У селі Городецьке, що на Уманщині, 9 серпня відбувся турнір з мініфутболу, присвячений пам’яті загиблого воїна, Героя України, колишнього міського голови Умані — Олександра Цебрія. Захід організувала доброчинна організація “Це важливо!”.
Участь у турнірі взяли вісім команд — по чотири з Черкаської та Одеської областей. Серед учасників були і ветерани війни, і чинні військовослужбовці, і цивільні спортсмени, розповів Суспільному організатор заходу Денис Жарков.
Олександр Козей представляв одеський футбольний клуб “River”. На змагання приїхали за запрошенням одного з учасників команди, який був особисто знайомий з Олександром Цебрієм, розповів він:
“Це дуже особливо. Від участі в таких турнірах ми не можемо відмовитися. Ми залишили всю нашу роботу, справи і приїхали на пам’ятний турнір”.
Про самого Олександра Цебрія гравець чув від товариша:
“Знаю, що він захищав країну від російської агресії. Ми з Одеси, не сильно його знали, але брати участь у таких турнірах — це дуже особливо”.
Ветеранську команду з Умані “Ятрань-70” представляв Олександр Однородженко:
“Настрій чудовий, бо ми футбол любимо. Заради цього ми збираємось, граємо. У нас будь-який матч — це подія. І подія не тільки для тих гравців, які на полі, а й для вболівальників, сімей, дітей. У нас це сімейне свято”.
Особливо відповідально, додав він, представляти рідне місто на турнірі в пам’ять про людину, яка дбала про розвиток спорту в громаді:
“Ми знаємо, що Олександр Володимирович не один рік працював в адміністрації міста, був мером, відомою людиною. Він багато чого робив для розвитку футболу. В часи, коли він був на посаді міського голови, ми також зверталися за певною допомогою для проведення турнірів. Нам ніколи не було ніякої відмови. Тому можемо тільки подякувати за все”.
Брат загиблого Павло Цебрій розповів, наскільки значущу роль спорт відігравав у житті Олександра:
“Він дуже любив бокс, легку атлетику, велоспорт. Сам цим займався, колись навіть на велосипеді сам до Одеси їхав. Він прямо знаходив у своєму щільному графіку хвилини, секунди, щоб займатися спортом. Вдома в нього був невеличкий куточок для спорту”.
Під час урочистого відкриття заходу дружині загиблого героя — Наталії Цебрій — вручили “Лицарський хрест”, яким посмертно нагородили Олександра Цебрія.
“Це символ того, що пана Олександра з нами вже немає, але пам’ять про нього буде жива. Ми хочемо, щоб дружина відчула, що є ті, хто не байдужий і зроблять усе, аби ця пам’ять зберігалася”, — зазначив організатор Денис Жарков.
У своїй промові пані Наталія подякувала учасникам:
“Спорт завжди займав важливе місце в його житті. Він вважав, що це не тільки змагання, а й сила духу, витримка, вміння командою, пліч-о-пліч, дійти до спільної мети. Він так жив, так служив, так боровся. Сьогодні футбольне поле стало символом єднання і вдячності всім тим, хто виборював для нас можливість жити, мріяти і досягати нових вершин у нашій вільній країні”.
По завершенню турніру команди отримали нагороди — медалі, кубки та відзнаки для кращих гравців. Переможців визначали в класичному груповому етапі, а серед номінацій — “Кращий гравець”, “Кращий воротар”, “Кращий асистент” і “Кращий бомбардир”.
Це був 18-й турнір у межах серії спортивних подій, які вшановують пам’ять полеглих захисників України, пояснив Денис Жарков. З його слів, організатори планують продовжити серію турнірів, присвячених загиблим героям, і надалі проводити такі заходи по всій Україні — аби пам’ять жила, а спорт єднав.
Що відомо про Олександра Цебрія
Олександр Цебрій із листопада 2015 року по 2020 рік був міським головою Умані. До лав ЗСУ приєднався у лютому 2022 року. Був молодшим сержантом, проходив службу у 58 окремій мотопіхотній бригаді імені гетьмана Івана Виговського на посаді командира кулеметного взводу.
7 березня 2024 року головнокомандувач Сирський особисто вручив Олександру Цебрію орден “За мужність” ІІІ ступеня за те, що він узяв у полон російського штурмовика.
Олександр Цебрій із позивним “Мер” загинув 24 липня у бою поблизу селища Новодонецьке на Донеччині.
5 грудня 2024 року президент України відзначив його посмертно званням Герой України з удостоєнням ордена “Золота Зірка”.
КОМЕНТАРІ