Про найвідоміші радянські магазини у Черкасах розповів “Новій Добі” краєзнавець Борис Юхно.

Центральний універмаг 

Черкаський ЦУМ на розі вулиць Шевченка і Карла Маркса звели не на порожньому місці. Понад те, ще й до революції будівля була такою за призначенням, лише називалася «Торговим домом братів Малишевих». Навіть зовні нагадувала нову, з тією хіба відмінністю, що поставала двоповерховою. Надбудовуючи третій, вже для обласного універмагу, на будівництві загинув робітник – надзвичайна у ті часи подія, що призвела до дуже серйозних організаційних висновків, які мало не зірвали введення об’єкту в експлуатацію у заплановані строки, тобто напередодні чергової річниці Жовтневої революції. Сталася ця довгоочікувана черкащанами подія 4 листопада 1960 року.

Наймовірніше, що якби наше місто не приростало населенням такими швидкими темпами, адже 1960-го нас було 85 тисяч, а 1980-го вже понад 200, Центральний універмаг перебував би у цьому статусі довше. А так – лише неповних 20 років. З відкриттям наприкінці 1979-го «Будинку торгівлі» він, дуже гарний, але безнадійно тісний, був урочисто переданий дітям. Як з’ясувалося – лише на словах. Відповідальні товариші з пухкими портфелями чомусь не квапилися створювати там «Дитячий світ», тож продавцям довелося брати ініціативу в свої руки. Звернулися до колег, які мали досвід внутрішніх опоряджувальних робіт, створили дві бригади, і діло зрушило з мертвої точки.

«Торгбудівці» оздобили вітражі, завершили штукатурно-малярні роботи, розмалювали секції мультиплікаційними сюжетами. У вітрині дитячого кафе поруч із відділом іграшок оселилися дерев’яні Лисичка і Зайчик. На третьому поверсі маленьких модниць чекала Попелюшка, створена умільцями з лялькового театру, а кабінки для перевдягання стали схожими на теремки. Вільні стіни перетворилися на вернісаж юних художників, де кожен міг виставити свій малюнок на звичайному альбомному аркуші. І монументальний магазин не те що опинився у другій молодості, а в процесі оновлення пішов ще далі, оскільки буквально «впав у дитинство». Відкрили його у лютому 1981-го і упродовж наступних десяти років колишній Центральний універмаг був відомий як «Дитячий світ».

Зараз колишній ЦУМ докорінно реконструюється, вже презентовано його новий зовнішній вигляд, в якому досить гармонійно поєднані старий і сучасний стилі. Залишається дочекатися відкриття, запланованого на наступний рік.

«Культтовари на Урицького»

Та повернімося у часи, коли у молодому обласному центрі торгова мережа лише формувалася. За справу її розбудови взялися так завзято, що від 1960 року мало який місяць минав, аби десь – у середмісті чи на околиці – не відкрився черговий магазин. Безперечно, всі вони були невеличкими, зате спеціалізованими. Скінчилася епоха крамниць районного зразка, в яких усього потроху: тут тобі бублики, тут і пральне мило. Відтепер черкащани чітко знали, куди й по що вирушають на накуп.

У березні 1962 року гостинно відчинив двері спецмаг «Культтовари» на першому поверсі житлового будинку на Урицького (Хрещатику) між Карла Маркса (Дашкевича) і Новою (Лазарєва). Його, як і загалом більшість титульних магазинів, містяни шанобливо називали «за адресою», тож роки й роки він був знаний як «Культтовари на Урицького».
Про відкриття магазинів періодика повідомляла справно, та не завжди у форматі розгорнутих репортажів. А в них, як на мене, – сам смак давнішньої події, бо й мова тогочасна трохи незвична, й асортимент товарів почасти давно забутий. Тож скористаємося можливістю через півстоліття з лишком ще раз пережити урочистість презентації «Культтоварів на Урицького».

«Добрий вигляд мають вітрини – великі, зі смаком оформлені. У трьох з них за допомогою електрики рухаються різні іграшки. Багато покупців було в магазині у день його відкриття, що припав на неділю 25 березня. І всі залишилися задоволені, адже тут запроваджено нові форми торгівлі – відкриту викладку товарів і вільний доступ до них. Понад 20 продавців у відділах канцелярських товарів, грампластинок, музичних інструментів, фото- і радіотоварів, ювелірних виробів швидко й культурно обслужують покупців. Особливо тут подбали про найменших з них – дітей. Для них відведено спеціальний зал, де розміщено відділ іграшок. На стендах демонструються в дії заводні іграшки. З першого дня роботи молодий колектив, в якому 15 комсомолок, розпочав змагання за звання комуністичного. Оформлення магазину і вітрин виконане робітниками будівельної групи, художниками та декораторами промторгу. Директор тов. Маметов розповідає: «У перший день виторг становив 8 тисяч карбованців. У старому магазині для цього потрібно було б торгувати вісім днів. Найбільше купували телевізори, радіоприймачі, грампластинки та музичні інструменти. Незабаром у нових приміщеннях, поруч з магазином культтоварів, почнуть працювати магазин галантереї і трикотажу, головних уборів, ювелірних виробів».

