Смертельна загроза нависла над Україною. Йдеться про радіоактивний мул, що покоїться на дні водойм з часів аварії на ЧАЕС, який у упродовж десятиріч законсервувався «чистим» мулом. Але якщо він раптом попливе вниз за течією, то отруїть воду від Прип’яті і аж до Чорного моря, – застерігають екологи. А фактор, який цілком здатний зрушити радіоактивний мул – це Проект Е40. Питання про наявність радіоактивного мулу у водоймах України поки залишається відкритим.
Чи є у Дніпрі і Прип’яті радіоактивний мул? Є – твердять екологи, і попереджають про страшну загрозу повторного радіаційного забруднення. Державні структури, що відповідають за захист екології, на заяви екологів жодним чином не реагують.
Радіоактивний мул – реальність, чи вигадка екологів?
Тему про забруднений радіацією мул, незліченно велика кількість якого начебто, досі лежить на дні Прип’яті і Дніпра ще з часів аварії на ЧАЕС, в Україні обговорюють протягом років. На переконання екологів і громадських активістів, радіактивний мул після аварії на ЧАЕС несло течією рік і він поступово у донних відкладеннях Прип’яті, Дніпра, Київського, Канівського, Кременчуцького водосховищ. З часом цей мул вкрив шар мулу незараженого радіацією.
Прихована загроза
Проте, якщо він внаслідок людської діяльності або через який не-будь катаклізм, зрушиться, світ стане свідком нової екологічної катастрофи, яка буде у багато разів масштабнішою за Чорнобильську. Мільйони тон радіоактивного мулу поповзуть вниз за течією і забруднять води Дніпра від Прип’яті і аж до Чорного моря.
У радіаційну пустку ризикує перетворитись все Подніпров’я. А Київ, Канів, Черкаси, Дніпро і решта близько 70 міст, які знаходяться на березі ріки, або чия інфраструктура зв’язана з Дніпром, можуть поповнити список міст-привидів.
В Україні взагалі склалась дурноверха ситуація: екологи волають про страшне лихо, що насувається, а поряд з цим приватні компанії та вища влада пропонують проекти, втілення яких передбачає збурення донних відкладень згаданих водойм.
Один із таких проектів – будівництво Канівської ГАЕС, який не змогли реалізували у далеких 80-х. Спроби втілити проект у життя відбувались і у вже незалежній Україні. Про те, що втілення проекту несе загрозу повторного радіоактивного забруднення попереджала Всеукраїнська екологічна ліга. Свою позицію щодо проблеми ВЕЛ виклала на своєму офіційному сайті, у статті «КАНІВСЬКА ГАЕС – ЗАГРОЗА ДЛЯ НАСЕЛЕННЯ ТА ДОВКІЛЛЯ»:
«Регулярне забирання та випуск води Канівською ГАЕС може призвести до підняття з дна Канівського водосховища 5,3 млн т донних відкладів та мулу з площі 25- 35 км2, які містять акумульовані радіоактивні речовини (стронцій-90 та цезій-137).
Це призведе до підвищення радіаційного фону води нижче за течією, і в першу чергу постраждає населення міста Канева. Вважаємо, що радіоактивний мул на дні Канівського водосховища є нічим іншим, як радіоактивними відходами, яким слід надати відповідний правовий статус відповідно до Закону України «Про поводження з радіоактивними відходами».
Проект щодо поглиблення русла Дніпра задля відновлення пасажирських та вантажних перевезень по ріці протягом останніх восьми років на державному рівні лобіює компанія НІБУЛОН.
А ще проведення днопоглиблювальних робіт у Прип’яті та у Дніпрі потребує втілення ще більш амбітного, міжнародного проекту відновлення водної транспортної магістралі – Е40. Одним із інвесторів проекту виступає той же НІБУЛОН.
ДОВІДКА
25 квітня 1986 року – «чорний» день в історії України. Внаслідок аварії на ЧАЕС у повітря піднялись більше 60 тон радіоактивних речовин.
Опромінено 8,5 млн людей. Забруднено близько 155 тис кв. км територій, з них 52 тис кв км – землі сільгоспризначення (за матеріалами інтернет-порталу Ua Modna).
https://uamodna.com/articles/ chornobyljsjka-katastrofa-vchora-sjogodni-zavtra/
Е40: відродити не можна забути. Де ставити кому?
Чи багато жителів України, які хоча б краєчком вуха і бодай що-небудь чули про Проект Е40? Отож. А він існує, і у разі втілення, здатний вплинути на життя мільйонів українців. Причому не лише позитивно.
Обговорення проекту триває кілька років, однак дискусії щодо доцільності і, що важливо, екологічної безпечності проекту не вщухають і до нині.
Що таке Е40?
Е40 – це амбітний міжнародний проект відродження старого морського шляху із Балтики до Чорного моря, що проходив через територію трьох країн Європи – Польші, Білорусі та України.
Судноплавний маршрут завдовжки у дві тисячі кілометрів йшов по річках Вісла, Західний Буг, Прип’ять, Дніпро і з’єднував міста Гданьск – Варшава – Брест – Пінськ – Мозир – Київ – Херсон. Шлях, який активно використовували з 1784 року, з плином часу та розвитком транспортної інфраструктури втратив популярність, і у другій половині XX ст. зовсім занепав. Утім, не так давно з’явилась ідея його відновити.
