Україна може сама стати експортером газу, але це не вигідно чиновникам, – Войціцька у Черкасах

Через перегляд підстав для нарахування субсидій значна частина українців більше не зможе отримувати допомогу від держави. Паралельно уряд анонсує подальше зростання тарифів на газ, а відповідно, і на опалення та гарячу воду, які вже й так стали непідйомними для більшості українських сімей. На запитання від журналістів нашого видання, чого добивається влада таким чином, намагалась дати відповідь народний депутат від «Об’єднання «Самопоміч» Вікторія Войціцька. Цього тижня вона перебувала із робочою поїздкою на Черкащині.

«В Україні на сьогодні достатньо власного газу, щоб повноцінно забезпечити населення. Проте нам намагаються нав’язати так звані ринкові ціни на газ, при цьому не створивши передумови, щоб люди мали можливість купувати на ринкових засадах цей газ. Ми повинні розуміти що субсидії, це схема маніпуляції великими об’ємами грошей, зазначила пані Войціцька. – Уряд пропонує такий досить злочинний, як на мене, крок по відношенню до українського споживача, намагаючись перекласти додатковий тягар через всі ці виплати, через планові кроки по підвищенню ціни на газ, на плечі українців, не створивши передумови для того, щоб ринок існував, і для того, щоб кожен з нас міг встановлювати собі ціну на газ на ринкових засадах».

На думку народної обраниці, сьогодні вже більше 60 відсотків населення знаходиться на субсидії, і якщо зростуть ціни на тарифи, цей відсоток, відповідно, зросте також. Як показує світовий досвід, якщо в державі відсоток людей, які знаходяться на субсидії, більший, ніж 15 – це означає лише одне, що цінова політика в середині держави не адекватна, і в подальшому це призведе до того, що люди масово почнуть не платити, і заборгованості будуть тільки рости й рости, і при всьому цьому це все керуватиметься ідеями так званого псевдо ринку.

«Цього всього в наших умовах не можна робити – не можна шукати в кишенях людей ті заробітки – надприбутки, які сьогодні отримує «Нафтогаз», – говорить пані Вікторія.

Вона також наголошує, що ні для кого не є таємницею, що у тарифах на газ присутня і корупційна складова. Чиновники газопостачальних структур отримують невиправдано високі заробітні плати. Зокрема нещодавно працівники «Нафтогазу» призначили собі премію на 46 мільйонів доларів за перемогу над «Газпромом» у Стокгольмському арбітражі, хоч Росія навряд чи заплатить Україні ті 4,6 мільярди доларів, які стали предметом судового спору. А от всі ці витрати, швидше за все, «ляжуть на плечі» простих громадян.

На запитання  чи знають народні депутати, що ж іще оплачують люди чиновникам у своїх так званих платіжках за газ, пані Вікторія розповіла, що є ціна «Укргазвидобування» (державна компанія), яку встановлює ця компанія із урахуванням собівартості і своїх прибутків, потім до цієї ціни додається 500 гривень на кожній тисячі кубів газу, які забирає собі «Нафтогаз», і ще є 2,5 відсотків від уже перерахованої цієї ціни, які забирають облгази за постачання газу населенню.

«За що ми платимо, розраховуючись за платівками, взагалі – не зрозуміло, – наголошує народний депутат. – Тобто на тарифах заробляють облгази, які переважно керуються однією людиною – Дмитром Фірташем, що контролює більше 75 відсотків ринку. Також є менеджмент «Нафтогазу», який фактично здійснює одну єдину функцію – бухгалтерську, беручи газ в «Укргазвидобування» і продаючи його потім облгазам, а ті в свою чергу потім постачають цей газ споживачу. Так от саме за цю функцію «Нафтогаз» бере по 500 гривень з кожної тисячі кубів, куди ці гроші далі йдуть, нам всім добре відомо – броньовані машини, величезні зарплати та премії, «надутий» штат та інші забаганки. І при всьому цьому, ми не бачимо суттєвого покращення ефективності роботи самої групи «Нафтогазу».

«Це аморально і не адекватно, що за наш з вами рахунок газові чиновники отримують надзарплати і премії», – каже пані Вікторія.

На останок депутатка наголосила, що Україна має всі можливості, щоб не тільки відмовитись від імпортного газу, а і навіть самим стати експортером. Проте комусь дуже вигідно, щоб увесь цей «монстр» у вигляді незрозумілої системи субсидій, тарифів та іншого продовжував своє існування у такому вигляді, як є на сьогодні.

Олександра Полянська