У центрі Черкас на майже чотирьох з половиною гектарах розташоване міське кладовище “Пушкінське”, за словами археолога Михайла Сиволапа цвинтарю півтора століття і там похованні відомі історичні постаті, будівничі міста, а також меценати.
Це кладовище одне із найстаріших у Черкасах, частина могил вже зникла, розповів археолог та краєзнавець Михайло Сиволап: “Тут лежить мій дід, якого поховали в 1928 році, коли ще тут церква стояла. Першого разу я на ньому побував ще малим, у 76-му році. Тоді на «гробки» було дуже багатолюдно, гарне, ошатне кладовище все у квітах”.
Тут все застигло ще в минулій епосі – фото на меморіалах, архітектура самих надгробків та імена людей, зауважив археолог. Серед могил – надгробок поховання купця Івана Ярового. Завдяки якому нині функціонує дитячий парк в центрі міста.
“У ті часи він був відомий як сад Любові Ярової. Саме завдяки купцеві, замість висоток в центрі кварталу ми маємо цей парк”, – розповів Сиволап.
Черкасець Олег Меркулов мешкає поруч. Розповів, що з цвинтарем пов’язано багато дитячих спогадів: “Наскільки мені відомо, і мені розповідали, що тут стояла хата. У 30-х роках тут був морг, а після моргу була сторожка. Був сторож, охороняв це кладовище. На ньому було гарно, тут дорогі пам’ятники стояли”.
Археолог Михайло Сиволап віднайшов тут і братську могилу поліцейських, які беззбройні загинули від рук злочинців в 1914 році. Донедавна на цвинтарі ще виднілися і чотири могилки робітників, які загинули наприкінці 50-х років під час будівництва черкаського мосту. Та нині вони заросли бур’янами.
“Четверо чи п’ятеро могилок в одній огорожі, поверх якої був перекинутий зварний міст. На жаль, могила не збереглася, очевидно, що ніхто за нею не доглядав, це мабуть були люди не місцеві”, – зауважив краєзнавець.
Зараз кладовище закрите, людей не ховають на ньому 58 років. Цим місцем останнього спочинку нині опікується комбінат комунальних підприємств, гповідомив його директор Анатолій Бейн: “Тут поховано багато людей, це кладовище займає 4,4 гектара. Є багато могил, як ніхто не відвідує, але наші працівники протягом року приходять сюди і прибирають сміття”.
Зі слів краєзнавця, цвитнар міг би стати черкаським “Личаківським кладовищем”.
“Звичайно що немає таких особистостей великого масштабу як у Львові, бо міста різного плану. Ми були лиш повітовим. Але, якби ми краще вивчили вклад тих людей, які тут лежать, історію цього кладовища, ми б могли зробити не просто зелену оазу, а окрасу міста. Не так багато залишилося у нас історії. І це останнє найдавніше кладовище, яке залишилося в місті”.
Сучасні пристрої можуть знайти і зовсім зрівняні із землею могили, аби зберегти історію і пам’ять про тих, хто тут похований, зауважив Сиволап.
КОМЕНТАРІ