В рамках програми транскордонного співробітництва ЄС – Польща – Білорусь – Україна у 2013-2015 роках реалізовували проект «Відновлення магістрального водного шляху Е40 на ділянці Дніпро-Вісла: від стратегії до планування».
Громадськості він відомий під назвою Проект Е40. Роботу над ним почали ще у 2014 році.
Про «плюси» і «мінуси»
Задля всебічного вивчення питань, які можуть виникнути у ході реалізації Е40, створили транскордонну комісію. До її складу увійшли представники міністерств, науково-дослідних інститутів, транспортних, логістичних і природоохоронних організацій трьох країн.
Прихильники втілення Проекту Е40 наполягають на його величезній економічній ефективності і соціальній складовій: створення нових робочих місць, пожвавлення міжнародної торгівлі збільшення обсягів перевезень та прибутків. Економісти підрахували, що нова транспортна магістраль дозволить перевозити до 4 млн. т. вантажів на рік.
А той факт, що шлях Е40 у кілька разів коротший ніж відстань від Херсона до Гданська через Чорне і Середземне моря та Атлантику, говорить сам за себе.
Та поряд із «плюсами» є і «мінуси». Проведення величезних гідротехнічних робіт, які передбачає проект, на думку екологів завдасть непоправної шкоди унікальній екосистемі Прип’ятського Полісся (місце гніздування багатьох рідкісних птахів, і так звані «легені Європи»).
А ще Е40 проходить через території Білорусі і України, які найбільше постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
#STOP_E40: Громадська компанія білоруських екологів
Влітку 2017 року сім найпотужніших у Білорусі екологічних організацій визнали Проект Е40 таким, що завдасть непоправної шкоди довкіллю і об’єднались у спільній боротьбі проти його втілення у екологічну коаліцію.
До її складу у війшли: ГО «Багна», ГО «Ахова птушак Бацькаўшчыны», ГО «Экодом», Товариство «Зеленая сеть», Учреждение «Центр экологических решений». Фонд «За чистую Припять» та ГО «Время Земли».
19 липня 2017 року вони скликали журналістів на прес-конференцію, і оголосили про початок безстрокової громадської кампанії #STOP_ E40.
Подію висвітило близько двадцяти білоруських видань.
Матеріали про старт, хід та здобутки громадської кампанії #STOP_E40 учасники Екологічної коаліції розмістили на офіційних сайтах своїх організацій та на сайті самої Громадської кампанії #STOP_E40.
Там же «зелені» активісти розмістили інформацію про громадську кампанію #STOP_E40, Проект Е40, а також опублікували коментарі відомих експертів.
Ось найцікавіші із опублікованих там матеріалів (мовою оригіналу):
«Общественная кампания против строительства водного пути Е40, который угрожает ценным природным территориям Польши, Беларуси и Украины. Что такое #Stop_ E40? «Стоп Е40» — это общественная кампания против строительства водного пути Е40, который может пройти по рекам Польши, Беларуси и Украины. Разработчики этого проекта предполагают, что Е40 станет новой торговой трассой между портами Балтийского и Чёрного морей, привлечёт инвестиции в регион и создаст новые рабочие места. Мы, экологическая коалиция, считаем, что проект плохо продуман, экономически нецелесообразен, и что строительство Е40 станет катастрофой как для уникального региона белорусского Полесья, как и для ряда ценных природных территорий Польши и Украины».
https://stope40.org/ru
Юрий Воронежцев, Секретарь Комиссии Верховного Совета СССР по рассмотрению причин аварии на ЧАЭС, кандидат технических наук:
– … Ил является аккумулятором радионуклидов. Если ил не трогать, то особой опасности нет, потому что в целом река чистая благодаря постоянному течению. Угроза состоит в том, что при проведении дноуглубительных работ ил может быть «растревожен» и может пойти вниз по течению Припяти и Днепру до Киевского водохранилища, а из него и связанных с ним водоемов получают воду около 30 миллионов украинцев. …
https://stope40.org/ru/ articles/xrays
Алексей Василюк, (станом на липень 2017 року, – авт.) заместитель председателя Национального экологического центра Украины, член экспертной группы Ukraine Nature Conservation Society:
– Для Украины проект, возможно, таит наибольшую опасность. После Чернобыльской аварии, произошедшей в начале весеннего половодья, Припять смыла огромное количество зараженного песка в Киевское водохранилище. Благодаря оперативным инженерным мероприятиям удалось похоронить радиоактивный ил и песок на дне водохранилища. На протяжении 30 лет там нет фарватера, так как потревожив донные отложения, мы неизбежно направим зараженный ил в Киев. По этой причине Украина даже отказалась от проекта кольцевой дороги через водохранилище.
https://stope40.org/ru/ articles/xrays
Александр Винчевский, Директор общественной организации «Ахова птушак Бацькаўшчыны», орнитолог:
– Проект Е40 для меня аналогичен проекту по повороту северных рек в пустыни юга: дивиденды — небольшой группе разработчиков и строителей, и необратимые масштабные последствия для природы Полесья. Кто-то из местных жителей получит работу на Е40, но большинство будет страдать от искусственных изменений экосистем региона.
https://stope40.org/ru/ articles/public-opinion
Українські екологи проти Е40
На переконання експерт з питань екологічної політики та охорони довкілля Інституту реформ та розвитку Києва, координатора проекту #STOP_E40 в Україні, представника Національного екологічного центру України (НЕЦУ) Георгія Веремійчика, Проект Е40 – надзвичайно шкідливий для України.
