Із святом Великодня пов’язано багато власне українських повір’їв, які не мають нічого спільного із церковними традиціями, одаче від цього шановані не менше. Наповнення Великодного кошика певними продуктами – одне з таких, напевне, ще дохристиянських таїнств. Підбір продуктів у кошику не є випадковим. Кожен продукт має символічне значення. Тож українці брали до церкви цього дня:

Паску, бо круглий хліб символізував сонце, а в християнстві – це тіло господнє. Випікання паски – важливий етап приготування до свята. Більшість господинь мають власний рецепт, який вони змінюють неохоче, щоб бува не прогадати. Готувати тісто на паску треба у спокої, лише з хорошими думками, бо за інших обставин вона може не вдатися. Свяченою паскою починали великодній сніданок. Це символ воскресіння. Усе, що стосувалося паски, мало непересічне значення: крихти не можна було викидати свиням чи птиці, лише рогатій худобі; вершечок від паски, висушений і залишений на запас, мав, за повір’ями, лікувальні властивості не лише для людей, але й для худоби.

Крашанки або писанки, бо яйце означало безкінечність всесвіту, який мав таку ж форму, життя, його відродження та безсмертя. До речі, шкаралупу від свячених яєць кидали на воду, примовляючи: «Нехай і рахмани знають, що у нас Великдень». Або закопували під фруктові дерева, щоб добре родили.

Вино – кров господню, що також символізувало любов і щастя. Христос називає себе виноградною лозою, а своїх учеників — віттям. Перше чудо, яке зробив Господь — під час весільного свята перетворив воду у вино.

Пиріжки з капустою та маком. Крім українців, жоден з індоєвропейських народів не мав звичаю пекти подібну смакоту. Вони вважались символом місяця, а ще безкінечності роду. Капуста – означала здоров’я, а мак – мав магічну силу, означав багатство, захищав від злих сил.

Ковбасу – символ добробуту, оскільки такі харчі виготовлялися переважно на запас. Вона також вказує на годоване теля (жертовне ягня), яке звелів заколоти добрий батько після повернення блудного сина додому. Це символ душевної радості, що приходить від сповнення людиною Божої волі. А на Західній Україні ще клали відвареного або засмаженого півня. За повір’ям, саме він перший сповістив людям, що Христос Воскрес із мертвих.

Сало – символ сили. Та й який же українець не любить і не поважає сало?

Рибу, яка у християнстві була символом бога, а в дохристиянські часи вона вважалася посередником між небом і землею, «птахом землі». Була також символом жертовності.

Сир, що символізував гармонію з природою.

Масло, щоб усе йшло як по маслу. А ще молоко є первотвором, продуктом, який не створений людиною, а подарований природою. Так, як мама годує свою дитину, так сир та масло є символами ніжності та жертовності Бога. Божої благодаті маємо прагнути, як немовля прагне материнського молока. А ще продукти з молока символізують нерозривний зв’язок матері та дитини, людей та Ісуса Христа. Ці продукти накладають у невеликі посудини, а зверху малюють хрестик.

Мед — «аби життя було солодким і багатим у любові на довгі літа».

Хрін – в українців це символ здоров’я. Це міцне коріння, яке може дати людині віра у Воскресіння Господа Ісуса Христа. До того ж, хрін символізує міцність та незламність людського духу після прийняття таїнства Сповіді, непохитну віру у Христове Воскресіння. Існує легенда, за якою Христа намагались отруїти корінням хрону, вважаючи його через гіркоту смертоносним. Проте, ця рослина, як природний антисептик, навпаки корисна та сприяє травленню.

Часник, щоб відганяв злі сили, хвороби і злидні.

Сіль. Як присмак до їжі вона символізує гостинність; а як антисептик вона означає довговічність, стійкість, чистоту. Звідси біблійний вираз «заповіт солі», а ще під час нагірної проповіді Ісус називає учнів «сіллю землі». Сіль – символ очищення, також є оберегом від злих очей. Адже і в хату приходили із хлібом-сіллю, і в дорогу брали з собою дрібку солі. Є повір’я, якщо посипати свяченою сіллю поріг, то погана людина не зможе зайти до хати. Також це символ повноти та достатку. У Біблії сіль символізує спосіб зв’язку між Богом і його народом.

Все це складали у спеціальний кошик, який навмисне плели з тонкої лози до Великодня. Сьогодні такий можна просто купити – ажурний, з різнокольоровим візерунком, різної форми – на будь-який смак.

Кошик обов’язково прикрашали барвінком або іншою нев’янучою зеленню – це символ вічного життя та безсмертя. Також, за українськими народними уявленнями, барвінок символізує трійцю: дитинство, зрілий вік, старість; батька, матір, дитя; весну, літо, осінь; вічне нев’януче кохання, нестаріюче життя, пам’ять. Гілочками обплітають стінки кошика, що означає єдність людини з природою.

Накривали продукти вишитим рушничком. Це обов’язковий елемент, який господиня вишиває заздалегідь власноруч. Нитки — символ життя. Жінка яка вишиває рушничок, творить своїй сім’ї щасливу долю та довгі роки життя. А ще плетіння нитки є також символом вічності.

Брали також свічку — предмет, що символізує світло та Божу благодать, вона повинна нагадувати нам про Ісуса, який є Світлом для світу. Запалюючи свічку у церкві під час служби, українці духовно єдналися з іншими віруючими, а ще вона означає спільну радість свята.

А ще важливо пам’ятати — нічого освяченого не можна викидати. З’їжте самі, поділіться з рідними, роздайте нужденним. Всі продукти мають бути відкритими, а не в герметичних упаковках, бо на них має потрапити свячена вода.

Також не треба класти в кошик інші спиртні напої. Ці напої не освячуються, оскільки не згадуються під час молитви у переліку продуктів, які приносимо Богові на освячення. Не треба класти ніж – побутують думки, що освячені продукти потрібно розрізати посвяченим ножем. Це вигадка і забобони. До того ж, ніж символізує розбрат. Не клали також у кошик свіжі овочі та фрукти, бо їх раніше в такий час і не було, та й для їх освячення є спеціальні літні свята. Не клали і солоні огірки, квашенину – бо це буденна, а не святкова їжа. Не варто класти також усілякі соуси, гірчицю чи кетчупи, бо ці продукти також не освячуються.

Тетяна Воронцова