Смертельна загроза нависла над Україною. Йдеться про радіоактивний мул, що покоїться на дні водойм з часів аварії на ЧАЕС, який у упродовж десятиріч законсервувався «чистим» мулом. Але якщо він раптом попливе вниз за течією, то отруїть воду від Прип’яті і аж до Чор­ного моря, – застерігають екологи. А фактор, який цілком здатний зрушити радіоактивний мул – це Проект Е40. Питання про наявність  радіоактивного мулу у водоймах України поки залишається відкритим.

Чи є у Дніпрі і Прип’яті радіоактивний мул? Є – твердять екологи, і попереджають про страшну загрозу повторного радіаційного забруднення. Державні структури, що відповідають за захист екології, на заяви екологів жодним чином не реагують.

Радіоактивний мул – реальність, чи вигадка екологів?

Тему про забруднений радіацією мул, незліченно велика кількість яко­го начебто, досі лежить на дні Прип’яті і Дніпра ще з часів аварії на ЧАЕС, в Україні обговорюють протягом років. На переконання екологів і громадських активістів, радіактивний мул після аварії на ЧАЕС несло течією рік і він поступово у донних відкладеннях Прип’яті, Дніпра, Київ­ського, Канівського, Кременчуцького водосховищ. З часом цей мул вкрив шар мулу незараженого радіацією.

Прихована загроза

Проте, якщо він внаслідок людської діяльності або через який не-будь катаклізм, зрушиться, світ стане свідком но­вої екологічної катастрофи, яка буде у багато разів масштабнішою за Чорнобильську. Міль­йони тон радіоактивного мулу по­повзуть вниз за течією і забруднять води Дніпра від Прип’яті і аж до Чор­ного моря.

У радіаційну пустку ризикує перетворитись все Подніпров’я. А Київ, Канів, Черкаси, Дніпро і решта близько 70 міст, які знаходяться на березі ріки, або чия інфраструктура зв’язана з Дніпром, можуть поповнити список міст-привидів.

В Україні взагалі склалась дур­новерха ситуація: екологи волають про страшне лихо, що насувається, а поряд з цим приватні компанії та вища влада  пропону­ють проекти, втілення яких передбачає збурення донних відкладень згаданих водойм.

Один із таких проектів – будівництво Канівської ГАЕС, який не змогли реалізували у далеких 80-х. Спроби втілити проект у життя відбувались і у вже незалежній Україні. Про те, що втілення проекту несе загрозу повторного радіоактивного забруднення попереджала Всеукраїнська екологічна ліга. Свою позицію щодо проблеми ВЕЛ виклала на своєму офіційному сайті, у статті «КАНІВСЬКА ГАЕС – ЗАГРОЗА ДЛЯ НАСЕЛЕННЯ ТА ДОВКІЛЛЯ»:

«Регулярне забиран­ня та випуск води Канівською ГАЕС може призвести до підняття з дна Канівського водосховища 5,3 млн т донних відкладів та мулу з площі 25- 35 км2, які містять акумульовані ра­діоактивні речовини (стронцій-90 та цезій-137).

Це призведе до підвищення радіа­ційного фону води нижче за течією, і в першу чергу постраждає населення міста Канева. Вважаємо, що радіоак­тивний мул на дні Канівського водо­сховища є нічим іншим, як радіоак­тивними відходами, яким слід надати відповідний правовий статус відповід­но до Закону України «Про поводжен­ня з радіоактивними відходами».

http://www.ecoleague.net/forumy-konferentsii-kruhli-stoly-seminary/ekolohichni-viiny/item/561-kanivska-haes-zahroza-dlia-naselennia-ta-dovkillia

Проект щодо поглиблення русла Дніпра задля від­новлення пасажирських та вантажних перевезень по ріці протягом останніх восьми років на державному рівні лобіює компанія НІБУЛОН.

А ще проведення днопоглиблювальних робіт у Прип’яті та у Дніпрі потребує втілення ще більш амбітного, міжнародного про­екту відновлення водної транспортної магістралі – Е40. Одним із ін­весторів проекту виступає той же НІ­БУЛОН.

ДОВІДКА

25 квітня 1986 року – «чорний» день в історії України. Внаслідок аварії на ЧАЕС у повітря піднялись більше 60 тон радіоактивних речовин.

Опромінено 8,5 млн людей. Забруднено близько 155 тис кв. км територій, з них 52 тис кв км – землі сільгоспризначення (за матеріалами інтернет-порталу Ua Modna).

https://uamodna.com/articles/ chornobyljsjka-katastrofa-vchora-sjogodni-zavtra/ 

Е40: відродити не можна забути. Де ставити кому?

Чи багато жителів України, які хоча б краєчком вуха і бодай що-небудь чули про Проект Е40? Отож. А він існує, і у разі втілення, здатний вплинути на життя мільйонів українців. Причому не лише позитивно.

Обговорення проекту триває кілька років, однак дискусії щодо доцільності і, що важливо, екологічної безпечності проекту не вщухають і до нині.

Що таке Е40?

Е40 – це амбітний міжна­родний проект відродження старого морського шляху із Балтики до Чорного моря, що проходив через територію трьох країн Європи – Польші, Білорусі та України.