Він же надав висновки експертів-екологів НЕЦУ щодо Е40.
Е40: висновки експертів-екологів:
Проблему досліджують і постійно тримають на контролі українські фахівці- екологи. Пропонуємо увазі читачів позицію екологів Національного екологічного центру України (друкуємо зі скороченнями).
Міжнародний водний шлях (МВШ) E40 є одним з міжнародних внутрішніх водних шляхів, створення якого підтримує Європейська економічна комісія Організації Об’єднаних Націй (ЄЕК ООН) у рамках Угоди AGN.
МВШ E40 має з’єднати Балтійське море з Чорним морем (м. Гданськ, Польща з м. Херсон, Україна) та пролягти через три країни: Польщу, Білорусь, Україну.
https://www.unece.org/fileadmin/ DAM/trans/conventn/agn.pdf
Транскордонна проблема наповнення водної системи Дніпро-Буг може спричинити деградацію русла річки Прип’ять, озер Святе, Волянське та Біле через роботу системи водопостачання.
Ділянка нового судноплавного маршруту пройде через територію, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи 1986 року. Гирло річки Прип’ять зазнало значного забруднення, частина радіоактивних речовин осіла як на дні річки, так і на дні Київського водосховища. Під час проведення днопоглиблювальних робіт у руслі річки на територіях, прилеглих до Чорнобильської зони відчуження та у верхній ділянці Київського водосховища, можливе погіршення якості води, виникнення радіоактивної загрози для мільйонів громадян України через забруднення радіоактивними седиментами. Крім того лише одна транспортна хімічна аварія на шляху Е40 може зруйнувати систему водопостачання не тільки Києва, але й матиме негативний вплив на водозабезпечення інших міст нижче за течією р. Дніпро. Загальна площа регіонів, через які має пройти E40, становить близько 392 949 км2, в яких проживає орієнтовно 28 690 834 людей.
НЕЦУ і громадські організації інших країн вважають, що Проект Е40 стане катастрофою для екосистеми Полісся – одного із останніх регіонів Європи, які ще перебувають у природному стані. Будівництво та експлуатація водного шляху передбачає будівництво та реконструкцію гідротехнічних споруд, збільшення розміру фарватеру, вирівнювання русла річок, днопоглиблювальні роботи тощо. Ці роботи та експлуатація водного шляху призведе до зміни гідроморфологічних умов всього регіону Полісся, що викличе деградацію цінних територій водно-болотних угідь, які перебувають під національним та міжнародним захистом як ареал оселищ цінних видів, та низки вразливих природних територій України.
https://uk.wikipedia.org/wiki/
Полісся є невід’ємною складовою природної системи регулювання запасів водних ресурсів Європи та клімату в регіоні. Багато частин Полісся мають міжнародне значення як виняткові пам’ятки природи, які отримали статус біосферних заповідників ЮНЕСКО, об’єктів, які перебувають під захистом Рамсарської конвенції.
Поточна ситуація проекту МВШ Е40 – техніко-економічне обґрунтування Проекту Е40 розроблено за підтримки Європейського Союзу у рамках проекту «Відновлення магістрального водного шляху E40 на ділянці Дніпро-Вісла: від стратегії до планування» (2007-2015 рр.) з бюджетом понад 0,9 млн євро.
Основними зацікавленими сторонами будівництва водного шляху Е40 з боку Білорусі: Міністерство транспорту і комунікацій Республіки Білорусь і Республіканське унітарне експлуатаційно-будівельне підприємство «Дніпро-Бузький водний шлях»; з польської сторони – Міністерство інфраструктури і будівництва Польщі та Міністерство морського господарства і річкового судноплавства; з боку України – Волинська, Одеська та Херсонська обласні державні адміністрації, Волинське обласне управління водних ресурсів, компанія НІБУЛОН.
В 2014 році була створена Транскордонна Комісія з питань розвитку водного транспортного сполучення Е40 на ділянці Дніпро-Вісла з постійно діючим Секретаріатом (м. Брест), яка розробляє і координує ініціативи, пов’язані з тематикою відновлення водного шляху Е40. Одним із ключових завдань комісії було визначено сприяння укладанню міжурядової угоди між Республікою Білорусь, Республікою Польща та Україною щодо статусу воднотранспортного сполучення Е40 і створення відповідної міжурядової Комісії. Кінець 2018 року відзначився посиленням інтенсивності міжнародних консультацій щодо розвитку проекту МВШ http://openaid.gov.ua/ uk/projects/510 9 Е40
У рамках Першого форуму регіонів Білорусі та Україні (25-26 жовтня 2018 р.) відбувся круглий стіл у м. Мозир (Білорусь) з питань розвитку річкового судноплавства між Республікою Білорусь і Україною. Україна представила свій проект розвитку навігації на Дніпрі та Прип’яті під назвою «Водні ворота України». Презентував проект голова Херсонської обласної державної адміністрації Андрій Гордєєв, голова делегації України.
