20 серпня 2020 року на засіданні міського виконкому свободівці скасували дозвіл на забудови від ПП «Надія» по вулиці Смілянській 48, 50, 54 та по вулиці Байди Вишневецького 2, повідомляє прес-служба Черкаської обласної організації ВО “Свобода”
Саме департамент архітектури та містобудування, яким керує Артур Савін, видав містобудівні умови ПП «Надія» для будівництв за цими адресами.
«Будинок на Байди Вишневецького, 2 є в переліку пам’яток архітектури Черкас та охороняється законом, ні про яку забудову на тому місці навіть мови йти не може. Я ще в травні попереджала своїх колег, що з такими архітекторами, як Віталій Чернуха ситуація з Байди Вишневецького, 2 може виявитися не останньою. І от, через 2 місяці ми знову зіштовхнулись з кричущою непрофесійністю департаменту архітектури, який знову видав дозвіл на будівництво багатоповерхівки посеред центру міста за адресою вулиця Смілянська, 48, 50,54. Забудовники навіть не врахували те, що вікна сусідніх будинків будуть прямо навпроти нової багатоповерхівки. Це будівництво не лише суперечить нормам законодавства, а й до того ж значно знизить рівень життя всіх, хто живе поблизу. Ми будемо й надалі підтримувати містян та станемо на заваді цьому архітектурному свавіллю», – зазначає членкиня виконавчого комітету, свободівка Діана Тяско.
Нагадаємо, що раніше за ініціативи свободівців скандальну забудову на місці пам‘ятки архітектури по вулиці Байди Вишневецького 2 припинили. Після цього заступник міського голови Юрій Ботнар попросив дати доручення про перевірку на профпридатність головного архітектора Черкас Віталія Чернухи, який видавав дозвіл на цю забудову. На що отримав відповідь від директора департаменту, який заявив, що головний архітектор Черкас – «професіонал» і «цілком відповідає займаній посаді».
Також свободівці закликали депутатів підтримати висловлення недовіри Савіну. Проте на засіданні Черкаської міської ради депутати навіть не включили до порядку денного проєкт рішення від фракції ВО «Свобода» про незадовільну оцінку роботи директора департаменту архітектури Артура Савіна.

КОМЕНТАРІ