Майже не поміченою активною громадськістю нашої області та й пересічними черкащанами пройшла інформація в місцевих ЗМІ про те, що нині один з лідерів забороненої ОПЗЖ, колишній куратор від цієї партії на Черкащині і все ще діючий народний депутат від цієї пропутінської політструктури Василь Німченко отримує щомісяця 161 тис. грн. пенсії, про що йдеться у деклараціях-змінах у майновому стані, які він подає.

Хоча, здавалося б на перший погляд, що тут дивного, – Василь Німченко у свій час був суддею Верховного і навіть Конституційного Суду України. А згідно з діючим українським законодавством судді в нашій державі – це окрема вища каста, яким встановлена довічна виплата, яка є аналогом пенсії. І станом на жовтень 2023 року середній розмір такої виплати становив майже 100 тисяч гривень.  Водночас українці, які на той час вийшли на пенсію за віком, в середньому отримували 5230 грн, а ті, хто отримав пенсію з вислуги років, – близько 9635 грн. Ну, це так, для порівняння…

Але ж пан Німченко не просто заслужений суддівський пенсіонер, а нині діючий народний депутат, який обирався у 2019 році до українського парламенту за списками забороненої пропутінської партії «Опозиційна платформа – За життя» (ОПЗЖ). А раніше у 2014 році пройшов у Верховну Раду за списками “Опозиційного блоку” по квоті кума путіна Віктора Медведчука. Нагадаємо, що рішення про заборону функціонування «ОПЗЖ» було прийнято на підставі указу Президента та рішення РНБО. Вони ґрунтувалися на доказах деструктивної діяльності партії, зібраних у межах реагування СБУ на загрози національній безпеці. Йшлося передусім про демонстративну підтримку та популяризацію агресивної антиукраїнської політики рф, як на рівні керівництва, так і рядових її членів. «ОПЗЖ» фактично ретранслювала офіційну позицію країни-агресора щодо України та завдавала значної шкоди інтересам нашої держави. Встановлено причетність провідних функціонерів «ОПЗЖ» до діяльності, що створювала реальні загрози національним інтересам, безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України…

Отут і стикаємося із повними абсурдами нашого нинішнього українського сьогодення. Як бачимо, Василь Німченко фактично представляє у Верховній Раді заборонену пропутінську партію. До того ж, був не простим сільським партійцем, а одним з провідних функціонерів ОПЗЖ, входив у таке собі керівне ядро партії – політичну раду. До речі, на парламентських виборах 2019 року пан Німченко перебував у першій десятці партійного списку, займаючи там шосте місце поряд з такими токсичними особами, як Вадим Рабінович, Віктор Медведчук, Нестор Шуфрич, Юрій Бойко… Також, як відомо з відкритих джерел, Василь Німченко тривалий час був заступником голови ГО «Український вибір – право народу», яку очолював одіозний політик Віктор Медведчук. Ця організація протягом багатьох років проводила відкриту пропутінську антиукраїнську антидержавну політику в Україні. Самого ж пана Німченка зараховують до найближчих соратників колись всесильного кума путіна…

Оце і дає підстави говорити про абсурди нашого українського сьогодення. Людина із таким політичним шлейфом не те що не викинута на смітник нашої історії, а продовжує представляти українське суспільство в парламенті, а держава за цю його промосковську антиукраїнську діяльність, «що створювала реальні загрози національним інтересам, безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України…» і далі заохочує великими зарплатою та пенсією…

Можна нагадати ще кілька красномовних фактів із біографії цього медведчуківського кадра.

Після початку повномасштабного вторгнення Німченко не поспішав виходити з фракції ОПЗЖ та особисто не давав жодних публічних оцінок війні в Україні. Про це багато писали загальноукраїнські ЗМІ. Чому він цього не робив, зрозуміло із його пропутінського досьє. Такі «патріоти», як він, скоріше за все, тихцем готували короваї для рашистських окупантів. Нагадаємо, що помічник нардепа Німченка Олександр Замирайло, керівник фракції опзж у Черкаській міськраді, під час повномасштабного вторгнення Росії до України планував стати гауляйтером Черкаської області у разі окупації регіону рашистами. Якщо помічник розраховував на чільну посаду в окупаційному уряді Черкащини, то на яке керівне крісло міг претендувати його шеф у разі захоплення нашої держави рашистськими загарбниками?! А може й продовжує мріяти?

