«Не чіпайте голубі ялинки», «не обрізайте дерева», «не вирубуйте сосни» і «не зрізуйте акацію, яку посадив хлопчик у сквері Юність…» Майже щотижня фейсбук-активісти стають «дипломованими» екологами та починають кричати, що не можна зрізати/підрізати дерева – бо це не правильно, не гуманно і шкодить довкіллю. Проте це все схоже більше нагадує хайп або хороший піар для конкретних політичних особистостей. Ніхто ж із, так би мовити, новоспечених «спеціалістів» навіть не зайшов у Інтернет і не погулив ні оптимальний вік деревних насаджень на міських територіях, ні правила висадки дерев – де і які дерева можна саджати, ні витривалості тих чи інших порід при нашому типі ґрунтів або кліматичній зоні, ні те, як обрізають дерева і коли це робиться.
Натомість журналісти «Дзвін.медіа» вирішили поцікавитись думкою справжнього еколога – Наталії Свояк, кандидата біологічних наук, доцента кафедри екології ЧДТУ. Думаємо з приводу компетенції цього експерта питань не повинно виникати ні в кого. Тож, трішки розвіємо паніку наших містян з приводу дерев, адже Наталія Іванівна наголошує, що в плані обрізки і заміни – в Черкасах не початий край роботи. А якщо комунальники будуть зважати на невдоволення деяких не досить обізнаних городян, то місто від цього лише програватиме.
– Останнім часом в мережі розгорілась ціла дискусія з приводу вирубки ялин в сквері Юність. Багато активістів засуджують вирубку і говорять про те, що їх можна було б пересади. Проте ми хотіли б почути думку справжніх, а не «фейсбучних», експертів. Як ви думаєте, чи потрібно було зрізати 50-річні дерева, та, якщо можна їх було зберегти, то наскільки це затратний процес і який шанс, що ці дерева виживуть?
– Процес збереження старих і хворих дерев дійсно затратний. В залежності від стану дерева – до 50 тис. грн для одного великого дерева. Пересадження старих дерев – теж не дешева процедура і немає гарантії, що дерево приживеться. Дуже важливо розуміти, що європейські країни переважну кількість вуличних дерев зрізають і замінюють новими кожні 50-70 років під час ремонтів чи реконструкцій вулиць, не очікують допоки дерево стане аварійним чи вмре.
– В Юності хочуть висадити платани та магнолії, наскільки ці дерева підходять для нашого клімату? Бо, знову ж таки, «фейсбук-експерти» заявлять, що вони там не приживуться.
Платани відносяться до представників орнаментальних листяних дерев, які завдяки своїм густим красивим кронам і незвичайному плямистому забарвленню гілок цінуються як декоративні. Саме через декоративну цінність і витривалість в умовах атмосферного забруднення їх часто використовують для оздоблення вулиць міст, замінюючи ними менш витривалі породи дерев, такі як тополі, каштани, липи, клени та інші. Магнолії широко розповсюджені в садах та парках світу, в Україні з кінця XIX століття. Культивуються в ботанічних садах, міських насадженнях. Придатні до вирощування по всій території України, перспективні для ширшого впровадження в озеленення. Тобто ці дерева приживуться і будуть милувати око перехожих.
– До речі, в Черкасах періодично жителі влаштовують «істерики» з приводу зрізання дерев, їх обрізки. Чи треба зрізати великі дорослі дерева, з якою періодичністю це варто робити? Чи правильно в Черкасах їх обрізають?
– Звісно, є потреба доглядати за деревами. Час від часу розчищати їх, зрізати ті гілки, які заважають. Для роз’яснення, при обрізці дерев спеціалісти керуються «Правилами утримання зелених насаджень у населених пунктах України», затвердженими Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України. Тож хибно думати, черкаські комунальники самі собі щось придумали, ходять і обрізають дерева, як хочуть. Згідно з цими Правилами фахівці обрізають дерева орієнтовно з 15 жовтня до 15 квітня в період мінімальної циркуляції соків – навесні до розпускання бруньок або восени після опадання листя. Після обрізки на деревах виростають нові гілочки, при цьому значно підвищується імунітет до хвороб дерева. Взагалі є три види обрізки – формувальна, санітарна й омолоджувальна. От якраз під час омолоджування допускається обрізка дерева навіть до основи скелетних гілок, як роблять в Черкасах.
