29-річний Февзі Саліджанов разом із дружиною та дітьми у 2015-му переїхав на Черкащину після анексії Криму. Спочатку винаймали житло в Черкасах та Корсуні, потім придбали будинок у Шполянському районі. Заснували родинну сироварню. Розповідає Суспільне телебачення.

blank
Ранок Февзі Саліджанова розпочинається із поїздки по молоко до сусіднього села. Його придбав 90 літрів. Каже, готуватиме сир Сулугуні: “Ось це у нас тут ніби маленький цех удома. У нас все необхідне для сироваріння. Починали ми з таких от кастрюль, а потім із часом придбали таку сироварню”.

В холодильниках зберігають сири. В них є бринза і різновиди твердих італійських сирів. Рецепти беруть в інтернеті: “Качотта- напівтвердий сир, їх робимо зі спеціями: паприка помідор базилік, оливки. Кремовий сир Рікотта, Скаморца – напівм’який сир”.

Февзі Саліджанов розповідає, як разом із дружиною розпочинали родинну справу: “Наші родичі жили в Карпатах. Там був один сировар, він робив Швейцарські тверді сири. Брат мені надіслав відео. Я теж вирішив спробувати зробити такий сир. Лише для себе, і в думках не було займатись цим. Брат прислав, ми спробували. Для нас твердий сир – це було взагалі щось. Потім вирішили продавати. Купив молока, зробив декілька головок сиру і люди розкупили”.

А потім сироваріння захопило – додає Февзі. Нині щотижня вони виготовляють 12 видів сирів: “З мінусів – це тільки те, що постійно занятий! Постійно є якась робота! Але з іншого боку, мені це подобається, я завжди в теплі і затишку, діти при мені. Я не їжджу на заробітки кудись далеко”.

Після переїзду, каже чоловік, не змінився, але подорослішав: “Я скоріше змінився через те, що дорослішаю! Ну, що ще.. Ставлення людей, тут краще, я Вам скажу. Тут люди добріші, вихованіші. В Криму теж гарні люди! Але мені тут подобається більше”.

“Культурні і працьовиті”, – так відгукується про родину Саліджанових сусідка Лариса Шумілова, яка мешкає навпроти: “Тут вона така стояла хатка вже запущена! Вони дуже працюють! Дуже працьовиті, культурні! Хороші люди”.

Февзі Саліджанов розповідає про те, чи сумує за домом: “Чи сумую? Звісно, спершу дуже сумували! Але ж скільки можна? Ми спілкуємось по інтернету! Мама сюди до нас приїжджає! Але я туди не їду, бо не ризикнув би”.