Нагадаю, що 14 листопада 2017 року грузинського журналіста Тамаза Шавшишвілі було депортовано з України у нелюдських умовах.
Про це, зокрема, повідомляло» «Радіо Свобода».
«Грузинський журналіст Тамаз Шавшишвілі, який працював в Україні, заявив, що українські силовики, зокрема бійці СБУ, побили його у власному помешканні, після чого депортували до Грузії у нелюдських умовах.
«До мого помешкання увірвалися, я тільки побачив шеврон СБУ на плечі одного з бійців, перед тим, як мене звалили на підлогу і почали бити ногами. Я просив не робити цього, казав, що я журналіст. Але мені заклеїли очі скотчем, і зв’язали руки і ноги пластиковими фіксаторами», – розповів він скайпом про обставини свого затримання 14 листопада».
Європадо таких «надмірних зусиль», щодо видворення із країни «неугодних» ставиться критично та , за рішенням судів, вимагає суттєвої сатисфакції.
Це, зокрема, було підтверджено рішенням Європейського суду з прав людини, де, за певним збігом обставин, було захищено права громадян Грузії, але щодо неправомірних дій іншої країни – Росії. Мова йде про CASE OF BERDZENISHVILI AND OTHERS v. RUSSIA (Applications nos. 14594/07 and 6 others – see appended list) (Щодо справедливої сатисфакції).
У цій справі заявники скаржилися, що вони разом з іншими грузинськими громадянами були затримані та видворені з Росії ще восени 2006 року. Внаслідок масовості таких затримань та видворень грузинських громадян Грузія звернулася до ЄСПЛ із заявою проти Росії. Велика Палата у міждержавній справі «Грузія проти Росії(І)» у 2014 році встановила, що в Росії існувала скоординована політика затримання, утримання під вартою та вислання грузинських громадян, що становило адміністративну практику.
І тільки у у січні 2019 року, через 13 років після подій, щодо яких було подано скаргу до ЄСПЛ, рішенням щодо справедливої сатисфакції у справі «Грузія проти Росії (І)» Велика Палата встановила, що Росія має сплатити Грузії 10 000 000 євро відшкодування шкоди, яку зазнала група з принаймні 1500 громадян Грузії.
Щодо цієї справи, Суд рішенням від 20 грудня 2016 року встановив порушення статті 4 Четвертого Протоколу до Конвенції (заборона колективного вислання іноземців) щодо 14 заявників.
Суд також встановив, що 13 заявників зазнали порушень пунктів 1 і 4 статті 5 (право на свободу та особисту недоторканність / право на перегляд законності затримання) Конвенції; статті 3 (заборона катування) Конвенції; та статті 13 (право на ефективний засіб правового захисту) у поєднанні зі статтею 3 Конвенції. Серед іншого, Суд встановив, що більшість заявників були заарештовані поліцією або працівниками міграційної служби, затримані протягом певнихперіодів часу та оштрафовані. Деякі з них були депортовані, а деякі виїхали з Росії.
У цій справі Палата присудила всім заявникам, які перебували під вартою до 48 годин, мінімальну суму у розмірі 10 000 євро, аналогічно зі справою «Грузія проти Росії (І)».
Також присудила 12 500 євро заявникам, які перебували під вартою від двох до десяти днів, і 15 000 євро тим, хто перебував під вартою понад десять днів.
Враховуючи, що «нагорода» , у вигляді справедливого рішення ЄСПЛ, «знайшла свого героя, ймовірно, що «належну сатисфакцію» грузинський журналіст отримає десь у 2030 році…
Тоб-то , нашим нащадкам ми залишаємо БОРГ розплати за недолугість дій урядовців «нашого часу», які, як скоріш за все підтвердить історія, таки не були «героями нашого часу»…
КОМЕНТАРІ