А за такі його надії та мрії наша держава, звичайно ж, має підживлювати медведчуківського сподвижника сотнями тисяч гривень…

Свого часу пан Німченко цілком в дусі московської пропаганди виступав проти закону про декомунізацію, ставши одним з підписантів звернення до Конституційного суду про його відміну, який нібито «порушує права і свободи громадян та суперечить демократичним нормам». При цьому депутат наголошував, що декомунізація «провокує розкол суспільства по ідеологічній, соціальній і духовній ознаках та створює реальні загрози державності України». Отак, не путінська росія, а декомунізація, на думку цього пана, загрожувала українській державності. Та це й не дивно, адже у радянські комуністичні часи пан Німченко працював головою Печерського районного суду Києва. А за які заслуги у комуністичну добу очолювати такий «центровий» суд, можна собі уявити. Тому для нього, як і для всіх прихильників «руського міра», тоталітарне комуністичне минуле рідне й близьке його серцю…

Як палкий апологет того путінського «руського міра», Василь Німченко у 2019 році активно виступав проти прийняття закону “Про забезпечення функціонування української мови як державної». Саме він разом з іншим нашим землячком із фракції «Опозиційного блоку» Олександром Долженковим істерично доводили шкідливість цього закону, називали його документом розбрату, який, мовляв, запроваджує в Україні «насильницьку українізацію». Тоді саме ці два нардепи завалили парламент власними правками до законопроекту, щоб спотворити його і суттєво затягнути розгляд. Адже зауважень у сесійній залі довелося розглянути понад дві тисячі! Ну, і звичайно ж, пан Німченко один з небагатьох депутатів проголосував проти прийняття цього історичного мовного законопроекту. Коли мова йде про знакові для українців рішення щодо української мови, церкви, безпеки держави, – вони завжди оскаженіло намагаються завадити їх прийняттю… До речі, більшість своїх виступів у Верховній Раді пан Німченко принципово виголошував російською мовою.

І що цікаво, Василь Німченко родом не з східної України чи десь із Криму, а з нашого Шевченківського краю, – народився на Іркліївській козацькій патріотичній землі. І, як не дивно, його земляки ще донедавна зустрічали цього затятого українофоба хлібом-сіллю…

Так саме, як до цього часу наша держава продовжує виплачувати цьому «медведчуківському кадру» величезні пенсію і зарплату. І на цьому фоні повного абсурду та ідіотизму, справжні українські патріоти, які все життя боролись і продовжують відстоювати національні інтереси нашої держави, отримують від неї мізерні кілька тисяч гривень пенсії. Уявіть собі, що якби нині був живим наш величний земляк, один з батьків української державності В’ячеслав Чорновіл, то отримував би у десятки разів менше, ніж цей адепт «руського міра». До речі, більшість тих народних депутатів, які на зламі 1980-90 років виборювали незалежність України, отримують нині пансіон в межах 15 – 20 тисяч гривень.

Ну, нині ж діє таке законодавство, яке передбачає саме такі високі виплати для колишніх суддів, – скажете ви. Тому й на прикладі пана Німченка хочемо донести до наших столичних владців, парламентарів, до громадськості, що потрібно міняти таку дивну абсурдну практику. Якщо приймається справедливе рішення про заборону партії чи іншої структури, які мають чіткі антидержавницькі, промосковські засади та практичні дії, то покарання мають нести їх активні представники, принаймні лідери різних рівнів. Потрібно бути послідовними у своїх діях, – за юридичною забороною має настати конкретна відповідальність, якщо й не кримінальна (а за деякими путінськими «таваріщами» дійсно тюремна параша плаче!), то, принаймні, позбавлення таких осіб усіляких привілеїв, виплат, нагород тощо з боку української держави. І для цього є повний набір інструментарію у Верховної Ради, уряду, президента. Особливо в часи військової агресії, яку й готували в середині країни такі структури, як ті ж ОПЗЖ, «Український вибір» медведчуків-німченків.  Бо інакше постає логічне питання: то що – ми заборонили вивіску «ОПЗЖ», а всі її ватажки, депутати різних рівнів і по сьогодні непогано себе почувають. А такі «медведчуківські кадри», як Німченко, отримують від ненависної їм держави мільйони гривень у рік. Мають розкішні маєтки, квартири, автомобілі, земельні ділянки… Хіба за таку справедливість воюють наші герої-воїни на фронтах великої війни із московською імперією!?

Та й взагалі, хіба у нинішні воєнні часи держава має виплачувати суддям-пенсіонерам (а їх в Україні тисячі й тисячі) такі супер величезні пенсійні виплати. До того ж, українське суспільство і до сьогодні відносить суддівську систему як до найбільш корумпованих у країні. І найбільше нарікань у пересічних громадян саме на роботу судів та самих суддів. То чому українці своїми податками мають вибудовувати для них такий собі комунізм чи райське життя на землі вже сьогодні? А особливо для таких україножерів, як Василь Німченко… Ці народні кошти мають іти на захист нашої Батьківщини від рашистської навали, а не на суддівські забаганки… От де поле для активної діяльності для наших борців із громадського руху «Гроші на ЗСУ»!

І на останок. Цікаво, а наш ще один землячок, московський вурдалака-перебіжчик Володимир Олійник теж отримує від української держави стотисячні виплати? Він же теж у свій час був народним депутатом України і суддею в Черкасах…

Яків Немирів