Судноплавний маршрут за­вдовжки у дві тисячі кіломе­трів йшов по річках Вісла, За­хідний Буг, Прип’ять, Дніпро і з’єднував міста Гданьск – Варшава – Брест – Пінськ – Мозир – Київ – Херсон. Шлях, який активно використовува­ли з 1784 року, з плином часу та розвитком транспортної інфраструктури втратив по­пулярність, і у другій полови­ні XX ст. зовсім занепав. Утім, не так давно з’явилась ідея його відновити.

В рамках програми тран­скордонного співробітництва ЄС – Польща – Білорусь – Україна у 2013-2015 роках реалізо­вували проект «Відновлення магістрального водного шля­ху Е40 на ділянці Дніпро-Ві­сла: від стратегії до плануван­ня».

Громадськості він відомий під назвою Проект Е40. Роботу над ним почали ще у 2014 році.

Про «плюси» і «мінуси»

Задля всебічного вивчення питань, які можуть виникнути у ході реалізації Е40, ство­рили транскордонну комісію. До її складу увійшли пред­ставники міністерств, на­уково-дослідних інститутів, транспортних, логістичних і природоохоронних організа­цій трьох країн.

Прихильники втілення Проекту Е40 напо­лягають на його величезній економічній ефективності і соціальній складовій: створення нових робо­чих місць, пожвавлення між­народної торгівлі збільшення обся­гів перевезень та прибутків. Економісти підрахували, що нова транспортна магі­страль дозволить перевози­ти до 4 млн. т. ван­тажів на рік.

А той факт, що шлях Е40 у кілька разів коротший ніж відстань від Херсона до Гданська через Чорне і Середземне моря та Атлантику, говорить сам за себе.

Та поряд із «плюсами» є і «мінуси». Проведення величезних гідротехнічних ро­біт, які передбачає проект, на думку еко­логів завдасть непоправної шкоди унікальній екосистемі Прип’ятського По­лісся (місце гніздування ба­гатьох рідкісних птахів, і так звані «легені Європи»).

А ще Е40 проходить через тери­торії Білорусі і України, які найбільше постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

#STOP_E40: Громадська компанія білоруських екологів

Влітку 2017 року сім найпотужніших у Білорусі екологічних організацій ви­знали Проект Е40 таким, що завдасть непоправної шко­ди довкіллю і об’єднались у спільній боротьбі проти його втілення у екологічну коаліцію.

До її складу у ві­йшли: ГО «Багна», ГО «Ахо­ва птушак Бацькаўшчыны», ГО «Экодом», Товариство «Зеленая сеть», Учреждение «Центр экологических реше­ний». Фонд «За чистую При­пять» та ГО «Время Земли».

19 липня 2017 року вони скликали журналістів на прес-конференцію, і оголоси­ли про початок безстрокової громадської кампанії #STOP_ E40.

Подію висвітило близько двадцяти білоруських ви­дань.

Матеріали про старт, хід та здобутки громадської кампанії #STOP_E40 учасники Екологічної коаліції розмістили на офіційних сайтах своїх організацій та на сайті  самої Громадської кампанії #STOP_E40.

https://stope40.org/ru

Там же «зе­лені» активісти розмістили ін­формацію про громадську кампанію #STOP_E40, Проект Е40, а також опублі­кували коментарі відомих екс­пертів.

Ось найцікавіші із опубліко­ваних там матеріалів (мовою оригіналу):

«Общественная кампания против строительства водного пути Е40, который угрожает ценным природным терри­ториям Польши, Беларуси и Украины. Что такое #Stop_ E40? «Стоп Е40» — это об­щественная кампания против строительства водного пути Е40, который может пройти по рекам Польши, Беларуси и Украины. Разработчики этого проекта предполагают, что Е40 станет новой торговой трассой между портами Балтийского и Чёрного морей, привлечёт инвестиции в регион и создаст новые рабочие места. Мы, экологическая коалиция, счи­таем, что проект плохо проду­ман, экономически нецелесо­образен, и что строительство Е40 станет катастрофой как для уникального региона бе­лорусского Полесья, как и для ряда ценных природных терри­торий Польши и Украины».

https://stope40.org/ru

Юрий Воронежцев, Секретарь Комиссии Верховного Совета СССР по рассмотрению причин аварии на ЧАЭС, кандидат технических наук:

– … Ил является аккумуля­тором радионуклидов. Если ил не трогать, то особой опас­ности нет, потому что в целом река чистая благодаря посто­янному течению. Угроза со­стоит в том, что при прове­дении дноуглубительных работ ил может быть «растревожен» и может пойти вниз по течению Припяти и Днепру до Ки­евского водохранилища, а из него и связанных с ним водоемов получают воду около 30 миллионов украинцев. …

https://stope40.org/ru/ articles/xrays

Алексей Василюк, (станом на липень 2017 року, – авт.) заместитель председателя Национального экологического центра Украины, член экспертной группы Ukraine Nature Conservation Society:

– Для Украины про­ект, возможно, таит на­ибольшую опасность. После Чернобыльской аварии, прои­зошедшей в начале весенне­го половодья, Припять смыла огромное количество зара­женного песка в Киевское водохранилище. Благодаря оперативным инженерным мероприятиям удалось по­хоронить радиоактивный ил и песок на дне водохрани­лища. На протяжении 30 лет там нет фарватера, так как потревожив донные отложе­ния, мы неизбежно напра­вим зараженный ил в Киев. По этой причине Украина даже отказалась от проекта коль­цевой дороги через водохра­нилище.

https://stope40.org/ru/ articles/xrays

Александр Винчевский, Директор общественной организации «Ахова птушак Бацькаўшчыны», орнитолог:

– Проект Е40 для меня ана­логичен проекту по поворо­ту северных рек в пустыни юга: дивиденды — неболь­шой группе разработчиков и строителей, и необратимые масштабные последствия для природы Полесья. Кто-то из местных жителей полу­чит работу на Е40, но боль­шинство будет страдать от искусственных изменений экосистем региона.

https://stope40.org/ru/ articles/public-opinion

Українські екологи проти Е40

На переконання експерт з питань еко­логічної політики та охорони довкілля Інституту реформ та розвитку Києва, коорди­натора проекту #STOP_E40 в Україні, представника Національного екологічного центру України (НЕЦУ) Георгія Веремійчи­ка, Проект Е40 – надзвичай­но шкідливий для України.

