31-річний Вадим Катрюк родом із Тального на Черкащині ще змалку мав амбіційні мрії, які згодом перетворив у свої цілі. Наразі у чоловіка свій бізнес – будівельна компанія у Нью-Йорку, США. Про те, що матиме свою справу та житиме достойно чоловік знав ще у дуже юному віці,розповідає видання “Вісті Черкащини“.

Саме тому, коли ще хлопцем перед ним постав вибір, яку професію обирати, він вступив на перекладача, аби покращити свої знання із англійської мови. Потім кілька років Вадим жив у Фінляндії, після чого отримав візу у США. Чоловік зізнається, що коли приїхав, то було доволі складно.

– Я практично нічого не вмів, але роботи не боявся. Влаштувався помічником до українця, який робив ремонти в готелях. Так навчався, набирався досвіду. Спочатку мав дуже маленьку заробітну плату, як для Америки, але мені дозволили жити в готелі, де ми робили ремонти, так і виживав, – пригадує він.

З часом його кар’єра, як будівельника почала розвиватися. У свого підрядника Вадим почав просити виконувати більш відповідальну роботу, а потім взагалі змінив керівника, де був більший акцент саме на будівництві. Пропрацювавши так якийсь час, чоловік зрозумів, що хоче працювати на себе і почав спрямовувати свої сили саме у цей напрямок.

– Так співпало, що мені довірили закінчувати ремонт одного із готелів. Я організував команду і роботу. Після цього у мене вже був такий досвід і я захотів брати готелі на ремонт уже самостійно, але зрозуміло, що ніхто мені цього не давав, – каже він.

Потім на Вадима чекали різні перешкоди: 10 місяців без роботи, відмови та пусті обіцянки.

– Я оформив собі портфоліо, де зазначив, що я вмію робити, прикріпив фото. Почав розсилати його скрізь, зареєструвався на сайті для пошуку роботи. Писав там усім потенційним роботодавцям. Дехто ігнорував, дехто відписував, але без ніякої конкретики, – розповідає Вадим.

Згодом завдяки своїй наполегливості чоловік зміг отримати контракт на невеличкий готель. Після чого справи пішли в гору. Катрюк брався за будь-яку роботу, щоб заробити собі ім’я та стати конкурентоспроможним. Нині ж він співпрацює з великими компаніями та забудовниками.

– Я можу сказати лише одне, що нічого не дається просто так. Лише наполеглива праця та віра в себе допомагають на шляху до успіху. Колись, ще будучи учнем Тальнівської школи, коли мені було 12 років я дав собі обіцянку, що матиму достойний рівень життя до 30-ти років. Тоді я ще не знав, як це буде, але мав непохитну віру, – говорить Вадим.

Нині чоловік намагається забрати до себе батьків, які жили до початку повномасштабної війни в Тальному, адже хвилюється за їх безпеку. Говорить, що йому боляче дивитися на те, що нині відбувається в його рідній країні. Саме тому він фінансово підтримує Збройні Сили України та допомагає українцям, зокрема і тальнівчанам, облаштовуватись у США.