Нагадаю, що 14 листопада 2017 року грузинського журналіста Тамаза Шавшишвілі було депортовано з України у нелюдських умовах.

Про це, зокрема, повідомляло» «Радіо Свобода».

«Грузинський журналіст Тамаз Шавшишвілі, який працював в Україні, заявив, що українські силовики, зокрема бійці СБУ, побили його у власному помешканні, після чого депортували до Грузії у нелюдських умовах.

«До мого помешкання увірвалися, я тільки побачив шеврон СБУ на плечі одного з бійців, перед тим, як мене звалили на підлогу і почали бити ногами. Я просив не робити цього, казав, що я журналіст. Але мені заклеїли очі скотчем, і зв’язали руки і ноги пластиковими фіксаторами», – розповів він скайпом про обставини свого затримання 14 листопада».

Європадо таких «надмірних зусиль», щодо видворення із країни «неугодних» ставиться критично та , за рішенням судів, вимагає суттєвої сатисфакції.

Це, зокрема, було підтверджено рішенням Європейського суду з прав людини, де, за певним збігом обставин, було захищено права громадян Грузії, але щодо неправомірних дій іншої країни – Росії.  Мова йде про  CASE OF BERDZENISHVILI AND OTHERS v. RUSSIA (Applications nos. 14594/07 and 6 others – see appended list) (Щодо справедливої сатисфакції).

У цій справі заявники скаржилися, що вони разом з іншими грузинськими громадянами були затримані та видворені з Росії ще восени 2006 року. Внаслідок масовості таких затримань та видворень грузинських громадян Грузія звернулася до ЄСПЛ із заявою проти Росії. Велика Палата у міждержавній справі «Грузія проти Росії(І)» у 2014 році встановила, що в Росії існувала скоординована політика затримання, утримання під вартою та вислання грузинських громадян, що становило адміністративну практику.

І тільки у у січні 2019 року, через 13 років після подій, щодо яких було подано скаргу до ЄСПЛ, рішенням щодо справедливої сатисфакції у справі «Грузія проти Росії (І)» Велика Палата встановила, що Росія має сплатити Грузії 10 000 000 євро відшкодування шкоди, яку зазнала група з принаймні 1500 громадян Грузії.

Щодо цієї справи, Суд рішенням від 20 грудня 2016 року встановив порушення статті 4 Четвертого Протоколу до Конвенції (заборона колективного вислання іноземців) щодо 14 заявників.

Суд також встановив, що 13 заявників зазнали порушень пунктів 1 і 4 статті 5 (право на свободу та особисту недоторканність / право на перегляд законності затримання) Конвенції; статті 3 (заборона катування) Конвенції; та статті 13 (право на ефективний засіб правового захисту) у поєднанні зі статтею 3 Конвенції. Серед іншого, Суд встановив, що більшість заявників були заарештовані поліцією або працівниками міграційної служби, затримані протягом певнихперіодів часу та оштрафовані. Деякі з них були депортовані, а деякі виїхали з Росії.

У цій справі Палата присудила всім заявникам, які перебували під вартою до 48 годин, мінімальну суму у розмірі 10 000 євро, аналогічно зі справою «Грузія проти Росії (І)».

Також присудила 12 500 євро заявникам, які перебували під вартою від двох до десяти днів, і 15 000 євро тим, хто перебував під вартою понад десять днів.

Враховуючи, що «нагорода» , у вигляді справедливого рішення ЄСПЛ, «знайшла свого героя, ймовірно, що «належну сатисфакцію» грузинський журналіст отримає десь у 2030 році…

Тоб-то , нашим нащадкам ми залишаємо БОРГ розплати за недолугість дій урядовців «нашого часу», які, як скоріш за все підтвердить історія, таки не були «героями нашого часу»…

Секретар Національної спілки журналістів України, адвокат Валерій Макеєв