Він же надав висновки експертів-екологів НЕЦУ щодо Е40.

 Е40: висновки експертів-екологів:

Проблему досліджують і постійно тримають на контролі українські фахівці- екологи. Пропонуємо увазі читачів позицію екологів Національного екологічного центру України (друкуємо зі скороченнями).

Міжнародний водний шлях (МВШ) E40 є одним з міжнародних внутрішніх водних шляхів, створення якого під­тримує Європейська економічна комі­сія Організації Об’єднаних Націй (ЄЕК ООН) у рамках Угоди AGN.

МВШ E40 має з’єднати Балтійське море з Чорним морем (м. Гданськ, Польща з м. Херсон, Україна) та проляг­ти через три країни: Польщу, Білорусь, Україну.

https://www.unece.org/fileadmin/ DAM/trans/conventn/agn.pdf

Транскордонна проблема наповне­ння водної системи Дніпро-Буг може спричинити деградацію русла річки Прип’ять, озер Святе, Волянське та Біле через роботу системи водопостачання.

Ділянка нового судноплавного марш­руту пройде через територію, яка по­страждала від Чорнобильської ката­строфи 1986 року. Гирло річки Прип’ять зазнало значного забруднення, частина радіоактивних речовин осіла як на дні річки, так і на дні Київського водосхови­ща. Під час проведення днопоглиблю­вальних робіт у руслі річки на територіях, прилеглих до Чорнобильської зони від­чуження та у верхній ділянці Київсько­го водосховища, можливе погіршення якості води, виникнення радіоактивної загрози для мільйонів громадян Укра­їни через забруднення радіоактивни­ми седиментами. Крім того лише одна транспортна хімічна аварія на шляху Е40 може зруйнувати систему водо­постачання не тільки Києва, але й ма­тиме негативний вплив на водозабез­печення інших міст нижче за течією р. Дніпро. Загальна площа регіонів, через які має пройти E40, становить близько 392 949 км2, в яких проживає орієнтовно 28 690 834 людей.

НЕЦУ і громадські організації інших країн вважають, що Проект Е40 стане катастрофою для екосистеми Полісся – одного із останніх регіонів Європи, які ще перебувають у природному ста­ні. Будівництво та експлуатація водно­го шляху передбачає будівництво та реконструкцію гідротехнічних споруд, збільшення розміру фарватеру, ви­рівнювання русла річок, днопоглиблю­вальні роботи тощо. Ці роботи та екс­плуатація водного шляху призведе до зміни гідроморфологічних умов всього регіону Полісся, що викличе деградацію цінних територій водно-болотних угідь, які перебувають під національним та міжнародним захистом як ареал осе­лищ цінних видів, та низки вразливих природних територій України.

https://uk.wikipedia.org/wiki/

Полісся є невід’ємною складовою при­родної системи регулювання запасів водних ресурсів Європи та клімату в ре­гіоні. Багато частин Полісся мають між­народне значення як виняткові пам’ятки природи, які отримали статус біосфер­них заповідників ЮНЕСКО, об’єктів, які перебувають під захистом Рамсарської конвенції.

Поточна ситуація проекту МВШ Е40 – техніко-економічне обґрунтування Про­екту Е40 розроблено за підтримки Євро­пейського Союзу у рамках проекту «Від­новлення магістрального водного шляху E40 на ділянці Дніпро-Вісла: від стратегії до планування» (2007-2015 рр.) з бюдже­том понад 0,9 млн євро.

Основними зацікавленими сторонами будівництва водного шляху Е40 з боку Білорусі: Міністерство транспорту і ко­мунікацій Республіки Білорусь і Респу­бліканське унітарне експлуатаційно-бу­дівельне підприємство «Дніпро-Бузький водний шлях»; з польської сторони – Мі­ністерство інфраструктури і будівництва Польщі та Міністерство морського гос­подарства і річкового судноплавства; з боку України – Волинська, Одеська та Херсонська обласні державні адміні­страції, Волинське обласне управління водних ресурсів, компанія НІБУЛОН.

В 2014 році була створена Транскор­донна Комісія з питань розвитку вод­ного транспортного сполучення Е40 на ділянці Дніпро-Вісла з постійно діючим Секретаріатом (м. Брест), яка розро­бляє і координує ініціативи, пов’язані з тематикою відновлення водного шляху Е40. Одним із ключових завдань комісії було визначено сприяння укладанню міжурядової угоди між Республікою Бі­лорусь, Республікою Польща та Украї­ною щодо статусу воднотранспортного сполучення Е40 і створення відповідної міжурядової Комісії. Кінець 2018 року відзначився посиленням інтенсивності міжнародних консультацій щодо розви­тку проекту МВШ http://openaid.gov.ua/ uk/projects/510 9 Е40

У рамках Першого форуму регіонів Бі­лорусі та Україні (25-26 жовтня 2018 р.) відбувся круглий стіл у м. Мозир (Бі­лорусь) з питань розвитку річкового судноплавства між Республікою Біло­русь і Україною. Україна представила свій проект розвитку навігації на Дніпрі та Прип’яті під назвою «Водні ворота України». Презентував проект голова Херсонської обласної державної адміні­страції Андрій Гордєєв, голова делегації України.