Презентація проекту «Водні ворота України» на білоруськоукраїнському форумі на першому форумі регіонів Білорусі та Україні (25-26 жовтня 2018 р.) За повідомленням Херсонської обласної держадміністрації робота над реалізацією цього проекту вже розпочато інвестором ТОВ СП НІБУЛОН. Проект передбачає будівництво 5 причалів для створення можливості одночасного обслуговування до 4 – 10 Панамаксів (клас морських суден, які можуть проходити шлюзами Панамського каналу), будівництво зернового терміналу потужністю 4 млн/тонн на рік, олійного екстракційного заводу, комплексу з перевалки генеральних вантажів та газового LNG терміналу. Орієнтовна вартість проекту становитиме 60 млн дол. США; заплановано створення близько 800 нових робочих місць†. Національний екологічний центр України листом від 13.06.2018 №125-1/036 попросив Міністерство повідомити коли Мінінфраструктури має намір розпочати консультації із громадськістю щодо Проекту Е40, а також надати останню редакцію звітних матеріалів Проекту Е40 (Технічне завдання, звіт з оцінки впливу на довкілля, результати обговорень Проекту Е40). На жаль ні технічного завдання на проект МВШ Е40, ні інформації про звіт з оцінки впливу на довкілля НЕЦУ не отримав. Натомість надійшов дуже короткий лист від 13.07.2018
№ 7582/27/10- 18, у якому дослівно зазначено: «На цей час в рамках проекту «Відновлення водного магістрального шляху Е40» жодних робіт, у тому числі й таких, що можуть становити екологічні ризики, не відбувається. У разі прийняття відповідних рішень щодо проведення в рамках проекту будівельних робіт, їх буде виконано відповідно до чинного законодавства iз врахуванням екологічних та природоохоронних вимог, а також проведення громадських консультацій».
Новина на сайті Херсонської обласної державної адміністрації http://bit. ly/2RaC1kh.
З огляду на цю відповідь, цілком доречне запитання щодо проекту під назвою «Водні ворота України». Чи є цей проект власне українською частиною проекту МВШ Е40? Чи він схвалений і на яких підставах ТОВ СП НІБУЛОН»розпочало роботи у рамках проекту? І які роботи розпочаті? Ми вважаємо, що Мінінфраструктури мало б на своєму сайті ширше представити матеріали про проект «Водні ворота України» та зв’язок його з проектом МВШ Е40, а також щодо дорожньої карти розвитку судноплавства, підписану у 2017 році Міністром транспорту Республіки Білорусь та Міністром інфраструктури України та укладеного тристороннього міжрегіонального протоколу про наміри щодо реалізації проекту з розвитку транспортно-логістичного сполучення під час Х-го Міжнародного інвестиційного форуму «Таврійські горизонти» (2017 рік). Водночас Херсонська облдержадміністрація у своїх інтерв’ю підтвердила, що Проект із робочою назвою «Водні ворота України» передбачає створення водної магістралі Е40, яка має сполучити порти Херсона і Ґданська річками Вісла, Західний Буг, Прип’ять і Дніпро. Під час інвестиційного форуму «Таврійські горизонти» (Каховка, жовтень, 2017) Херсонською ОДА, Гомельським обласним виконкомом, компанією НІБУЛОН було підписано Меморандум про співпрацю. Компанія НІБУЛОН зобов’язалася провести днопоглиблювальні роботи по р. Дніпро. Йдеться про поглиблення на обмежувальних перекатах Дніпровського та Дніпродзержинського водосховищ і збільшення габаритів водного шляху на ділянці Київська ГЕС – Нижні Жари, що є необхідним для проходу суден класу «ріка – море». Запуск сполучення Херсон – Мозир (Білорусь) розглядається етапом проекту. Тоді ж обговорювалися питання товарообігу. За оцінками учасників інвестиційного форуму «Таврійські горизонти» потенційний товарообіг між Україною та Білоруссю становить близько 10 млн тонн. З України до Білорусі є намір постачати зерно, олійні культури, шріт, універсальні контейнери, будівельні матеріали (пісок, глина, гравій, гіпсові), овочі, фрукти і соки, а з Білорусі в Україну – білоруські продукти нафтопереробки, калійні, азотні та інші мінеральні добрива, шини, продукція деревообробної промисловості, сільгосптехніка, вантажні автомобілі. Херсонська ОДА вважає, що потрібно збудувати новий великий перевантажувальний термінал, куди зможуть заходити судна типу «панамакс» із завантаженням до 50 тисяч тонн, бо Херсонський порт для цих завдань непридатний, оскільки має недостатню глибину і збільшити її неможливо через особливості підводного рельєфу. Компанія НІБУЛОН розглядає будівництво такого порту між селами Олександрівка і Станіслав Білозерського району. Там проводяться проектновишукувальні роботи компанією НІБУЛОН. Цікаво чи має компанія НІБУЛОН дозвіл на такі роботи? Адже поряд із селами Олександрівка і Станіслав, на прилеглій до Дніпровського лиману території, розташовані однойменні ландшафтні заказники загальнодержавного значення, а акваторія лиману включена до Смарагдової мережі Європи (DniprovskoBuzkyi Lyman – UA0000109) . Місцевість, прилегла до Лиману, – це природна скарбниця України: дельта Дніпра, Чорноморський біосферний заповідник, природні парки та численні природні заказники. Водночас були висловлені дуже слушні думки критиків проекту щодо планів побудови МВШ E40 з точки зору загальної стратегії розвитку співпраці у форматі «УкраїнаБілорусь». Вважається, що цей формат є дуже несвоєчасним через повну залежність Білорусі від країни- агресора.
