими й ракетними обстрілами…

Обладнання з клініки встигли вивезти за тиждень до початку бойових дій – у прогнозах щодо їх неминучості не сумнівалися. Наступні дні були суцільно чорною смугою: ракети накрили і їхню клініку, і будинок, де була їхня квартира, і навіть спалили колишню квартиру у мікрорайоні Салтівка в Харкові…

«Асвабаділі» нашу клініку і нас від роботи! Пацієнти не постраждали – окрім хом’ячків», – написала Марина у соцмережах в березні. З іншими пацієнтами своєї клініки вони ховалися від обстрілів у підвалі будинку свекрухи – окрім людей, там знайшли притулок більше півтора десятка котів і собак. Причому, навіть у тварин була своя певна місія: був кіт, господар якого пішов воювати, була собака Найда, яка заздалегідь попереджала про обстріли…

Коли обстріли перетворилися на суцільну канонаду, а їхня дитина захворіла у підвалі бронхітом і мала високу температуру, подружжя наважилося на переїзд до Черкас. Добиралися із зупинкою в Дніпрі, в Черкасах їх зустрічала колишня однокурсниця Марини, Оксана Святченко. Поселила родину у себе на перші два місяці, дала частину приміщення своєї ветаптеки на Надпільній. Там, навпроти парку з церквою і поруч з магазином зброї, тепер і працюють ці двоє чудових людей, справжніх українців, Артем і Марина. Інколи їх можна бачити на роботі й разом з донькою Аріною, а у якості «сестринського персоналу» біля лікарів – ще й кішку Марішку, яка разом з ними приїхала з Харківщини.

Оснащена сучасним обладнанням, їхня ветеринарна клініка стрімкими темпами набуває популярності у черкаських власників тварин. Цікаво, що серед клієнтів наразі – «50 на 50» місцевих і тих, хто разом зі своїми тваринами евакуювався до Черкас з Київщини, Харківщини, Чернігівщини…

Марина Дашко підкреслює: з Черкас вони вже нікуди не збираються їхати. «Віримо в ЗСУ, віримо у Перемогу України, – говорить Марина. – Черкаси нам дуже подобаються в першу чергу доброзичливістю людей, чистотою вулиць і красою природи. Чудові парки, широченний Дніпро, прекрасна інфраструктура, зоопарк, де нашу дитину півтори години не можна було відірвати від споглядання лемурів… Вже визначилися з улюбленими кав’ярнями, але завантаженість роботою – без вихідних та іноді навіть до ночі – поки не дає побачити все в Черкасах. Найчастіше любимо прогулюватися між квітами біля фонтанів – у Долині троянд, неподалік від якої зняли квартиру. Це місто вже стало нам рідним, з ним ми пов’язуємо майбутнє нашої родини…»

Коментуючи ситуацію з розвитком бізнесу переселенців, директорка департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради Ірина Удод зазначає: «Ще на початку повномасштабного вторгнення росії міська влада Черкас висловила готовність приймати підприємців, що не можуть з певних причин вести свій бізнес у зоні активних бойових дій і готові переїхати до нашого міста. З ініціативи міського голови Анатолія Бондаренка відповідний офіційний лист було відправлено до Кабінету міністрів України, з пропозицією розглянути можливість включення м.Черкаси до переліку територій, що можуть бути використані для перенесення/евакуації бізнесу із зон  бойових дій чи ризикових зон.

Часто вимушені переселенці втрачають у зоні бойових дій не лише нерухомість, а й обладнання, необхідне для продовження підприємницької діяльності вже у нас. Маємо і сумний випадок турфірми з Донеччини, яка займалася суто локальним бізнесом – місцевим туризмом. Якраз цієї весни планували організовувати екскурсійні тури подорожей на каяках затопленими підземеллями шахт Донеччини. Думаю, не потрібно пояснювати, що якщо подібний специфічний бізнес місцевого туризму відновлювати на малознайомій землі, то розпочинати доведеться практично з нуля. Тому ці люди зараз у пошуках нових ідей…

Зі свого боку намагаємось прикладати максимум зусиль щодо створення сприятливих умов для адаптації та відновлення роботи підприємців-переселенців у нашому місті. На сьогодні маємо вже більше десяти прикладів переведення бізнесу «з гарячих точок» у Черкаси».

«Завжди імпонують люди, які не опускають руки за найскладніших обставин, – говорить міський голова Анатолій Бондаренко. – Радий, що маємо приклад успішних людей і серед вимушених переселенців, які продовжують власну справу в Черкасах, допомагаючи іншим у цей нелегкий час. Приємно чути хороші відгуки цих людей про наше місто, про те, що їх тут допомагають, що їм подобається інфраструктура Черкас. Переконаний, що гуртуючись і допомагаючи одне одному, ми найближаємо нашу спільну Перемогу!»

Зі інформацією пресслужби міської ради