Презентація проекту «Водні ворота України» на білоруськоукраїнському форумі на першому форумі регіонів Бі­лорусі та Україні (25-26 жовтня 2018 р.) За повідомленням Херсонської облас­ної держадміністрації робота над реа­лізацією цього проекту вже розпочато інвестором ТОВ СП НІБУЛОН. Проект передбачає будівництво 5 причалів для створення можливості одночасного об­слуговування до 4 – 10 Панамаксів (клас морських суден, які можуть проходити шлюзами Панамського каналу), будів­ництво зернового терміналу потужністю 4 млн/тонн на рік, олійного екстракцій­ного заводу, комплексу з перевалки генеральних вантажів та газового LNG терміналу. Орієнтовна вартість проекту становитиме 60 млн дол. США; запла­новано створення близько 800 нових робочих місць†. Національний екологіч­ний центр України листом від 13.06.2018 №125-1/036 попросив Міністерство по­відомити коли Мінінфраструктури має намір розпочати консультації із гро­мадськістю щодо Проекту Е40, а також надати останню редакцію звітних мате­ріалів Проекту Е40 (Технічне завдання, звіт з оцінки впливу на довкілля, резуль­тати обговорень Проекту Е40). На жаль ні технічного завдання на проект МВШ Е40, ні інформації про звіт з оцінки впли­ву на довкілля НЕЦУ не отримав. Нато­мість надійшов дуже короткий лист від 13.07.2018

№ 7582/27/10- 18, у якому дослівно за­значено: «На цей час в рамках проекту «Відновлення водного магістрального шляху Е40» жодних робіт, у тому числі й таких, що можуть становити екологічні ризики, не відбувається. У разі прийнят­тя відповідних рішень щодо проведення в рамках проекту будівельних робіт, їх буде виконано відповідно до чинного законодавства iз врахуванням еколо­гічних та природоохоронних вимог, а також проведення громадських кон­сультацій».

 

Новина на сайті Херсонської облас­ної державної адміністрації http://bit. ly/2RaC1kh.

З огляду на цю відповідь, цілком до­речне запитання щодо проекту під назвою «Водні ворота України». Чи є цей проект власне українською части­ною проекту МВШ Е40? Чи він схва­лений і на яких підставах ТОВ СП НІБУЛОН»розпочало роботи у рамках проекту? І які роботи розпочаті? Ми вважаємо, що Мінінфраструктури мало б на своєму сайті ширше представити матеріали про проект «Водні ворота України» та зв’язок його з проектом МВШ Е40, а також щодо дорожньої карти розвитку судноплавства, підпи­сану у 2017 році Міністром транспор­ту Республіки Білорусь та Міністром інфраструктури України та укладено­го тристороннього міжрегіонального протоколу про наміри щодо реалізації проекту з розвитку транспортно-логіс­тичного сполучення під час Х-го Міжна­родного інвестиційного форуму «Тав­рійські горизонти» (2017 рік). Водночас Херсонська облдержадміністрація у своїх інтерв’ю підтвердила, що Проект із робочою назвою «Водні ворота Укра­їни» передбачає створення водної ма­гістралі Е40, яка має сполучити порти Херсона і Ґданська річками Вісла, За­хідний Буг, Прип’ять і Дніпро. Під час інвестиційного форуму «Таврійські го­ризонти» (Каховка, жовтень, 2017) Хер­сонською ОДА, Гомельським обласним виконкомом, компанією НІБУЛОН було підписано Меморандум про співпрацю. Компанія НІБУЛОН зобов’язалася про­вести днопоглиблювальні роботи по р. Дніпро. Йдеться про поглиблення на обмежувальних перекатах Дніпров­ського та Дніпродзержинського водо­сховищ і збільшення габаритів водного шляху на ділянці Київська ГЕС – Нижні Жари, що є необхідним для проходу суден класу «ріка – море». Запуск спо­лучення Херсон – Мозир (Білорусь) роз­глядається етапом проекту. Тоді ж об­говорювалися питання товарообігу. За оцінками учасників інвестиційного фо­руму «Таврійські горизонти» потенцій­ний товарообіг між Україною та Біло­руссю становить близько 10 млн тонн. З України до Білорусі є намір постачати зерно, олійні культури, шріт, універ­сальні контейнери, будівельні матеріа­ли (пісок, глина, гравій, гіпсові), овочі, фрукти і соки, а з Білорусі в Україну – білоруські продукти нафтопереробки, калійні, азотні та інші мінеральні до­брива, шини, продукція деревооброб­ної промисловості, сільгосптехніка, вантажні автомобілі. Херсонська ОДА вважає, що потрібно збудувати новий великий перевантажувальний термі­нал, куди зможуть заходити судна типу «панамакс» із завантаженням до 50 тисяч тонн, бо Херсонський порт для цих завдань непридатний, оскільки має недостатню глибину і збільшити її неможливо через особливості підвод­ного рельєфу. Компанія НІБУЛОН роз­глядає будівництво такого порту між селами Олександрівка і Станіслав Бі­лозерського району. Там проводяться проектновишукувальні роботи компа­нією НІБУЛОН. Цікаво чи має компанія НІБУЛОН дозвіл на такі роботи? Адже поряд із селами Олександрівка і Ста­ніслав, на прилеглій до Дніпровського лиману території, розташовані одно­йменні ландшафтні заказники загаль­нодержавного значення, а акваторія лиману включена до Смарагдової ме­режі Європи (DniprovskoBuzkyi Lyman – UA0000109) . Місцевість, прилегла до Лиману, – це природна скарбниця Укра­їни: дельта Дніпра, Чорноморський біо­сферний заповідник, природні парки та численні природні заказники. Водно­час були висловлені дуже слушні дум­ки критиків проекту щодо планів побу­дови МВШ E40 з точки зору загальної стратегії розвитку співпраці у форматі «УкраїнаБілорусь». Вважається, що цей формат є дуже несвоєчасним че­рез повну залежність Білорусі від кра­їни- агресора.

