Смерть коханої на руках та шлюб із продавчинею бубликів: факти із життя борця Івана Піддубного

Силач з села на Черкащині, якого визнав світ, — Іван Піддубний, був набожний та співав у церковному хорі, проте, щоб перемогти “Залізного Ієса” з Данії, пішов на хитрість — прикинувся втомленим.

Він був шестикратним чемпіоном світу і єдиний з борців отримав у Парижі “Почесну стрічку переможця”. Утім доживав віку у злиднях, розповіла Суспільному старша наукова співробітниця Черкаського краєзнавчого музею Тетяна Григоренко.

Іван Піддубний народився 8 жовтня 1871 року у селі Красенівка, що на Черкащині (колишня Полтавська губернія). Був сином спадкового козака, але власних дітей не мав.

Займатися спортом розпочав у Криму

Як розповіла Тетяна Григоренко, у 1893 році Іван Піддубний поїхав до Севастополя, де найнявся вантажником в одну з фірм.

“Через два роки фірма переїздить у Феодосію, а Іван Максимович став старшим робітником контори. Саме у Феодосії він знайомиться з учнями морехідних класів Антоном Преображенським та Василем Васильєвим. Вони були завзятими прихильниками важкої атлетики і звернули увагу на міцну статуру Івана”.
За словами музейниці, вони й запропонували Піддубному зайнятися спортом.

“Та він з іронією поставився до пропозиції, мовивши, що мішки з зерном набагато краще тренування ніж підйом гирі. Тоді Преображенський подарував Івану автобіографічну книгу знаменитого німецького атлета Карла Абса. Той писав, що людина вправами може втричі посилити свої фізичні можливості. Карл Абс став кумиром Івана Піддубного і він почав серйозно займатися силовими вправами”.

Кохана померла на руках

У 1900 році Піддубний на запрошення братів Нікітіних переїхав до Києва.

“У цирковій трупі він побачив повітряну гімнастку Машу Газмарову, ніжну і тендітну, як порцелянова статуетка. Одного разу, розкачуючись на трапеції, Маша покликала: «Іване, зніміть мене». Однієї його руки вистачило, щоб обійняти її за талію, така була вона тонесенька. Коли Іван поставив Машу на підлогу, вона ледь діставала до його грудей. З того часу він щодня проводив Машу додому. Вони планували одружитися, але під час гастролей у Тифлісі (Тбілісі) Маша впала з висоти і померла на руках у Піддубного. Це була страшна трагедія у його житті”.

Обігрував супротивників тактикою

У 1905 році у Парижі чемпіонат світу з французької боротьби закінчився перемогою Івана Піддубного.

“У фінальному поєдинку він зустрівся з «Залізним Ієсом» данцем Ієсом Педерсоном, якого обіграв тактично. Спочатку прикинувся втомленим, потім атакував, з усієї сили кинувши суперника на килим. За перемогу у чемпіонаті світу Муніципалітет Парижа вручив Івану Піддубному атласну стрічку з бантом «Почесна стрічка переможця». Таку нагороду до нього не отримував ніколи жоден борець. Цю стрічку він дуже цінував і не продав її навіть тоді, коли голодував і спродав усі свої медалі”.

Учитель для чемпіона

Брат Івана Піддубного Митрофан служив у Петербурзькому лейбгвардійському гренадерському полку. Разом з ним служив і майбутній борець та учень Піддубного Микола (Нікандр) Вахтуров.

“Митрофан часто розповідав про брата-чемпіона і це у майбутньому визначило кар’єру Миколи. Іван Піддубний приїхав у Петербург на чемпіонат з боротьби і Митрофан познайомив його зі своїм товаришем. Іван Максимович з задоволенням роздивився богатирську фігуру Вахтурова і запросив його на тренування”.
Піддубний опікувався Миколою та навчав його своїх “фірмових” прийомів, розповіла Тетяна Григоренко.