– Зараз в місті ми бачимо дуже багато тополь, як ви взагалі оцінює те, що такі крихкі та вкрай алергені породи дерева ростуть на міській території? І які взагалі дерева краще вирощувати в Черкасах?
– Для озеленення міста рекомендуються фахівцями насадження саме клену, тополь, липи, каштану, акацій, айланту та кущів самшиту, ялівця, які рекомендовано для висадження в парках, скверах, на вулицях, на територіях лікарень, дитячих садків, шкіл тощо. Ці дерева вибирають не просто як декоративні насадження, тут береться до уваги здатність зелених насаджень очищувати повітря і збагачувати його киснем, оскільки це місто і повітря значно забрудненіше, ніж в заміських зонах.
Так от, наприклад, ялівець вважається рекордсменом у здатності виробляти і виділяти у навколишнє середовище речовини, які вбивають шкідливі мікроорганізми і грибки або пригнічують їх ріст – фітонциди. Він виділяє їх у шість разів більше, ніж хвойні породи дерев і у п’ятнадцять – ніж листяні.
Клени, тополі в зеленому будівництві міста цінуються не лише за красу, а й за невибагливість до ґрунтів, стійкість до атмосферних забруднень, за чудові санітарно-гігієнічні якості. Листя цих дерев затримує пил і кіптяву, хвороботворні мікроорганізми, вбирає вуглекислий газ, абсорбує значну кількість шкідливих хімічних речовин. Також, мало відомий незвичайний факт про тополі – це високе дерево, а отже в місті воно дуже добре притягує блискавки.
– А що з приводу пуху, який так надокучає містянам?
– Це одна з найбільших вад цієї породи. Так, жіночі екземпляри виділяють досить багато пуху на початку літа. Небагато людей знають, що при неправильному обрізанні тополь спостерігається зсув статі в бік утворення жіночих особин. Але при виборі саджанців для висадки перевага надається деревам лише чоловічої статі.
– І все-таки, які дерева найкраще пасують саме для вулиць. І чому тополі несправедливо дискредитували?
– На великих широких вулицях краще садити якомога більші дерева добре пристосовані до умов зміни клімату, наприклад платани. Дуже підходять за різними показниками ясени, проте ясени вимагають великих незамощених просторів біля коріння. Натомість найбільш стійка до піскосуміші, також як у нас в Черкасах, тополя. Загалом це дерево, як на мене, несправедливо дискредитоване. Для важких умов міст – воно ідеальне допоки молоде: стійке до загазованості, піскосуміші, швидко росте, найкраще очищує повітря і поглинає до 30 м3 води після дощу. Але не слід забувати, що ця порода з часом стає крихкою, і дерево слід замінювати, для того, щоб уникнути аварійних ситуацій.
– Розкажіть, чи ростуть в нашому місті або на прилеглих територіях унікальні дерева, можливо такі, які охороняються законом? Чи є в області цікаві насадження?
– На Черкащині можна виділити п’ятірку дерев, які мають надзвичайне наукове, культурне та естетичне значення. Ці дерева – пам’ятки природи та історії.
Дуб Залізняка (хутір Буда, Чигиринський район)
Мабуть, найвідоміше, і точно найбільше дерево в області. Народні перекази свідчать, що під кроною цього дуба любив відпочивати ватажок Коліївщини Максим Залізняк. Сьогодні вік дерева перевищує 1100 років, висота 24 метри, а обхват стовбура 9 метрів. Дуб Залізняка вважають “патріархом” українських лісів, а також називають молодшим братом дуба Робіна Гуда із Шервудського лісу, хоча наше дерево є старшим за англійське. Дуб-патріарх через свій поважний вік вже не має жолудів, він також пережив вже 6 ударів блискавки.
До дуба не перестають їхати туристи, кілька років тому дерево було огороджено парканом та встановлено відео нагляд. Адже існує повір’я, що потрібно доторкнутися до дуба і постояти так кілька хвилин, щоб він наповнив енергією, подарував силу і мудрість. А ви знаєте наших туристів. Тому дереву таке поклоніння пішло на шкоду.
З 1972 року дуб як ботанічний релікт має статус державної пам’ятки місцевого значення. Дуб входить до десяти найбільших дерев в Європі. З 2010 року він – одне з 17 Національних дерев України. Старий дуб вже давно не в ідеальному стані, він поступово всихає. Вже більш ніж 30 років це дерево підживлюють прадавніми методами – закопують мертвих корів чи коней. Опікуються деревом працівники Національного історико-культурного заповідника “Чигирин”.