https://www.coe.int/en/web/bern-convention/emerald-viewer

Крім того Білорусь входить в обо­ронний союз із Росією, тому сподівана співпраця буде лише тоді, коли Росія її схвалить, як і транзит вантажів через Україну.

18 грудня 2018 року відбулася ще одна міжнародна подія, пов’язана із проек­том водного шляху Е40. Адміністрація морських портів України (АМПУ) та бі­лоруська компанія «Белтопенерго» під­писали меморандум щодо відновлення річкового судноплавства між Україною та Білоруссю. АМПУ розгляне можливість проведення днопоглиблювальних робіт на судноплавних водних шляхах Дніпра. Білоруська сторона має надати інфор­мацію щодо запланованих обсягів пере­валки і параметрів оброблюваних суден. На основі цих даних АМПУ виконає ана­ліз фінансово-економічної ефективності проведення необхідних робіт для досяг­нення гарантованих глибин суднового ходу. Компанія «Белтопенерго» також надасть українським партнерам інфор­мацію щодо термінів будівництва порту в Нижніх Жарах та щодо можливого вантажопотоку з Білорусі необхідного для окупності днопоглиблювальних ро­біт. Ці заходи розглядаються як вико­нання дорожньої карти поліпшення суд­ноплавства на річках Дніпро та Прип’ять у рамках проекту водного шляху Е40. Для реалізації проекту можливе залу­чення турецького інвестора – компанії Derin Shipping&Trading Co. (За матері­алами публікації «Радіо Свобода» за ли­пень 2017 року) https://www.radiosvoboda. org/a/28645304.html † https://www.epravda. com.ua/news/2018/12/18/643700/

Економічні аспекти проекту. Крити­ки проекту висловлюють застереження, що Проект Е40 за обсягами вантажообігу є зараз безперспективним і не окупить­ся, а той вантажообіг, який на сьогодні може бути (Білорусь-Україна), дуже легко може бути перевезений залізницею. Цей маршрут набагато краще обслуговувати залізничним транспортом. Немає жод­ного сенсу вкладати гроші, якщо вже є готова побудована структура, яка може забезпечити вантажообіг з Півночі на Південь в 20 разів більше від теперішньо­го» (на 2017 рік).

Ідея водного шляху E40 є дуже небез­печною для довкілля та майбутнього Єв­ропи, а сам проект водного шляху E40 є необґрунтований з економічної точки зору. Перевезення товару водним шля­хом Е40 триватиме більше 14 днів – це до­вше, ніж автомобільним або залізничним транспортом.

Основні вади проекту. Вплив інвести­ційного проекту на довкілля не визнача­ється кількісно, не вимірюється або не є аргументованим. Заява про те, що реа­лізація проекту може призвести до ство­рення нових привабливих робочих місць, не аргументована.

Основна частина економічного аналізу E40 ґрунтується на помилковому припу­щенні: якщо кошти надаються з держав­них джерел (наприклад, з державного бюджету чи з коштів ЄС), (за матеріа­лами публікації «Радіо Свобода» за ли­пень 2017 року) https://www.radiosvoboda. org/a/28645304.html †https://drive.google. com/file//0BxEL2fyaXxP4UVhQQTJGU0JS VUU/vi ew16 то, оцінюючи ефективність інвестицій з точки зору громадськості, ці витрати не потрібно брати до уваги під час обчислен­ня загальних витрат.

Навіть якщо витрати на будівництво ігноруються, аналіз показує, що інфра­структуру, створену в межах проекту, важко підтримувати лише за рахунок до­ходів, отриманих під час його поточної експлуатації. 5. У той час, коли переваги у вигляді скорочення транспортних витрат перевізників створюються в основному для приватних осіб, то більша частина ін­вестиційних витрат (а також можливі до­даткові витрати, пов’язані, наприклад, з деградацією річкових екосистем) будуть покладені на суспільство в цілому трьох країн (Білорусі, Польщі, України). Цей під­хід не відповідає принципу «користувач платить», зазначеного у матеріалах про­екту.

Документи не містять достатньо дета­лей щодо використаного прогнозу ван­тажних потоків. Незважаючи на те, що в описі моделі згадується ряд інших припу­щень, залишається незрозумілим, напри­клад, скільки місяців на рік взято як період навігації для різних варіантів водного шля­ху, оскільки це припущення узгоджується з моделлю, відкоригованою для умов Ні­дерландів.