https://www.coe.int/en/web/bern-convention/emerald-viewer
Крім того Білорусь входить в оборонний союз із Росією, тому сподівана співпраця буде лише тоді, коли Росія її схвалить, як і транзит вантажів через Україну.
18 грудня 2018 року відбулася ще одна міжнародна подія, пов’язана із проектом водного шляху Е40. Адміністрація морських портів України (АМПУ) та білоруська компанія «Белтопенерго» підписали меморандум щодо відновлення річкового судноплавства між Україною та Білоруссю. АМПУ розгляне можливість проведення днопоглиблювальних робіт на судноплавних водних шляхах Дніпра. Білоруська сторона має надати інформацію щодо запланованих обсягів перевалки і параметрів оброблюваних суден. На основі цих даних АМПУ виконає аналіз фінансово-економічної ефективності проведення необхідних робіт для досягнення гарантованих глибин суднового ходу. Компанія «Белтопенерго» також надасть українським партнерам інформацію щодо термінів будівництва порту в Нижніх Жарах та щодо можливого вантажопотоку з Білорусі необхідного для окупності днопоглиблювальних робіт. Ці заходи розглядаються як виконання дорожньої карти поліпшення судноплавства на річках Дніпро та Прип’ять у рамках проекту водного шляху Е40. Для реалізації проекту можливе залучення турецького інвестора – компанії Derin Shipping&Trading Co. (За матеріалами публікації «Радіо Свобода» за липень 2017 року) https://www.radiosvoboda. org/a/28645304.html † https://www.epravda. com.ua/news/2018/12/18/643700/
Економічні аспекти проекту. Критики проекту висловлюють застереження, що Проект Е40 за обсягами вантажообігу є зараз безперспективним і не окупиться, а той вантажообіг, який на сьогодні може бути (Білорусь-Україна), дуже легко може бути перевезений залізницею. Цей маршрут набагато краще обслуговувати залізничним транспортом. Немає жодного сенсу вкладати гроші, якщо вже є готова побудована структура, яка може забезпечити вантажообіг з Півночі на Південь в 20 разів більше від теперішнього» (на 2017 рік).
Ідея водного шляху E40 є дуже небезпечною для довкілля та майбутнього Європи, а сам проект водного шляху E40 є необґрунтований з економічної точки зору. Перевезення товару водним шляхом Е40 триватиме більше 14 днів – це довше, ніж автомобільним або залізничним транспортом.
Основні вади проекту. Вплив інвестиційного проекту на довкілля не визначається кількісно, не вимірюється або не є аргументованим. Заява про те, що реалізація проекту може призвести до створення нових привабливих робочих місць, не аргументована.
Основна частина економічного аналізу E40 ґрунтується на помилковому припущенні: якщо кошти надаються з державних джерел (наприклад, з державного бюджету чи з коштів ЄС), (за матеріалами публікації «Радіо Свобода» за липень 2017 року) https://www.radiosvoboda. org/a/28645304.html †https://drive.google. com/file//0BxEL2fyaXxP4UVhQQTJGU0JS VUU/vi ew16 то, оцінюючи ефективність інвестицій з точки зору громадськості, ці витрати не потрібно брати до уваги під час обчислення загальних витрат.
Навіть якщо витрати на будівництво ігноруються, аналіз показує, що інфраструктуру, створену в межах проекту, важко підтримувати лише за рахунок доходів, отриманих під час його поточної експлуатації. 5. У той час, коли переваги у вигляді скорочення транспортних витрат перевізників створюються в основному для приватних осіб, то більша частина інвестиційних витрат (а також можливі додаткові витрати, пов’язані, наприклад, з деградацією річкових екосистем) будуть покладені на суспільство в цілому трьох країн (Білорусі, Польщі, України). Цей підхід не відповідає принципу «користувач платить», зазначеного у матеріалах проекту.
Документи не містять достатньо деталей щодо використаного прогнозу вантажних потоків. Незважаючи на те, що в описі моделі згадується ряд інших припущень, залишається незрозумілим, наприклад, скільки місяців на рік взято як період навігації для різних варіантів водного шляху, оскільки це припущення узгоджується з моделлю, відкоригованою для умов Нідерландів.
