Майже 50 років редакція газети “Молодь Черкащини” “жила” на другому поверсі Палацу одружень. Містичні подробиці про редакційних привидів тягнуть на окрему статтю. А от особливим об’єктом заздрощів колег із інших видань був балкон, на якому можна було вальяжно попивати каву, спостарігаючи за пишними весільними кортежами.

Нашій „Молодіжці” на початку лютого стукнуло 60 – перший номер обласної газети „Молодь Черкащини” вийшов 3 лютого 1960 року. Неймовірний вік! Адже, як показало життя, газети так довго не живуть. І на Черкащині ровесників нашого видання вже давно немає. Всіх змело вітром часу, і  – парадокс – „молодіжка” нині виявилася найстарішою. А ще  – однією з найславетніших газет серед регіональної преси України.

Звичайно, хто не знає, що історія „Молоді Черкащини” тісно пов”язана з іменем знаменитого Василя Симоненка, який в 60-ті працював кореспондентом газети. Про той період з життя „Молоді” написана сила–силенна спогадів, мемуарів, статей, літературних розвідок. Зрештою, писати було кому, бо з „молодіжки” вийшли чи не всі відомі черкаські журналісти. Газета була справжньою фаховою школою, і в обласному центрі ще донедавна практично кожен журналіст був „родом” з „молодіжки”.

Створена в дрімучі тоталітарні часи як орган обкому комсомолу, „Молодь Черкащини” однією з перших комсомольських газет України вирвалась на волю. І хоча комсомольський обком, навіть конаючи, намагався міцно тримати за горло своє непокірне і вільнодумне дитя, та упоратися з ним вже не міг. „Молодіжка”, як кажуть, пустилася берега: то вимагала нечуваного права сама собі обирати редактора і влаштовувала обструкцію присланим з обкому керівникам, то нахабно і віроломно друкувала на своїх шпальтах викриття про місцевих комсомольських вождів, а потім і взагалі відверто почала сповідувати рухівську ідеологію. На щастя, на той момент Черкаський обком ЛКСМУ вже перебував в стадії клінічної смерті, і комсомольські вожді були більше стурбовані пошуком запасних бізнес-аеродромів, ніж ідеологічними диверсіями свого видання. Зрештою, неприязнь між газетою і її господарем дійшла до такої критичної межі, що обком задумав перед власною кончиною ліквідувати й свою газету, скасувавши її реєстрацію. Та потім вирішили не заморочуватись – мовляв, вона й сама здохне без комсомольських грошей (а вся молодіжна преса на ті часи існувала за кошти ВЛКСМ). Тож обком просто оголосив, що виходить із засновників газети, і так „Молодіжка” стала вільною. І абсолютно вільною від грошей…

Починались буремні 90-ті. Газети вмирали одна за одною, народжувались нові, одноденки. Безгрошів”я вбивало багатьох. І „Молодіжка”, попри ентузіазм своїх журналістів, переживала скрутні часи. Але ринок преси був вільний, бо крім заскорузлих «районок» і зашореної „Черкаської правди” конкурентів у нашої газети не залишилось. Тож „Молодіжка”  вирішила знайти новий співзвучний часові формат – формат коротких повідомлень, карколомних викриттів, навіть переказів обивательських чуток, просякнутих іронією і жартами…

Але головне – саме „Молодь Черкащини” вперше в Черкасах і області зорганізувала і запровадила  реалізацію (продаж) газет приватними торговцями. В одному з номерів газети розмістили оголошення, адресоване черкаським підліткам: даємо газети на  продаж, з кожного проданого екземпляра поверніть нам стільки-то копійок. Розмістили й відразу забули, бо на відгук в принципі не сподівались. Яке ж було здивування, навіть шок, коли в день виходу газети під редакцією „Молодіжки” стояв натовп дітей!

Часи були важкі. Заробити копійку хотіли навіть діти. Але в редакції знайшлося чимало скептиків, котрі, оглянувши ватагу хлопчаків розбишацького вигляду, спрогнозували, що газети редакція віддасть, а грошей за них так і не побачить. Але таки вирішили  ризикнути. І діти помчали містом продавати „молодіжку”. Вони повернулися за пару годин із грошима і запитанням: ”А ще є?”. Колектив газети спіткав другий шок за день: тираж, що продавався тиждень, був проданий за дві години. Увесь.

Наступного разу дітей ще побільшало, за ними потягнулися пенсіонери, просто нужденні люди, що шукали заробітку. Наклад ріс, як на дріжджах, і скоро досяг небачених за всю історію черкаської преси 80 тисяч екземплярів. „Молодіжка” вирвалася зі злиднів, і завдяки своїй чесній позиції, безстрашності та величезному тиражу стала найвпливовішою газетою Черкащини. І водночас дала фінансову підтримку та перший комерційний досвід десяткам черкаських хлопчаків, дівчаток і містян, котрі його потребували.

Це був час, коли містом керував пріснопам’ятний мер Олійник, що нині ховається від гніву українського народу у Москві. „Молодіжка” не була б „Молодіжкою”, якби не стала на стежку війни з цим підступним і облудливим персонажем.

Але про це – в наступних наших публікаціях.

Юлія Сакун, багаторічний редактор «Молодіжки»