Аналіз чутливості моделі до закладе­них припущень не представлений у цьо­му документі. Ця обставина є особливо значним недоліком, враховуючи велику невизначеність, пов’язану з такими про­гнозами. Ця невизначеність не тільки не оцінювалася з точки зору 17 чутливості прийнятих припущень, але для самих при­пущень (наприклад, шляхом визначення стандартних помилок у прогнозних показ­никах). 8. Загальна помилка, характерна для всього звіту – відсутність правильного розуміння розробниками концепції со­ціально-економічного добробуту, в якій застосовується аналіз вигод та витрат (тобто порівняння загальних витрат, як державних так і приватних, з загальними перевагами, знову ж таки приватними та додатковими).

Необхідно повністю врахувати інвести­ційні витрати в аналізі. В іншому випадку, оцінки внутрішньої норми прибутку (IRR) та економічної вартості мережі (NPV), представлені у звіті, не мають економічно­го сенсу.

Cередні витрати на технічне обслугову­вання та ремонт гідрологічної інфраструк­тури виражені у відсотках від вартості інвестиційних витрат проекту (0,01%) на першому етапі діяльності виглядають не­дооціненими. Відповідно до наявного до­свіду можна було б очікувати, що ці витра­ти складають 3-5% інвестиційних витрат щороку, особливо в більш пізні періоди.

Техніко-економічне обґрунтування не містить економічних характеристик всьо­го інвестиційного проекту в цілому, оскіль­ки зазначається, що економічний аналіз не включає питання запуску інших діля­нок МВШ E40, тобто охоплені лише ділян­ки Водного шляху Е40: канал, що з’єднує Віслу та Мухавець, а також Нижню Віслу. Це означає, що аналіз не включає інвес­тиційні та операційні витрати, пов’язані зі створенням та підтримкою гідрологічної інфраструктури, в тому числі на території Білорусі та України.

Передбачається також включення ско­рочення викидів двоокису вуглецю до пе­реліку додаткових переваг, які виникають у результаті впровадження проекту. У той же час у документі відсутні кількісні розра­хунки скорочень викидів двоокису вугле­цю. З іншого боку, викиди СО2, пов’язані з внутрішнім водним транспортом, загалом співставні з викидами від залізничного транспорту.

Робота також не враховує існування численних охоронних природних тери­торій особливо цінних для збереження біорізноманіття в Білорусі та Україні. Цим ділянкам також може бути завдана шкода внаслідок проведення гідрологічних робіт. Водночас в роботі не враховуються відпо­відні додаткові витрати як частина витрат проекту (у тому числі в контексті можли­вих компенсаційних виплат або заходів).

Більш детальна економічна оцінка До­кументу є марною, оскільки не змінить неправильний базовий підхід оцінки ідеї проекту E40 на предмет його доцільності.

Екологічні загрози проекту – одним з екологічних ризиків є днопоглиблення вище Києва по Дніпру та на забрудненій радіацією території в Білорусі. Протягом 30 років у Київському морі не має фарва­теру, тож порушені донні осади неминуче будуть рухатися вниз по відновленому фарватеру до Києва і на греблі ГЕС ви­никне радіоактивна суспензія, яка ство­рить загрози роботи системи постачання питної води.

Будівництво та експлуатація водного шляху передбачає зміну гідроморфоло­гічних умов всього регіону Полісся, що призведе до деградації цінних територій водно-болотних угідь, які перебувають під національним та міжнародним захистом як ареала оселищ цінних видів, та низки вразливих природних територій України. Транскордонна проблема наповнення водної системи Дніпро-Буг може спри­чинити деградацію русла річки Прип’ять, озер Святе, Волянське та Біле через ро­боту системи водопостачання. Багато частин Полісся мають міжнародне зна­чення як виняткові пам’ятки природи, які отримали статус біосферних заповідників ЮНЕСКО, об’єктів, які перебувають під захистом Рамсарської конвенції. У зв’язку з тим, що водний шлях E40 є транскор­донним проектом, на нього поширюються міжнародні конвенції, ратифіковані Укра­їною (зокрема Конвенція Еспоо, Орхусь­ка конвенція), відповідно до яких Оцінка впливу на довкілля (ОВД) повинна про­водитися в єдиному пакеті у всіх трьох країнах.(За матеріалами публікації «Ра­діо Свобода» за липень 2017 року) https:// www.radiosvoboda.org/a/28645304.html

blank

Водна Ініціатива ЄС спрямована на впровадження Водної Рамкової Дирек­тиви ЄС у шести країнах-сусідах, у тому числі в Білорусі та Україні. * Цей проект створює платформу для розгляду «Про­екту E40» відповідно до вимог зазначеної Директиви ЄС із широким залучення гро­мадськості до його обговорення та оцінки всіх ризиків з ним пов’язаних. Сайт EUWI http://euwipluseast.eu/

