3 серпня відзначили 30-річчя  з часу відтворення на території Шевченківського національного заповідника першого народного музею Кобзаря “Тарасова світлиця”.

“Багато гостей зустріла Тарасова гора, серед яких – родичі охоронця могили Шевченка Івана Ядловського; колишні і нині сущі працівники заповідника, які причетні до створення світлиці,; художники, чиї картини із зображенням хати-музею експонуються на виставці; кобзарі; відомий громадський діяч Микола Томенко та лауреатка Шевченківської премії відома акторка Наталя Сумська, заслужена артистка України Наталка Мамалига зі своєю сестрою Ларисою. Всі вони створювали щиру подільчливу атмосферу спогадів.” – поділилась враженнями очільниця Музею Шевченка Валентина Коваленко.

blank

Зазначимо, історія будівництва хати на Чернечій горі сягає 1884 року. Саме в цей час завдяки наполегливим клопотанням троюрідного брата Тараса Варфоломія Шевченка на зібрані народні кошти з метою впорядкування місця вічного спочинку поета на могилі було встановлено чавунний хрест-пам’ятник і збудовано хату для сторожа.

На пропозицію Варфоломія доглядати Кобзареву могилу охоче пристав житель міста Канева Іван Олексійович Ядловський (1846-1933), який юнаком брав участь у похованні Тараса Шевченка на Чернечій горі. Йому разом із великою сім’єю дозволялося жити в одній половині хати (пізніше родина мала свою оселю біля підніжжя Тарасової гори). А в іншій кімнаті хати, світлиці, – викладач Канівського двокласного училища Василь Гнилосиров (1836-1900) разом з іншими подвижниками створив перший народний музей Кобзаря – «Тарасову світлицю».Згодом, до хати було добудовано ще дві кімнати для прочан, де б вони могли зупинитися на нічліг.

blank

blank