Минулоріч у Черкасах з’явився незвичайний студент технічного університету. Го Сі Джу прибув з Піднебесної з цікавою місією: написати книгу про народного героя Китаю. Але, до чого тут Україна? Виявилося, мова йде про українця Григорія Кулішенка, військового льотчика, який воював у роки Другої світової війни на боці китайців проти японців. Про це пише “Вікка” з посиланням на “Комсомольську правду”.

blank

Го Сі Джу спеціально надійшов на підготовче відділення Черкаського національного технічного університету, щоб вивчити мову, якою говорив Кулішенко, а потім розшукати його рідне село і поговорити з його родичами. Все це він планував описати у своїй книзі про легендарного льотчика, щоправда легендарним ім’я Кулішенка є лише в Піднебесній, в Україні, на жаль, мало хто знайомий з подвигами цієї людини. І багато в чому завдяки саме Го Сі Джу, історія життя Григорія Кулішенка придбала якісь деталі.

З дитинства мріяв про небо

Григорій народився в 1908 році в селі Черепин, в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області, в робітничій сім’ї. Як всі хлопці того часу, мріяв стати льотчиком – розсікати блакитне небо, керуючи крилами, нехай і залізними, але відчувати себе, як птах. Але до того, як почати втілювати свою мрію, Григорій працював на Яготинському цукровому заводі – заробляв на життя, поки вчився в льотному училищі. У 1934 році двадцятишестирічний Кулішенко закінчив навчання і очікував можливості проявити себе в небі. Через декілька років Валерій Павлович Чкалов зробить свої знамениті перельоти – з Москви на Далекий Схід і з Москви до Ванкувера. І в цей же час Григорій Кулішенко стане льотним інструктором, асом за штурвалом далекого бомбардувальника. Існує версія, що саме Кулішенко вчив літати відомого льотчика Аркадія Чапаєва, сина легендарного начдива Червоної армії.

“Літаючий тигр”

У 1937 році в Піднебесну вторглися японські війська. СРСР надавав допомогу Китаю. У числі добровольців, хто туди полетів був і Григорій Кулішенко. Він командував групою радянських льотчиків, яких китайці прозвали “Літаючими тиграми”.

“Я сприймаю страждання китайського народу як страждання своєї батьківщини, кожен раз, коли я бачу будівлі, зруйновані японськими бомбами і натовпи біженців, мені стає важко на душі. Ми повинні змусити ворога заплатити за це подвійну ціну”, – так за спогадами сучасників висловив Григорій Кулішенко свої почуття в ті буремні часи.

Двічі бойова ескадрилья Кулішенка піднімалася в повітря і обидва рази були потрясінням для японських авіабаз, розміщених на території Китаю. Той фатальний виліт “Літаючі тигри” здійснили 14 жовтня. Бомбардувальники атакували аеродром в Ухані (Центральний Китай). Але на зворотному шляху льотчиків перехопили 20 японських винищувачів. Шість з них екіпаж Кулішенка збив, але пораненому капітану довелося садити свій підбитий бомбардувальник на річку Янзци.

Штурман і стрілець-радист зуміли доплисти до берега, а ось сам 31-річний Григорій Кулішенко, затонув разом з бойовою машиною. Капітана з почестями поховали на березі Янзци. Китайські товариші називали Кулішенка – Кулі Шеен і про нього складено пісні.

Китайські школярі читають про нього в підручниках. Йому присвячені поширені в Китаї книжки-картинки. А в найближчому майбутньому з’явиться і кінокартина.

Чудеса в прямому ефірі

blank

У 1958 році влада Ваньчжоу перепоховала останки Григорія Кулішенка в парку “Сишань”. Могилу льотчика відвідує десятки тисяч людей. Тільки ось рідні самого Кулішенка змогли побувати біля монумента лише через 19 років після його загибелі – їм не повідомили як він загинув, а лише сказали “пропав безвісти”. Правда спливла завдяки іншому студенту Чжу Юйлі.

У 1954 році Чжу Юйлі був першим китайським студентом в Московському університеті. Там він познайомився з Інною Кулішенко, і як тільки почув її прізвище, почав наспівувати пісеньку про Кулі Шеен. Дівчина зізналася, що вона дочка Григорія, і за допомогою нового китайського друга сім’я Кулішенко змогла вперше відправитися до пам’ятника, де їх особисто зустрічав Мао Дзедун.

Цікаво те, що Чжу Юйлі згадав про Інну Кулішенко багато років по тому. У 2010 році на передачі “Жди меня”, яку знімали тоді в Китаї, він прийшов в студію і розповів історію знайомства з дочкою національного героя Китаю і якою була честь зустріти спадкоємицю великого людини.

“Я втратив контакт і дуже хочу, щоб мені допомогли зв’язатися з Інною стільки років потому, для мене це дуже важливо”, – сказав Чжу Юйлі в телестудії.

В ефір вийшов Сергій Кушнерьов, один з творців “Жди меня” і продюсер – він ніколи раніше не брав участь в передачі. Він повідомив що розшукувана Інна – його мати, а герой Григорій Кулішенко був його дідом.

Сьогодні в рідному Черепині на честь героя Кулішенко названі дві вулиці, а в Корсунь-Шевченківському музеї зберігаються особисті речі капітана. Подивитися на експозицію приходять багато, навіть китайська делегація приїжджала в рідне село Григорія Кулішенка кілька років назад.