Позиція екологічних неурядових органі­зацій стосовно проекту – на переконання Національного екологічного центру Укра­їни – ПРОЕКТ МВШ Е40 Є ЗАНАДТО РИЗИКОВАНИМ ДЛЯ ДОВКІЛЛЯ І НЕ ПОВИНЕН БУТИ РЕАЛІЗОВАНИЙ. Для координації зусиль з протидії реалізації проекту E40 Національний екологічний центр України став стороною природо­охоронної коаліції неурядових екологічних організацій чотирьох країни – Білорусі, Ні­меччини, Польщі, України з метою виро­блення та просування узгодженої позиції коаліції щодо Проекту Е40. Наша вимога до уряду України – забезпечити широке обговорення в країні доцільності реаліза­ції проекту водного шляху Е40 виходячи з національних інтересів, враховуючи міжнародні зобов’язання України, вимоги національного законодавства, а також те, що Україна сповідує європейські цінності. Позиція НЕЦУ та Коаліції стосовно між­народного водного шляху E40 базуєть­ся на Рамковій конвенції ООН про зміну клімату, Паризькій угоді з питань зміни клімату, Бернській конвенції про охорону дикої флори і фауни та природних серед­овищ існування в Європі, Конвенції ООН про біологічне різноманіття, Боннській конвенції про збереження мігруючих видів диких тварин, Рамсарській конвенції про водно-болотні угіддя та інших конвенціях про збереження природи. До Коаліції уві­йшли 5 організацій із 4 країн: «Ахова пту­шак Бацькаўшчыны» (BirdLife Belarus) та «Багна» (Bahna), Білорусь; «Франкфурт­ське зоологічне товариство» (Frankfurt Zoological Society – FZS), Німеччина; Поль­ське товариство охорони птахів (Polish Society for the Protection of Birds – OTOP); Національний екологічний центр Укра­їни (National Ecological Centre of Ukraine – NECU). Крім згаданої коаліції проти впровадження проекту МВШ Е40 висту­пила ціла низка громадських екологічних організацій Білорусі, Польщі, Німеччини, України.

З повним варіантом матеріалів – дослі­джень та висновків фахівців НЕЦУ можна ознайомитись за посиланнями

http://necu.org.ua/proekt-richkovoho-shlyahu-e40-ekolohichni-vyklyky-vs-ekonomichna-dotsilnist/

http://necu.org.ua/wp-content/uploads/20 18/12/%D0%9540_%D0%9F%D1%83%D 0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0% B0%D1%86%D1%96%D1%8F.pdf

Чому мовчить НІБУЛОН?

Як відомо, одним із українських партнерів міжнародного проекту Е40 виступає компанія НІБУЛОН, керівництво якої публічно говорить про економічні вигоди Е40, але про екологічну сторону мовчить.

«…Генеральний директор ТОВ СП НІБУЛОН Олексій Вадатурський пре­зентував учасникам форуму нові інвестиційні плани ком­панії з розвитку логістики в Україні… Першочерго­вим завданням для успішної реалізації цього проекту є відновлення повноцінної ро­боти судноплавного шляху Е40 і річкових перевезень на маршруті Балтійське море – Гданськ – Дніпро – Чор­не море, а саме: виконання днопоглиблювальних робіт на лімітуючих перекатах Дніпров­ського і Дніпродзержинського водосховищах та збільшення габаритів водного шляху на ділянці Київська ГЕС – Нижні Жари, необхідного для про­ходу суден класу «рікаморе», – йдеться статті «НІБУЛОН будує «водні воро­та України» (АГРОПРОФІ № 37 [379] 6 жовтня, 2017), передруковану сайтом компанії

http://nibulon.com/uploads/ files/2%203%20agroprofi_37. pdf

Текст відповіді компанії на інформаційний запит автора щодо можливих екологічних ризиків проекту, який довелось направляти повторно, вразив оригінальністю та лаконізмом. Цитую: «…Пропонуємо адресувати питан­ня 1-9 Вашого запиту відповідним державним органам».

blank

Проведення будь-яких робіт на забрудненій території ЗАБОРОНЕНО…

У пошуках відповіді на питання можна втілювати Проект Е40 чи ні автор надсилав інформаційні запити до Кабміну, ДСНС України, Міністер­ства інфраструктури Украї­ни і Міністерство екології та природних ресурсів. Відповіли лише дві останні установи.

Прямих відповідей на по­ставлені запитання не надала жодна з названих структур. Про те, чи проводились дослідження донних відкладень у Прип’яті та Дніпрі, і чи взагалі є там радіоактивний мул ті й інші мовчать як партизани.

(Див.додаток 1)

Відповідь Мініс­терства екології та природних ресурсів (друкуємо зі скоро­ченнями, стилістику і орфо­графію збережено):

«…Інформуємо Вас, що сто­совно реалізації Проекту Е40 є застереження.

Гирлова ділянка Прип’ять у межах Київської області роз­ташована у межах зони від­чуження і зони безумовного (обов’язкового) відселення – території, що зазнала зна­чного забруднення радіону­клідами внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Після аварії для захисту річки Прип’ять від забруднен­ня радіоактвикними речови­нами, уздовж її берегі в були побудовані захисні дамби. Проте, повністю запобігти потраплянню радіонуклідів у річку Прип’ять вони не мо­жуть, але дозволяють уник­нути значного забруднення у період повені і паводків.

Крім того, значна частина радіоактивних речовин осіла на дно річки Прип’ять та у Ки­ївському водосховищі.

Разом з тим, річка Прип’ять зазнала значних морфоло­гічних змін, спричинених ви­прямленням і переносом рус­ла при створенні Київського водосховища, будівництвом водойми-охолоджувача Чор­нобильської АЕС, будівни­цтвом гідротехнічних захис­них споруд уздовж русла річки після аварії на Чорнобиль­ській АЕС. Для забезпечення експлуатації водного шляху необхідно буде здійснювати низку робіт щодо підтриман­ня необхідних глибин.

