Інформаційне поле світових ЗМІ заповнене увагою до президентських виборів в США. Президентські вибори в США ─ одна з найважливіших геополітичних подій . У зв’язку з цим хочемо згадати деякі історичні факти,а саме ─ ставлення американських президентів до нашого поета ─ Т.Г.Шевченка. Розповідають у черкаському музеї “Кобзаря”.

Тарас Шевченко був не тільки великим поетом України, а й її трибуном, пророком. Його суспільно-політичні погляди й ідеали найповніше виявилися у поезії періоду «трьох літ». В останні роки свого життя він лише вияскравлює їх, конкретизуючи, зокрема, свої державницькі інтереси й прагнення.

Так, у поемі «Юродивий» (1857 p.) T. Шевченко звертає свій духовний зір до американської держави з Джорджем Вашингтоном на чолі, як певної моделі й орієнтира для українського суспільства:

«О роде суєтний, проклятий.
Коли ти видохнеш? Коли
Ми діждемося Вашингтона
З новим і праведним законом?
А діждемось-таки колись.»

Вражає обізнаність Т.Г. Шевченка із світовим процесом.

Високо цінив Т.Шевченко американську свободу і великого борця за неї, першого президента США Джорджа Вашингтона (1732-1799).
Постать першого американського президента (1789-1797) і як героя національно-визвольної війни, і як державного діяча, який керувався у своїй діяльності «праведним законом» — Конституцією, що розроблялася під його керівництвом, приваблювала Великого Кобзаря.

Чи сприйняло Т.Г. Шевченка в наш час американське суспільство, як реагувало на його слова і чи реагувало взагалі? Оскільки думка американського суспільства у сконденсованому своєму вияві найточніше представлена в оцінці президентів, звернемося до їхніх виступів, вміщених у книзі А. Драгана «Шевченко у Вашингтоні» (Нью-Йорк, 1984 р.). У ній зібрані промови, виголошені з нагоди спорудження і відкриття пам’ятника Т.Шевченкові у Вашингтоні 1964 року.

Ідея спорудження пам’ятника поетові знайшла прихильний відгук серед української діаспори США. Українці Америки буквально принесли на континент світлий образ Кобзаря. Українська діаспора за океаном утворює Комітет зі створення пам’ятника Тарасові Шевченку (КПШ). Очолив його професор Роман Степанович Смаль–Стоцький. Загалом до КПШ увійшло одинадцять осіб, шість із котрих – українці. Над пам’ятником працювали канадський скульптор українського походження Лео Мол (Л.Молодожанин) та архітектор Радослав Жук.

В комітет, що займався зведенням монументу, входили багато відомих особистостей, зокрема колишній президент США Гаррі Трумен (1884-1972) – 33-й президент (1945-1953), котрий, до речі, став почесним головою Комітету зі спорудження пам’ятника українському Кобзарю.

А знаменитий Джон Фітцджеральд Кеннеді (1917-1963) 35-й президент Сполучених штатів (1961-1963) встиг, за два місяці до своєї трагічної загибелі, сказати своє вагоме слово на підтримку створення місця поклоніння українському Пророку у Вашингтоні.
Джон Ф. Кеннеді: “Я радий, що можу додати свій голос до тих, хто вшановує великого українського поета Тараса Шевченка. Ми вшановуємо його за великий вклад у культуру не тільки України, яку він дуже любив і так промовисто опікував, а й культуру світу, його творчість є благородною частиною нашої історичної спадщини».

Головним гостем урочистої церемонії, що зібрала численних представників української діаспори, членів Конгресу США та голлівудських акторів, став колишній 34-й американський президент (1953-1961) Дуайт Ейзенхауер (1890-1969).

Його промова під час відкриття пам’ятника: «Дня 13-го вересня 1960-го року, коли підписом я перетворив на закон ухвалу, яка уповноважувала будову цього пам’ятника, сподівався, що ви влаштуєте урочистість відкриття, яка б відповідала величі Тараса Шевченка. Цей день настав,… ви прийшли, щоб вшанувати пам’ять поета, який так промовисто висловив невмирущу рішучість людини боротися за волю та її незгасаючу віру в кінцеву перемогу. Цей поступ прихильників волі, щоб віддати салют українському героєві, перевершує мої сподівання… Відкриваючи цей пам’ятник великому українському Поетові XIX ст., ми заохочуємо сьогоднішніх поетів в Україні, в Східній Європі, в усьому світі включати в їхні вірші прагнення людства до волі, до свободи, до національної незалежності… Якби Шевченко жив сьогодні, він був би у перших лавах цього великого змагання..»

Ліндон Бейнз Джонсон (1908-1973) – 36 президент США (1963-1969). Ось як він мудро висловився про Великого Кобзаря: «Любов до українського поета цілком зрозуміла і гордість з його досягнень цілком виправдана. Прикметно, що тут, у столиці великої і вільної країни, встановлено пам’ятник Шевченку, щоб він усім живим і тим, хто прийде після нас, нагадув про його велич.

Він був більше,як українець,– він був державним мужем і громадянином світу. Він був більше ніж поетом – він був безстрашним борцем за права й волю людей… Його поезія — народу й для народу…Коло Шевченкових слухачів було таке широке, а вплив був такий великий, що його слова знаходили читача і любов далеко поза кордонами рідної країни. Видання його поезій були такі вартісні, що кожна родина старалася мати дві книжки — Біблію і Шевченка..» Президенти Сполучених штатів Америки Вільям Джефферсон Клінтон (1946 р.н.) 42-й президент (1993-2001) ) на зустрічі з киянами біля стін Національного університету ім. Т.Г. Шевченка 12 травня 1995 року назвав геніального Кобзаря лицарем свободи, борцем, що торував шлях вільній, демократичній Україні.