У родину жительки Золотоноші Анастасії (ім’я змінено на прохання героїні) коронавірус прийшов понад місяць тому. Він похитнув її здоров’я, забрав життя свекрухи. Містянка поділилася своєю історією, щоби попередити інших і вберегти тих, хто досі сумнівається, що хвороба справді небезпечна, розповідає zoloto.city.

На четвертий день зникло відчуття смаку, перестала розрізняти запахи

Не впевнена, але, здається, я підхопила вірус у Києві. 14 вересня ми з чоловіком і молодшою донькою їздили до університету укладати договір на навчання. Користувалися громадським транспортом.

Це був понеділок, а вже у суботу ввечері у мене почався кашель, наче застудилася. У неділю піднялася температура – 37,6. Дуже нили суглоби, крутило руки й ноги. У понеділок зателефонувала своєму сімейному лікарю, повідомила симптоми. Цього ж дня приїхала мобільна бригада і медики взяли у мене аналізи на COVID-19. У середу моя лікарка сповістила, що результат аналізу позитивний. Призначила курс лікування амбулаторно. На четвертий день зникло відчуття смаку, перестала розрізняти запахи.

Кашель був настільки сильним, що іноді здавалося, що виплюю й легені

Перші 4 дні температура трималася невисока − 37,6. Максимальна була 37,7. Вдень − низька, на вечір – підвищувалася. На п’ятий день вона стрибнула до 38,6. Найстрашніше, що її практично неможливо збити жодними пігулками. Із сімейним лікарем контактактувала лише по телефону. Дзвонила здебільшого я сама.

У п’ятницю, 18 вересня, стало відомо, що й 73-річна свекруха та 18-літня донька теж мають позитивні результати на коронавірус.

Протокол лікування був для всіх однаковий: таблетки і тепле пиття – 3-3,5 літри на добу.

Найтяжче було, коли трималася висока температура. Тоді посилився й кашель. Він був настільки сильним, що іноді здавалося, що виплюю й легені. Хоча й приймала пігулки, та мокроти не відходили.

Ніяких народних методів не застосовувала. Пиття. Чаї трав’яні, будь-які і обов’язково теплі. На цьому наголошувала й лікарка. За ці дні їх випила стільки, що здається на 100 років наперед.

Від постійного лежання стала боліти спина. Лежиш не від того, що так сказала лікарка, а від шаленого безсилля. Слабкість така, що перейти кімнату було рівноцінно тому, щоб здолати марафон. Приготувати чергову чашку чаю – подвиг.

Висока температура трималася протягом трьох днів. Вони й були найтяжчими, довгими і безкінечними. Потім температура стабілізувалася – 37,2-37,4, хоча слабкість залишалася.

Головний біль і кашель не пройшли й досі, хоча минуло вже більше місяця

Полегшення прийшло на 12-ий день. Температури вже не було, але сильний кашель не залишав. Тоді лікарка сказала прийти на прийом. Ретельно вислухала і діагностувала бронхіт. Ним страждала й раніше, от по слабкому місцю і вдарило. Головний біль і кашель не пройшли й досі, хоча минуло вже більше місяця. Підніматися на другий поверх – понад людські сили.

Після двотижневого курсу лікування пішла на роботу. Повторного аналізу ніхто не брав. 18 вересня Міністерство охорони здоров’я внесло зміни до протоколу про надання медичної допомоги для лікування коронавірусної хвороби, згідно з якими повторний тест відмінили за умови, що немає явних симптомів, легені чисті і відсутня підвищена температура.

Донька і чоловік перенесли хворобу у легкій формі. Свекруха померла…

Донька-студентка навчається дистанційно. Вона перенесла коронавірус у легкій формі: у перші дні зникло відчуття нюху і смаку, температура не надто підвищувалася, трималася на рівні 37,4-37,6. Чоловік працює вахтовим методом. Коли у мене підтвердилася підозра, він якраз повернувся з вахти. Залишився вдома на 14 днів. Лише на 10-ий у нього піднялася незначна температура.

У 73-річної свекрухи температури не було. Вона тільки кашляла. Приймала таблетки. Але в якийсь момент злягла і не змогла піднятися. На 2-3 день у неї набрякла нога, стала синювато-червоного кольору. Стала дуже боліти. Ми викликали швидку допомогу. На щастя, вона приїхала дуже швидко. Хоча ми й сумнівалися: знайомі казали, що до «ковідних» хворих вони не виїздять. Можливо, що це вже було після 14-го дня хвороби.

Бабусю оглянув хірург. Діагностував тромбоз і сказав, що треба викликати судинного хірурга для оперативного втручання. От тільки, чи витримає жінка у віці таку операцію?

Вночі їй зробили рентген: двостороння пневмонія. Ні кашлю, ні температури! Лікарі стали дорікати: чому сиділи вдома, чому раніше не кинулися, чому не приймали таблеток для розбавлення крові, чому… У мене цих чому ще більше, ніж у них! Та хто мені на них відповість?!

У результаті з’ясувалося, що у свекрухи артеріального тромбозу немає, а присутній венозний, який можна лікувати за допомогою крапельниць. Її перевели до терапевтичного відділення. Через пневмонію стан погіршився, і жінку забрали до реанімації. Підключили до кисневого апарату. Протягом тижня реаніматологи намагалися стабілізувати її самопочуття, та марно. Серце не витримало. 17 жовтня свекрухи не стало.

Закликаю, дотримуйтеся санітарних вимог

Наостанок хочу порадити кожному, хто все ще не вірить у вірус: не грайтеся з вогнем! Піклуйтеся про своє здоров’я і самопочуття своїх рідних та близьких. Огорніть турботою стареньких, котрі перебувають у групі ризику.

Те, що я пережила на собі і своїй родині, ворогу не побажаю. До фізичних випробувань додаються й моральні. Виникає страх за дорогих тобі людей, страждаєш від безпорадності хоч чимось їм допомогти, полегшити їхній біль.

За 2 дні до того, як у мене з’явилися симптоми, зустрічалася з вагітною племінницею. Дякувати Богу, що COVID-19 у неї не підтвердився.

Старшу доньку хвороба оминула. Після закінчення університету вона мешкає у Черкасах. Якраз у ті вересневі вихідні дівчина не приїхала додому. А надалі ми вже їй і не дозволили.