Аналіз чутливості моделі до закладених припущень не представлений у цьому документі. Ця обставина є особливо значним недоліком, враховуючи велику невизначеність, пов’язану з такими прогнозами. Ця невизначеність не тільки не оцінювалася з точки зору 17 чутливості прийнятих припущень, але для самих припущень (наприклад, шляхом визначення стандартних помилок у прогнозних показниках). 8. Загальна помилка, характерна для всього звіту – відсутність правильного розуміння розробниками концепції соціально-економічного добробуту, в якій застосовується аналіз вигод та витрат (тобто порівняння загальних витрат, як державних так і приватних, з загальними перевагами, знову ж таки приватними та додатковими).
Необхідно повністю врахувати інвестиційні витрати в аналізі. В іншому випадку, оцінки внутрішньої норми прибутку (IRR) та економічної вартості мережі (NPV), представлені у звіті, не мають економічного сенсу.
Cередні витрати на технічне обслуговування та ремонт гідрологічної інфраструктури виражені у відсотках від вартості інвестиційних витрат проекту (0,01%) на першому етапі діяльності виглядають недооціненими. Відповідно до наявного досвіду можна було б очікувати, що ці витрати складають 3-5% інвестиційних витрат щороку, особливо в більш пізні періоди.
Техніко-економічне обґрунтування не містить економічних характеристик всього інвестиційного проекту в цілому, оскільки зазначається, що економічний аналіз не включає питання запуску інших ділянок МВШ E40, тобто охоплені лише ділянки Водного шляху Е40: канал, що з’єднує Віслу та Мухавець, а також Нижню Віслу. Це означає, що аналіз не включає інвестиційні та операційні витрати, пов’язані зі створенням та підтримкою гідрологічної інфраструктури, в тому числі на території Білорусі та України.
Передбачається також включення скорочення викидів двоокису вуглецю до переліку додаткових переваг, які виникають у результаті впровадження проекту. У той же час у документі відсутні кількісні розрахунки скорочень викидів двоокису вуглецю. З іншого боку, викиди СО2, пов’язані з внутрішнім водним транспортом, загалом співставні з викидами від залізничного транспорту.
Робота також не враховує існування численних охоронних природних територій особливо цінних для збереження біорізноманіття в Білорусі та Україні. Цим ділянкам також може бути завдана шкода внаслідок проведення гідрологічних робіт. Водночас в роботі не враховуються відповідні додаткові витрати як частина витрат проекту (у тому числі в контексті можливих компенсаційних виплат або заходів).
Більш детальна економічна оцінка Документу є марною, оскільки не змінить неправильний базовий підхід оцінки ідеї проекту E40 на предмет його доцільності.
Екологічні загрози проекту – одним з екологічних ризиків є днопоглиблення вище Києва по Дніпру та на забрудненій радіацією території в Білорусі. Протягом 30 років у Київському морі не має фарватеру, тож порушені донні осади неминуче будуть рухатися вниз по відновленому фарватеру до Києва і на греблі ГЕС виникне радіоактивна суспензія, яка створить загрози роботи системи постачання питної води.
Будівництво та експлуатація водного шляху передбачає зміну гідроморфологічних умов всього регіону Полісся, що призведе до деградації цінних територій водно-болотних угідь, які перебувають під національним та міжнародним захистом як ареала оселищ цінних видів, та низки вразливих природних територій України. Транскордонна проблема наповнення водної системи Дніпро-Буг може спричинити деградацію русла річки Прип’ять, озер Святе, Волянське та Біле через роботу системи водопостачання. Багато частин Полісся мають міжнародне значення як виняткові пам’ятки природи, які отримали статус біосферних заповідників ЮНЕСКО, об’єктів, які перебувають під захистом Рамсарської конвенції. У зв’язку з тим, що водний шлях E40 є транскордонним проектом, на нього поширюються міжнародні конвенції, ратифіковані Україною (зокрема Конвенція Еспоо, Орхуська конвенція), відповідно до яких Оцінка впливу на довкілля (ОВД) повинна проводитися в єдиному пакеті у всіх трьох країнах.(За матеріалами публікації «Радіо Свобода» за липень 2017 року) https:// www.radiosvoboda.org/a/28645304.html
Водна Ініціатива ЄС спрямована на впровадження Водної Рамкової Директиви ЄС у шести країнах-сусідах, у тому числі в Білорусі та Україні. * Цей проект створює платформу для розгляду «Проекту E40» відповідно до вимог зазначеної Директиви ЄС із широким залучення громадськості до його обговорення та оцінки всіх ризиків з ним пов’язаних. Сайт EUWI http://euwipluseast.eu/
Позиція екологічних неурядових організацій стосовно проекту – на переконання Національного екологічного центру України – ПРОЕКТ МВШ Е40 Є ЗАНАДТО РИЗИКОВАНИМ ДЛЯ ДОВКІЛЛЯ І НЕ ПОВИНЕН БУТИ РЕАЛІЗОВАНИЙ. Для координації зусиль з протидії реалізації проекту E40 Національний екологічний центр України став стороною природоохоронної коаліції неурядових екологічних організацій чотирьох країни – Білорусі, Німеччини, Польщі, України з метою вироблення та просування узгодженої позиції коаліції щодо Проекту Е40. Наша вимога до уряду України – забезпечити широке обговорення в країні доцільності реалізації проекту водного шляху Е40 виходячи з національних інтересів, враховуючи міжнародні зобов’язання України, вимоги національного законодавства, а також те, що Україна сповідує європейські цінності. Позиція НЕЦУ та Коаліції стосовно міжнародного водного шляху E40 базується на Рамковій конвенції ООН про зміну клімату, Паризькій угоді з питань зміни клімату, Бернській конвенції про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі, Конвенції ООН про біологічне різноманіття, Боннській конвенції про збереження мігруючих видів диких тварин, Рамсарській конвенції про водно-болотні угіддя та інших конвенціях про збереження природи. До Коаліції увійшли 5 організацій із 4 країн: «Ахова птушак Бацькаўшчыны» (BirdLife Belarus) та «Багна» (Bahna), Білорусь; «Франкфуртське зоологічне товариство» (Frankfurt Zoological Society – FZS), Німеччина; Польське товариство охорони птахів (Polish Society for the Protection of Birds – OTOP); Національний екологічний центр України (National Ecological Centre of Ukraine – NECU). Крім згаданої коаліції проти впровадження проекту МВШ Е40 виступила ціла низка громадських екологічних організацій Білорусі, Польщі, Німеччини, України.
