Сучасне шевченкознавство має відомості лише про десять прижиттєвих фотографій Тараса Шевченка. Всі вони випадають на період після заслання, тобто після 27 березня 1858 року. Розповідаєть у черкаському музеї “Кобзаря”.

blank
Річ у тому, що техніка фотографування в Росії набула широкого застосування в 50-60-ті роки ХІХ століття. Цілком можливо, що до арешту поет не фотографувався взагалі.

Однією з перших фотомайстерень у Петербурзі була майстерня А.І. Деньєра. Містилася вона в Академії мистецтв. Тому ймовірно, що саме А.І. Деньєр був першим фотографом Т. Шевченка. Можливо, це саме в його ательє було зроблений перший відомий нам фотопортрет Т.Шевченка.

30 березня 1858 року, тобто, на четвертий день після повернення поета до Петербурга із заслання. Солдатчина підірвала здоров’я, та не зламала духу. «Мне кажеться, что я точно тот же, что был десять лет тому назад. Ни одна черта в моем внутреннем образе не изменилась,» − записує він у щоденнику 20.VI. 1857 р.

Це – перше відоме нам фото Т. Шевченка. Історія його така. Після повернення із заслання до Петербурга поет мав з’явитися в поліцію. Насамперед йому довелося відвідати управителя канцелярії обер-поліцмейстера І. Таволгу-Мокрицького.

«Он принял меня полуофициально, полуфамильярно, − записує Шевченко в щоденнику 29 березня 1858 р. – В заключение он мне посоветовал сбрить бороду, чтобы не произвести неприятное впечатление на его патрона графа Шувалова, к которому я должен явится как к главному моему надзирателю».

За час подорожі від Ново-Петровського укріплення до Петербурга Шевченко запустив велику бороду. Перед візитом до обер-поліцмейстера він вирішив сфотографуватись із бородою. На фото бачимо Т. Шевченка у старій благенькій смушевій шапці й кожусі з білими плямами і великою і з великою бородою, про яку він сам писав у листі до І.О. Ускова: «…вдобавок запустил бороду, настоящее помело…»

Сам Шевченко скептично ставився до своєї першої в житті світлини, та вона була для нього пам’яткою про перші дні перебування в Петербурзі після довгих років заслання.

Поет згодом (у 1860 р.) виконав з нього автопортрет в офорті.