“Також домігся дострокового звільнення Вахтурова зі служби. Пізніше повіз у Німеччину, де «ведмідь з Нижнього Новгорода» (за прізвизьком газетярів) отримав перший приз, потім переміг у Болгарії. У 1913 році став чемпіоном світу разом з Іваном Шемякіним і Іваном Заїкіним. У 1913 році були опубліковані результати конкурсу найпопулярніших силачів і професійних борців. Перше місце зайняли обидва борці, вчитель і учень — Піддубний і Вахтуров”.

У тілі 54-літнього — здоров’я 40-річного

У 1924 році борець вирушив на гастролі до Німеччини. Ці гастролі йому організував тодішній Нарком освіти Луначарський, розповіла науковиця.

“Ще знаходячись у Берліні, отримав запрошення від американського спортивного товариства на змагання у США. Втім, за правилами, у США борці-професіонали допускалися до поєдинків лише до 38-літнього віку. Старшим потрібен був дозвіл спеціальної лікарської комісії. Піддубному на той момент виповнилося 54 роки. Тож йому довелося майже два тижні ходити на обстеження, а після — лікарі визнали, що його здоров’я відповідає 40-річному віку”.

Перші виступи Піддубного у Нью-Йорку були переможними.

“Після Нью-Йорка Піддубного запросили для виступів у Чикаго, Філадельфію, Лос-Анджелес, Сан-Франциско й інші американські міста. Так пройшли майже два роки. В кінці ж, грошей Піддубному так і не віддали і він вирушив додому майже без зароблених коштів”.

Повернення з Америки та тренерство

У 1927 році Піддубний повертається з Америки до Ленінграда, де на честь його повернення організували свято, участь у якому узяло багато спортсменів.

“Пізніше, звістка про те, що 17 червня 1928 року «чемпіон чемпіонів» буде боротися на відкритій сцені Таврійського саду, розхвилювала все місто. Там він заявив, що через свої зрілі літа йде зі спорту і буде займатися популяризацією класичної боротьби серед молоді і передачею свого величезного досвіду.

Катування паяльником та “українець” у паспорті

Як розповіла пані Тетяна, джерел, які підтверджували б, що Івана Піддубного катували у в’язницях НКВС електропаяльником немає. Також, за її словами, історія про те, як Піддубному “більшовики” видали паспорт із прізвищем “Поддубный” і національністю “русский”, а він вимагав змінити документ, а почувши відмову, власноруч зробив виправлення — “Піддубний” та “українець” — легенда.

Останній шлюб — із продавчинею бубликів

Як розповіла Тетяна Григоренко, останній раз Іван Піддубний одружився в 1922 році у 51 рік. У Ростові він познайомився з матір’ю борця Івана Машоніна, Марією Семенівною, продавчинею бубликів. З нею і дожив свого віку. Своїх дітей у борця не було. Син Марії Іван був учнем Івана Піддубного. У 1941 році пішов на фронт і там загинув. У Марії були внуки, яких Іван вважав своїми рідними”.

Пам’ятники Піддубному

Два пам’ятники Івану поставили на батьківщині — у селі Красенівка на Черкащині. Погруддя відкрили урочисто у 1977 році і пам’ятник — у 1990 році.

Музеї

У Красенівці у 1991 році відкрили музей, де розповідають про земляка, розповіла музейниця.

“Також в Єйську є музей на його честь. Музейна зала створена у вигляді арени цирку шапіто, оскільки змагання силачів і борців проходило у цирку. А більшість свого життя Іван Піддубний виступав саме на арені цирку. Також там зберігаються його особисті речі. Це тренувальні снаряди: спортивні гантелі по 7,5 кілограмів кожна, двопудова (понад 32 кілограми) гиря і ще одна, вагу якої можна було регулювати, набивши її свинцевими дробинами. Та тренувальна вісь вагою 19,5 кілограмів, якою Іван Максимович розробляв кисті. До унікальних експонатів відноситься і «Рубль за хвилину французької боротьби». Таку нагороду обіцяв Піддубний кожному, хто протримається 60 секунд на килимі з ним. Тоді це були великі гроші”.

Також у будинку, де жив Піддубний, створили музей-садибу І. М. Піддубного.