Сьогодні, 19 січня, християни відзначають Хрещення Господнє або Водохреща. Здавна вважається, що купання у водоймах із формою хреста – йорданях – сприяє зціленню та очищенню душі та тіла. Багато сміливців цього дня наважуються зануритися в ополонку, бо вірять, що для православної людини – це не ризик, а благо.

Серед таких і Юрій Сливко, інспектор енергоінспекції служби енергоаудиту Черкаського міського РЕМу, який за цікавим збігом обставин прийшов працювати на Товариство саме цього дня – 19 січня, 4 роки тому.

blank

– З дитинства мене вабили різноманітні пристрої, апаратура, підсилювачі, – розповідає Юрій. -Хотілося постійно майструвати щось, паяти. І виходило, до речі. Тому й вирішив своє життя поєднати з енергетикою. Чотири роки навчався в Черкасах і три з половиною – у магістратурі в Києві. Тепер маю роботу, яка подобається, і хороший дружній колектив.

blank
Ідея стати моржем спала Юрію на думку ще 7 років тому. Вперше він вирішив зробити це в компанії з сестрою, котра теж, до речі, працює в “Черкасиобленерго”.

– Той перший раз, коли ми пірнали, не забуду ніколи, – зізнається Юрій. – Напередодні Водохреща була плюсова температура, тому ми з сестрою були сповнені рішучості та ентузіазму. Проте вночі вдарило -10, і коли ми о 5-ій ранку приїхали на Дніпро, вода була вкрита кригою і дув страшенний вітер. Чесно кажучи, я задумався. А от сестра – ні. Дивлюся: роздяглася і пішла. До глибини треба було метрів з 20 іти. Вона пішла. А я стою. Вже й з виду зникла, а я стою. І тільки коли сестра вийшла, подумав: невже я не зможу?! Скажу відверто, вода – крижана, дихання – просто перехоплює, ноги, руки – зводить. Зате коли виниряєш, таке блаженство та тепло по всьому тілу, що словами не передати.

blank
Відтоді пірнати в ополонку на Водохреща для Юрія стало доброю і корисною традицією. Хлопець вірить, що цей обряд – корисний і для тіла, і для духу – допомагає йому зберігати гарне самопочуття протягом усього року.

– Щодо фізичного здоров’я, то до цього питання я ставлюся дуже відповідально, – говорить молодий батько двох синів. – Змалку займаюся фізкультурою, став майстром спорту з пауерліфтингу, ходжу в тренажерний зал, де, до речі, і зі своєю майбутньою дружиною познайомився. І синів, коли підростуть, долучатиму до здорового способу життя. Поки що ж регулярно воджу старшого, півторарічного сина на причастя, часто їжджу в монастир у Тишківці, це Вінницька область. З вірою в серці в наш час легше жити. Та й сам, ще коли був дитиною, помітив, що чим більше добрих справ робиш, тим краще тобі на душі. Тому моя віра проста – “роби добро людям”.