Історія палацу, збудованого у 1850-х роках в стилі неоготичного замку, багато в чому оригінальна. Шляхтич Даховський, який жив тут, у Леськовому (сучасний Монастирищенський р-н), захоплювався всім англійським. Тому не тільки парк розбив у класичному англійському стилі і більше сотні англійських скакунів мав, а й сільську корчму перебудував… під чайну, де леськівським мужикам замість горілки подавали чай з цукерками і печивом, розповідає “Прочерк”.

blank

Всередині ж замку, коли нащадки Даховського змушені були тікати за кордон від більшовиків, залишилися венеціанські люстри, каміни, картини, багаті меблі, статуетки римських патриціїв та гладіаторів і безліч книг польською, англійською, німецькою та французькою мовами…

Цікаво, що знаменитий польський дослідник Роман Афтаназі писав після Жовтневого перевороту: “Скоріше за все, після 1917 року від маєтку в Леськовому не лишилося навіть руїн”. І помилився – замок повністю уцілів, бо у місцевих селян, що поважали своїх панів Даховських, не було й думки зруйнувати їхнє родинне гніздо…

blank

Розповідають, що в 20-х роках минулого століття, в часи петлюрівської Директорії, один з Даховських приїздив сюди з Варшави і мріяв перевезти до замку сім’ю. Та не судилося… З 1934 року тут був піонертабір, потім диспансер для психічно хворих, для туберкульозників, пізніше – військовий санаторій, склад військових медикаментів, а згодом – військовий склад невідомо чого, про що вже ніхто нічого не каже…

Нині замок пустує, а на початку 2000-х письменниця з Умані Марина Павленко “поселила” тут привида – прописаний у її книжці “Русалонька із 7-В та загублений у часі” привид приніс їй перемогу у престижному конкурсі “Коронація слова”…