З повним варіантом матеріалів – досліджень та висновків фахівців НЕЦУ можна ознайомитись за посиланнями
http://necu.org.ua/proekt-richkovoho-shlyahu-e40-ekolohichni-vyklyky-vs-ekonomichna-dotsilnist/
http://necu.org.ua/wp-content/uploads/20 18/12/%D0%9540_%D0%9F%D1%83%D 0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0% B0%D1%86%D1%96%D1%8F.pdf
Чому мовчить НІБУЛОН?
Як відомо, одним із українських партнерів міжнародного проекту Е40 виступає компанія НІБУЛОН, керівництво якої публічно говорить про економічні вигоди Е40, але про екологічну сторону мовчить.
«…Генеральний директор ТОВ СП НІБУЛОН Олексій Вадатурський презентував учасникам форуму нові інвестиційні плани компанії з розвитку логістики в Україні… Першочерговим завданням для успішної реалізації цього проекту є відновлення повноцінної роботи судноплавного шляху Е40 і річкових перевезень на маршруті Балтійське море – Гданськ – Дніпро – Чорне море, а саме: виконання днопоглиблювальних робіт на лімітуючих перекатах Дніпровського і Дніпродзержинського водосховищах та збільшення габаритів водного шляху на ділянці Київська ГЕС – Нижні Жари, необхідного для проходу суден класу «рікаморе», – йдеться статті «НІБУЛОН будує «водні ворота України» (АГРОПРОФІ № 37 [379] 6 жовтня, 2017), передруковану сайтом компанії
http://nibulon.com/uploads/ files/2%203%20agroprofi_37. pdf
Текст відповіді компанії на інформаційний запит автора щодо можливих екологічних ризиків проекту, який довелось направляти повторно, вразив оригінальністю та лаконізмом. Цитую: «…Пропонуємо адресувати питання 1-9 Вашого запиту відповідним державним органам».
Проведення будь-яких робіт на забрудненій території ЗАБОРОНЕНО…
У пошуках відповіді на питання можна втілювати Проект Е40 чи ні автор надсилав інформаційні запити до Кабміну, ДСНС України, Міністерства інфраструктури України і Міністерство екології та природних ресурсів. Відповіли лише дві останні установи.
Прямих відповідей на поставлені запитання не надала жодна з названих структур. Про те, чи проводились дослідження донних відкладень у Прип’яті та Дніпрі, і чи взагалі є там радіоактивний мул ті й інші мовчать як партизани.
(Див.додаток 1)
Відповідь Міністерства екології та природних ресурсів (друкуємо зі скороченнями, стилістику і орфографію збережено):
«…Інформуємо Вас, що стосовно реалізації Проекту Е40 є застереження.
Гирлова ділянка Прип’ять у межах Київської області розташована у межах зони відчуження і зони безумовного (обов’язкового) відселення – території, що зазнала значного забруднення радіонуклідами внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Після аварії для захисту річки Прип’ять від забруднення радіоактвикними речовинами, уздовж її берегі в були побудовані захисні дамби. Проте, повністю запобігти потраплянню радіонуклідів у річку Прип’ять вони не можуть, але дозволяють уникнути значного забруднення у період повені і паводків.
Крім того, значна частина радіоактивних речовин осіла на дно річки Прип’ять та у Київському водосховищі.
Разом з тим, річка Прип’ять зазнала значних морфологічних змін, спричинених випрямленням і переносом русла при створенні Київського водосховища, будівництвом водойми-охолоджувача Чорнобильської АЕС, будівництвом гідротехнічних захисних споруд уздовж русла річки після аварії на Чорнобильській АЕС. Для забезпечення експлуатації водного шляху необхідно буде здійснювати низку робіт щодо підтримання необхідних глибин.