Тому існує ймовірність по­гіршення якості води через каламучення радіоактивних седиментів при проведенні днопоглиблювальних робіт на Прип’яті у межах терито­рії зони відчудження і зони безумовного (обов’язкового) відселення та у верхів’ї Київ­ського водосховища.

Щ одо р ічки Д ніпро, т о у межах України вона є судно­плавною від Чорного моря до кордону з Білоруссю, проте проблемними ділянками за­лишаються перекати на верх­ніх ділянках усіх шести дні­провських водосховищ. Для підтримки гарантованих гли­бин водного шляху необхідно проводити відповідні роботи з їх підтримки.

Українська частина міжна­родного шляху Е40 проходить як у межах об’єктів природно- заповідного фонду України, так і на деяких ділянках у без­посередній близькості від цих територій(…).

…Крім того зауважуємо, що екологічні втрати при впро­вадженні Проекту не повинні перевищувати економічну ви­году.

З повагою,

Заступник Міністра з питань європейської інте­грації

Микола Кузьо».

Українські державні установи не дати жодного офіцій­ного документу, який би під­тверджував чи спростовував думку про те, що проводити днопоглиблювальні роботи у руслі Прип’яті та верхів’ях Дні­пра не можна.

Однак такий документ існує, і надали його автору білоруські.

Йдеться про відповідь Державної науково-дослідної установи «Поліський дер­жавний радіаційно-екологіч­ний заповідник» (м.Хойники, Гомельська область, Біло­русь) на запит вже згаданої ГО «БАГНА» (м.Мінськ, Біло­русь).

А у ньому, окрім іншого, чорним по білому написано: «…Ведение любой деятель­ности на данной территории запрещено».

P.S. або інформація для роздумів

blank

Радіоактивна піраміда

Скільки радіоактивного мулу покоїться на дні Прип’яті та Дніпра? На думку екологів, тільки у верхів’ях Дніпра над Києвом лежить 300 тисяч залізничних вагонів мулу, забрудненого радіацією. Якщо один вагон це 60 тонн вантажу, то 300 тисяч – 18 мільйонів тонн. Відповідно до формули,

1 куб річкового мулу важить 1 т 600 кг. Відтак, кількість 300 тисяч вагонів радіоактивного мулу складає 11 250 000 м.куб. Якщо поставити куби один на один, то вийде колона, яка дістане до стратосфери – 11 км 250 м.

Найвища гора в Україні – Говерла, має висоту 2 км 061 м.

Якщо куби розставити на землі, то вони накриють площу 11 тис. 250 км кв, що більше половини Черкаської області, площа якої – 20 тисяч 916 км кв.

А якщо ці куби скласти у піраміду, то вона буде у 5,5 разів більша ніж найбільша піраміда у світі – піраміда Хеопса.

Е40 може закрити Європі шлях через Чорне море

Загроза радіаційного забруднення може викликати ще одну проблему, ще більш глобальну. І мова вже не йде про 30 міль­йонів українців, які споживають воду із Дні­пра (хто там про них думає?), а про колапс міжнародної торгівлі у басейні Чорного моря.

Радіоактивне забруднення може залиши­ти без морської торгівлі низку країн Європи – Австрію, Угорщину, Чехію, Словаччину, Румунію, південні землі Німеччини. Єдиний вихід до моря для цих країн – річка Дунай, яка впадає у Чорне море. А якщо радіонукліди, потрапивши у море, «допливуть» до Болгарії, то туристам можна забути про золоті піски болгарських пляжів, а Болгарії попро­щатись із курортним бізнесом. А поряд із Болгарією – Туреччина із її Босфором.

Кораблі НАТО під Тарасовою горою – реальна можливість?

Окрім екологічної, економічної та соціальної, Проект Е40 оче­видно має ще і військову складову.

Поглиблення фарва­теру для проходження кораблів «рікаморе» автоматично означає, що ним же можуть ходити і військові кораблі. Для кораблів ВМФ РФ шлях через Гданськ з зрозумілих причин закритий, а іншого флоту, ніж кораблі ВМФ країн НАТО у тій частині Балтики немає.

Однак загроза повторного радіаційного забруднення внаслідок втілення Проекту Е40 надто реальна.

Враховуючи рівень ризику, навряд чи у ЄС захочуть посилювати безпеку у Європі за рахунок розгортання екологічного лиха небаче­ного досі масштабу.

Е40: бути чи не бути? Депутати облради вимагають дослідити Дніпро і Прип’ять на наявність радіоактивного мулу

Депутати облради ухвалили текст звернення, у якому вимагають від президента і Кабміну провести дослідження і дати суспільству чітку відповідь на питання, є у Дніпрі та Прип’яті радіоактивний мул чи ні.

Відповідний проект рішення «Про звернення депутатів Черкаської обласної ради до Президента України та Кабінету Міністрів України щодо реалізації проекту «Відновлення магістрального водного шляху Е40 на ділянці Дніпро-Вісла: від стратегії до планування» у перелік питань порядку денного сесії Черкаської облради вніс заступник голови фракції «УКРОП» Володимир Костюченко. Текст звернення 44 голосами «за» народні обранці ухвалили під час чергового пленарного засідання.
http://oblradack.gov.ua/docs/ses/2019/34/84_1.pdf

Володимир Лимаренко-Полянський