Липа Максимовича (с. Богуславець, Золотоніський район)
Неподалік від місця садиби Максимовича, відомого вченого – енциклопедиста, першого ректора Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка, у селі Богуславець росте липа. Щороку вона цвіте, чаруючи своєю величчю і красою, наповнюючи повітря пахощами. З переказів старожилів села ми дізнаємося, що їй більше 300 років. “Липа Максимовича” – так називають її люди.
Наш земляк, член спілки письменників України Іван Дробний у своїй статті “На світанковій землі Михайла Максимовича” пише: “В кінці вулиці є стара, не менш як трьохсотрічна величезна липа. Вона, виходить, уже була великою, як тут ріс Михайлик Максимович. Підійшов до неї, аж дух перехопило – таке величезне враження. Унизу і аж ген-ген десь у горі, мов окремі дерева повиростали зі стовбура. На них квіту, як у маю груш. Боже, яке життя бачила ця деревина і скільки людей побувало під нею, відпочиваючи в її густому затінку. Дуже ймовірно, що хлопчик Михайлик бігав під нею, а, може й забирався у її запашну крону, як ота синичка”. Липа Максимовича – пам’ятка природи місцевого значення.
Дуб Шевченка (с. Будище, Звенигородського району)
У селі Будище Звенигородського району, за ставком у яблуневому саду Шевченківського сільськогосподарського технікуму (колишній маєток пана Енгельгардта), росте дуб, який називають Шевченковим.
Йому понад 1000 років і він «бачив» молодого Шевченка, коли той служив козачком у пана Енгельгардта. За переказами, в дуплі дерева Тарас ховав свої малюнки. Дерево перебуває у вкрай поганому стані – в ньому кілька великих дупел, недавно впала на землю величезна гілка, вирвавши шматок серцевини зі стовбура, дерево хворіє і всихає.
Сосна Гоголя (с. Прохорівка, Канівський район)
На Михайловій горі в селі Прохорівка, є місце, з якого відкривається неймовірно красивий краєвид на Дніпро. Там, майже перед самою прірвою росте сосна, яку називають Сосною Гоголя, бо саме сидячи під цим деревом, він писав свої шедеври.
Перебуваючи у Прохорівці Гоголь почув від місцевих оповідь про панночку-відьму, яка нібито ще за козацьких часів жила в цьому селі. Але не тільки в цьому зв’язок між селом і творчістю Гоголя. “Вій”, по-суті, писався з натури, у творі мова йде саме про Прохорівку. Більше того, церква, в якій за сюжетом “Вія” Хома малював магічне коло, проіснувала аж до другої половини минулого століття (церква будувалася ще козаками, була дерев’яною і святі навіть у ній були намальовані з оселедцями). І ще на сільському кладовищі (там є поховання, яким під 300 років і більше) є місце, де стоїть великий чорний валун. Є версія, що саме тут і похована та панночка.
На жаль, декілька років тому дерево всохло.
Дерево кохання (дорога до с. Мошни, Черкаський район)
Поблизу річки Ірдинки неподалік Мошен Черкаського району ростуть вільха і дуб з одного кореня. Місцеві кажуть, що під час війни партизани, хлопець і дівчина підірвали себе гранатою, щоб не здатися в полон ворогові.
Серед жителів Черкаського району також побутує інша легенда, на цьому місці, зупинилися закохані козак та його наречена. Вони тікали від татар і, аби не потрапити у ворожий полон, скам’яніли тут навіки. Правда, ця легенда навіть умовно не може претендувати на правду, адже дерево досить молоде.
Вільха чорна і дуб звичайний, які зрослися стовбурами і мають висоту близько 30 метрів, ростуть на старій дорозі з Черкас на село Мошни. Туди часто приїжджають весільні пари, адже дерево вважається символом кохання.
– Що б ви порадили черкаським комунальникам при озелененні міста?
– У першу чергу, коли говоримо про вуличні дерева, тут важливо знатися на відстані від будинків і враховувати їхню висотність. Важливо аби дерево в дорослому віці не нависало над дахами, не забивало листям ринви. Це варто знати не лише комунальникам, а і містянам, які часто на власний розсуд садіть під будинками дерева. І головне, треба пам’ятати, що дерева корисні, доки молоді. За старими не треба жалкувати, їх треба просто замінювати новими.
КОМЕНТАРІ