Як боролися з куркулями у Розсошинцях та Мордві

Черкаський письменник і краєзнавець Олександр Сорлодар записав спогади про розкуркулення на Чигиринщині:

На хуторі було багато землі, дві віялки, свині, корови. Розкуркулили у 1929 чи 1930 році. Діда ще й хотіли посадить. Було дві хати. Дід построїв собі хату, і коли родився ще один син Демид, то построїв другу хату. Виселили з обох хат. Дядько Демид утік на Дніпропетровськ з жінкою і сином. Баба Наталка – дідова жінка – не пускала в колгосп. Усе позабирали. А жили в моєї матері батьків – у Івана Івановича Заболотнього. У нього сім’я була 16 душ дітей, та видавила віспа. Осталося тільки… А то виїхали в Джанкой. Нашу одну хату продали циганам з Чорномор’я за 50 рублів. А в одну хату нас пустили у 1932 році, коли я родилася. Один розумний дядько направив: “Бери дитину за полу, то оддадуть”. А тут були рядом сусіди хороші – разом з дідом робили. Був налог – якшо за сутки виплатиш, то нічого, а ні – то всьо забирали. Батько з матерею поїхали у совхоз на заробітки. Тільки приїхали, а тут і налог платить. То зразу й виплатили.

А діда забрали в тюрму як куркуля. Написали, шо в нього дві віялки, два сараї мазані і скільки гектарів землі у трьох місцях. А як був суд, мати принесла квитанцію про сплату податків – експортного налогу.

Десь у 1929 році з діда і кожух ізнімали. А воно зіма була. А баба як закричала: “Куди ви знімаєте, бандіти!” А один комсомолець бабі в рота нагана встромив.
У 1933 році баба розрішила в колгосп. А то казала: “Не ходіть, бо гріх”. А ходили в церкву у Мордву (після 1946 року – Красносілля).

Підписувалися на позику. А ми з матерею удвох жили. А він – Логвинівський. У нас коровка була. Та хотіли, шоб мати підписала на 300 рублів. Коровка ж три літри дасть, та й виноси у колгосп. А він то бригадір був, комуніст. І у млині батько без руки – Дивнич. А його син Юхим Михайлович приходить з уполномоченним уночі. “Одчини!”. “Не одчиню! Бандіти ходять”. Він як попотрахкав у ті двері. Одбив двері в коридор. У хату стукається. Мати одчинила. А він: “Підписуйся! Уже гниди ожили в тебе?!”. Після того, як розкуркулили, значить.

Усе позабирали. І лави такі товстючі. А тут одна така розумна, шо комуністам помагала – та позабирала собі. І ікони позабирала. А у нас родичі були у Ризі. Привезли платочки з Риги. І сусідам продавали. А вона й собі прийшла – купить хоче. То баба не продала.

Записано від Гарбузенко (Заболотньої – дів.) Марії Іванівни (1932 р.н.) у с. Розсошинці Чигиринського району. 26.09. 2009 р.