Колись обирала підбори, тепер — на роботу, в магазин, чи навіть у подорож — лише босоніж. І так цілий рік. Жителька села Леськи, що на Черкащині, Любов Куцевол лише у великі морози вдягає капці. Пояснила Суспільному: босоніж відчуває зв’язок із землею.

На подвір’я, у город чи в сад — проблеми, що взути, у пані Люби немає.

blank

“Стала популярною практика сироїдства, відмовлення від м’яса, від риби, від молочних продуктів і мої ноги виявили бажання ходити по землі. Це такий собі масаж для ніг”, — прокоментувала Любов Куцевол.

Триває такий масаж чи не цілий рік, зазначила жінка. Босоніж йде до магазину. Асфальт чи бруківка — не має значення.

“Якщо це рівний асфальт, то дуже приємно йти. Зараз мені нормально. Поки підтримую вегетаріанство – не боляче, тільки захоплююся м’ясом – зовсім інші відчуття”, — прокоментувала жінка.

Щоправда, у гардеробі пані Люби є капці, пошиті власноруч: “У мене є зимові капці з підошвою гарною. А ще є осінні – демісезонні”.

Та й ті одягає, коли великі морози: “Коли було мінус одинадцять градусів, я вже тапочки одягала”.

Пригадує ще й такий випадок: “Колись було мінус 18 градусів, а я просто не знала. І пройшлася до роботи три квартали. То люди звісно дуже – дивувалися. Роботодавці спочатку «в штики» сприймали, різні питання ставили”.

Втім, до такої реакції жінка вже звикла: “Я нормально реагую. Я не зупиняюся і не розказую, не намагаюсь щось людям довести чи переконати їх”.

Ходити без взуття для неї — це свобода.

Пройтися босоніж корисно та ще має бути безпечно, зазначила лікарка-терапевт Юлія Вишивана тим, хто хоче і собі спробувати:

“Ми можемо ходити босоніж навіть в себе вдома, по холодній підлозі, по плитці, ми таким чином загартовуємося мінімально. Ми можемо ходити влітку по траві, по поверхні, яка є максимально безпечною. Ніхто не захищений від того, що людина може наступити на якесь стороннє тіло”.