Тому існує ймовірність погіршення якості води через каламучення радіоактивних седиментів при проведенні днопоглиблювальних робіт на Прип’яті у межах території зони відчудження і зони безумовного (обов’язкового) відселення та у верхів’ї Київського водосховища.
Щ одо р ічки Д ніпро, т о у межах України вона є судноплавною від Чорного моря до кордону з Білоруссю, проте проблемними ділянками залишаються перекати на верхніх ділянках усіх шести дніпровських водосховищ. Для підтримки гарантованих глибин водного шляху необхідно проводити відповідні роботи з їх підтримки.
Українська частина міжнародного шляху Е40 проходить як у межах об’єктів природно- заповідного фонду України, так і на деяких ділянках у безпосередній близькості від цих територій(…).
…Крім того зауважуємо, що екологічні втрати при впровадженні Проекту не повинні перевищувати економічну вигоду.
З повагою,
Заступник Міністра з питань європейської інтеграції
Микола Кузьо».
Українські державні установи не дати жодного офіційного документу, який би підтверджував чи спростовував думку про те, що проводити днопоглиблювальні роботи у руслі Прип’яті та верхів’ях Дніпра не можна.
Однак такий документ існує, і надали його автору білоруські.
Йдеться про відповідь Державної науково-дослідної установи «Поліський державний радіаційно-екологічний заповідник» (м.Хойники, Гомельська область, Білорусь) на запит вже згаданої ГО «БАГНА» (м.Мінськ, Білорусь).
А у ньому, окрім іншого, чорним по білому написано: «…Ведение любой деятельности на данной территории запрещено».
P.S. або інформація для роздумів
Радіоактивна піраміда
Скільки радіоактивного мулу покоїться на дні Прип’яті та Дніпра? На думку екологів, тільки у верхів’ях Дніпра над Києвом лежить 300 тисяч залізничних вагонів мулу, забрудненого радіацією. Якщо один вагон це 60 тонн вантажу, то 300 тисяч – 18 мільйонів тонн. Відповідно до формули,
1 куб річкового мулу важить 1 т 600 кг. Відтак, кількість 300 тисяч вагонів радіоактивного мулу складає 11 250 000 м.куб. Якщо поставити куби один на один, то вийде колона, яка дістане до стратосфери – 11 км 250 м.
Найвища гора в Україні – Говерла, має висоту 2 км 061 м.
Якщо куби розставити на землі, то вони накриють площу 11 тис. 250 км кв, що більше половини Черкаської області, площа якої – 20 тисяч 916 км кв.
А якщо ці куби скласти у піраміду, то вона буде у 5,5 разів більша ніж найбільша піраміда у світі – піраміда Хеопса.
Е40 може закрити Європі шлях через Чорне море
Загроза радіаційного забруднення може викликати ще одну проблему, ще більш глобальну. І мова вже не йде про 30 мільйонів українців, які споживають воду із Дніпра (хто там про них думає?), а про колапс міжнародної торгівлі у басейні Чорного моря.
Радіоактивне забруднення може залишити без морської торгівлі низку країн Європи – Австрію, Угорщину, Чехію, Словаччину, Румунію, південні землі Німеччини. Єдиний вихід до моря для цих країн – річка Дунай, яка впадає у Чорне море. А якщо радіонукліди, потрапивши у море, «допливуть» до Болгарії, то туристам можна забути про золоті піски болгарських пляжів, а Болгарії попрощатись із курортним бізнесом. А поряд із Болгарією – Туреччина із її Босфором.
Кораблі НАТО під Тарасовою горою – реальна можливість?
Окрім екологічної, економічної та соціальної, Проект Е40 очевидно має ще і військову складову.
Поглиблення фарватеру для проходження кораблів «рікаморе» автоматично означає, що ним же можуть ходити і військові кораблі. Для кораблів ВМФ РФ шлях через Гданськ з зрозумілих причин закритий, а іншого флоту, ніж кораблі ВМФ країн НАТО у тій частині Балтики немає.
Однак загроза повторного радіаційного забруднення внаслідок втілення Проекту Е40 надто реальна.
Враховуючи рівень ризику, навряд чи у ЄС захочуть посилювати безпеку у Європі за рахунок розгортання екологічного лиха небаченого досі масштабу.
Е40: бути чи не бути? Депутати облради вимагають дослідити Дніпро і Прип’ять на наявність радіоактивного мулу
Депутати облради ухвалили текст звернення, у якому вимагають від президента і Кабміну провести дослідження і дати суспільству чітку відповідь на питання, є у Дніпрі та Прип’яті радіоактивний мул чи ні.
Відповідний проект рішення «Про звернення депутатів Черкаської обласної ради до Президента України та Кабінету Міністрів України щодо реалізації проекту «Відновлення магістрального водного шляху Е40 на ділянці Дніпро-Вісла: від стратегії до планування» у перелік питань порядку денного сесії Черкаської облради вніс заступник голови фракції «УКРОП» Володимир Костюченко. Текст звернення 44 голосами «за» народні обранці ухвалили під час чергового пленарного засідання.
http://oblradack.gov.ua/docs/ses/2019/34/84_1.pdf
КОМЕНТАРІ