Для дітей і молоді

На часі – нова торгова візитівка Черкас, такий собі «срібний призер рейтингу популярності» радянських часів, – універмаг «Юність». Містян вже 160 тисяч, тож його поява цілковито виправдана. Він виріс… Ні, не виріс, стосовно нього краще сказати – простягся першим поверхом 100-метрового житлового прямокутника у звільненому від дореволюційної забудови кварталі й датований 1969-м. Чого там лишень не понапридумували проектанти Георгій Урсатій і Василь Попко, а авторитетний архітектор Валерій Холковський взяв, і… дозволив. Були в «Юності» і вітражі з нанесеною на скло кольоровою плівкою (між іншим, місцевого виробництва), і фігурні металеві решітки з уведеними в них великими фотографіями, і зонування площі гіпсоплитами зі стрічками латуні, і презентаційні чеканки відділів роботи Миколи Погорєлова, і труби-плафони, і «марсіанські» вазони для квітів (далося взнаки тотальне захоплення молоді науковою фантастикою, тож все, що мало незвичні форми, сприймалося як «космічне»). А ще через оті вітражі – море кольорового денного світла: магазин створили вузьким, як вагон, тож переливалося і грало веселкою все, що твідбивало промені. Асортимент товарів типовий – парфуми, галантерея, біжутерія, фурнітура, сувеніри, тканини, годинники… Нічого особливого. Особливою була сама «Юність», яка чомусь позиціонувалася як універмаг «молодіжний».

Одним з найулюбленіших магазинів дітей, власне майже стовідсотково тих хлопчаків, чиї шкільні літа припали на 1970-1980-ті роки, беззаперечно був «Юний технік», відкритий також 1969-го на перетині тодішніх вулиць Урицького і Свердлова, давно вже Хрещатика і Дм. Байди Вишневецького.

Добре усвідомлюючи, з яким контингентом мають справу, продавці «Юного техніка», а серед них були й чоловіки, завжди добросовісно консультували клієнтів, намагаючись зосередити посередню увагу школярівна папірцях, що називалися інструкціями (в нашій національній традиції незалежно від віку іх зазвичай починають читати, коли агрегат вже «гавкнув»). Та й не лише продавці стояли тоді за прилавками. В магазині частенько бували керівники гуртків «Юний технік», яких у місті налічувалося чимало, а траплялося – й підприємств області, на яких для дітей виготовляли різні наявні тут саморобки.

Будинок торгівлі

Якби у тодішніх Черкасах з якихось причин увели мораторій на будівництво магазинів, то вже існуючих цілком вистачило б на пару п’ятирічок. Але місто потребувало, кажучи по сучасному, мегамаркету, оскільки Центральний універмаг, відкритий ще 1960-го, давно працював із перенавантаженням в усіх складових. «Близька» перспектива спорудження нового, величезного й прогресивного торгцентру окреслилася дуже давно, та як бачимо, не все задумане втілювалося у життя вчасно. Перед вами – анонс «Будинку торгівлі» з початковою назвою «Черкаси», датований ще 1965-м.

«Універмаг буде триповерховий. Перший і другий поверхи відведено під торгівельні зали. Крім того, на першому поверсі розміститься бункер для розвантаження автомашин. До торговельного залу примкнуть приміщення кав’ярні та їдальні на 100 місць. До залу другого поверху примикатиме демонстраційний зал та інші обслуговуючі приміщення. З залу можна буде вийти на плоский дах з літнім кафе… Фасади універмагу вирішені як суцільні скляні вітражі у першому та другому поверхах, третій – гладенька суцільна стіна із суцільним вікном-стрічкою, що виступатиме над нижніми поверхами на два метри. Це допоможе запобігти перегріванню торговельних залів прямими сонячними променями…»

Хто зна, що завадило збудувати головний магазин області саме таким і саме тоді, до 1970-го. І чим, зрештою, проект О. Кедріновського та Л. Дживаяна видався гіршим від того, який пізніше запропонували архітектори Латвійського філіалу інституту «Гіпроторг», який, до того ж, копіював Музей революції у Ризі. Але задумане колись з гуркотом бульдозерів почало реалізовуватися лише навесні 1975 року. «Будинок торгівлі» відкрили 1 листопада 1979 року.