blankПрезидентські вибори і збільшення відтоку дітей з країни, посилення управлінської кризи і накопичення агресії в суспільстві. Ці проблеми, назрілі й не вирішені у 2025-му – темним хвостом перетягуються у рік 2026. Чи впораємось? Про це у своєму блозі на сайті «Gazeta.ua» пише Вадим Денисенко.

Україна -2026. Прогноз. Коли ми говоримо про Україну в 2026 році, ми (крім війни), переважно мислимо в категоріях виборів і персон. І це кардинально неправильно.

  1. Повістку дня в загальнонаціональному масштабі можуть задавати лише президент (поки виключно через призму зовнішньої політики) та антикорупціонери (попри низьку електоральну підтримку). Всі інші гравці, поки, як максимум, живуть в повістках своїх електоральних бульбашках і пробують грати переважно на консолідацію свого виборця, зокрема – через очорнення опонентів.
  2. Поки єдиною обʼєднуючою та мобілізуючою історією для всієї нації є страх приходу росіян. При цьому, в країні, в принципі, відсутній більш широкий інтелектуальний діалог про майбутнє. І поки немає жодної політичної сили, яка готова саме до діалогів про майбутнє. Це один із головних викликів для країни.
  3. Суспільство, на жаль, все більше буде закриватися у відносно невеликі бульбашки (не обовʼязково політичні). Відсутність картини майбутнього завжди призводить до того, що цей вакуум чимось заповнюється. Є велика загроза, що цей вакуум буде заповнюватися агресією. Поки це буде лише накопичення цієї агресії, але не виключено, що в певних моментах вона буде прориватися.
  4. Наступний рік стане роком поглиблення управлінської кризи. І це не залежатиме від того, відбудуться вибори – чи ні. Україна уже багато років живе в системній управлінській кризі, коріння якої іде від ручного управління і системи арбітражу періоду Кучми. На жаль, на сьогодні ця система влаштовує еліти і ніхто не хоче навіть поставити діагноз, не кажучи вже про спроби подумати, а як цю проблему можна вирішити.
  5. Корупція – похідна від управлінської кризи, адже головним джерелом корупції є саме держава, а не певні персони. В той же час антикорупційна система заточена не на системне вирішення проблеми, а виключно на персональні питання, що дає можливість створювати гучні скандали і навіть змінювати політичну кон’юнктуру, але не передбачає навіть наближення до вирішення системних питань. І тут вина лежить, перш за все, на політиках та експертному середовищі, яких влаштовує такий стан речей.
  6. 2026 рік призведе до посилення впливів Заходу на кадрову політику держави. Це не дасть жодного управлінського ефекту, а сама державна система все більше буде атомізовуввтися.
  7. Верховна Рада побоїться приймати закон про ПДВ для ФОПів.
  8. В країні прискориться відтік дітей не лише через невизначеність, але й через те, що прийняте рішення про різке зменшення шкіл, де можна навчатися після 9 класу.
  9. Конфлікти військові – не військові можуть зʼявлятися в поствоєнний період. До цього їхня вірогідність невисока.
  10. Вибори президента мають високі шанси пройти в цьому році. Але вони за будь- яких обставин не будуть визнаними РФ. Кремль буде наполягати на голосуванні 10 млн “українців” в Росії, ми на це не підемо, а для Москви важливо продовжити мантру про нелегітимність влади, яку вони повторюють з 2014 року.