blankУкраїна сподівається почути «Так» і вже у червні отримати статус кандидата у члени Євросоюзу

23-24 червня у Брюсселі відбудеться засідання Європейської ради, одним із питань якого буде розгляд висновків Єврокомісії щодо заявки України на членство в ЄС та ухвалення рішення щодо надання їй статусу країни-кандидата, пише Ірина Драбок в “Ua-independent”.

Однак, попри шалену підтримку України в боротьбі з агресором, є країни, які все ще вагаються, чи надавати Україні статус країни-кандидата на членство в ЄС. Тож на всіх фронтах Україна докладає максимальних зусиль для того, щоб переконати скептиків у необхідності зробити її кандидатом.

Голова Верховної Ради України Руслан Стефанчук під час великого робочого візиту до країн ЄС закликав європейських колег надати Україні статус кандидата на членство.

– Скільки країн Ви вже відвідали та які головні меседжі?

– Великий робочий візит полягає у тому, що я їжджу, спілкуюся з моїми колегами парламентаріями, щоб донести основну ідею: Україна – це Європа, й Україна хоче отримати юридичну точку свого відліку шляху до ЄС. Ця точка – рішення про надання Україні статусу кандидата в члени ЄС. Ми з колегами вже мали дуже важливі та продуктивні зустрічі в Німеччині, Франції та Нідерландах. Також маємо ще в Брюсселі. Завершальна точка цього робочого візиту – це Австрія. Я тут для того, щоб, по-перше, подякувати тим людям, які підтримують Україну, а по-друге, для того, щоб поговорити зі скептиками, поговорити чесно, які в них є запитання, і запитань виявилося багато. Я відповідав чесно на всі. Зокрема, це були запитання щодо того, чи ми розуміємо, що статус кандидата – це не членство, і попереду ще великий шлях. Я запевнив, що ми все розуміємо та готові. У Німеччині всіх цікавила доля Балкан. Моя відповідь була така, що ми не заперечуємо проти будь-яких процесів, але не треба сприймати їх як взаємовиключні. У кожного свій трек, і кожен має по цьому треку йти.

– Ви сказали про скептиків. Про які країни йдеться? Хто може сказати Україні «Ні»?

– Я зараз не можу сказати, які конкретно країни, бо це буде неправильно. Але є держави, які вагаються, з ними треба просто говорити. Я проїхав вже кілька країн, і у мене немає якогось такого бачення, що хтось із них відвертий скептик, бо Україні висловлюють велику підтримку в боротьбі проти російської агресії. Але також дуже важливо, щоб країни ЄС сказали «Так» щодо статусу кандидата.

– Чому європейським країнам складно приймати рішення? Як переконуєте?

– Сьогодні 91% українців підтримують шлях України до ЄС. І дуже важливо, що 66% європейців також підтримують рух України до ЄС. Ми зараз проводимо дуже велику та потужну роботу в Європі. Вона полягає в тому, щоб не тільки переконувати тих, хто сумнівається, а й просити своїх колег, які на 100% підтримують Україну, щоб вони також долучалися до такої місії – переконати підтримати надання Україні статусу кандидата на членство до Євросоюзу.

– У 2016 році у Нідерландах відбувся референдум щодо Угоди про асоціацію. Тоді були антиукраїнські настрої. Як вас зустріли Нідерланди сьогодні? Як, на вашу думку, змінилася країна?

– Я почав спілкування з нідерландцями не з 2016 року. Я їм нагадую, що кілька днів тому було 10 років, як розпочався Євро-2012, і ми добре пам’ятаємо, тоді збірна Нідерландів була у Харкові. Я пам’ятаю, як ми всі разом ходили, співали пісень, підтримували нідерландців, ми були разом там. Сьогодні цього Харкова немає.

Я їм нагадую про те, що нас об’єднували й інші речі, неприємні, як от МН17. Але ми чесно допомагаємо проводити розслідування. Робимо все для того, щоб справедливість відбулася.

Ми не дивимося на 2016 рік. Ми йдемо далі та бачимо підтримку України в Нідерландах: 62% погоджуються з тим, щоб Україна долучилася до ЄС, коли буде готова. Пройдіться вулицями Нідерландів – усюди висять українські прапори. Такої підтримки України ніколи не було. Крім того, згадайте результати голосування на Євробаченні. Коли журі дає нам нуль, а народ дає нам 12. Для нас дуже важливі відносини «народ з народом». А ми, як представники влади, повинні відповідати тим очікуванням, які ставить перед нами народ. Бо якщо ми не відповідаємо, значить ми не представники свого народу. І тому я дуже б хотів, щоб вони прислухалися до того, що говорить народ.

Я з колегами спілкувався та сказав: якщо ви хочете отримати відповідь, чи гідна Україна бути в Європейському Союзі, то насамперед запитайте у своїх компаній, чи хочуть вони отримати 45-мільйонний ринок України. Спитайте у своїх фермерів, чи хочуть вони разом з українцями виробляти екологічно чисту продукцію та співпрацювати з українцями на відкритому ринку землі в Україні. Треба діяти, як хочуть наші народи. Нідерланди тільки виграють від надання Україні статусу кандидата в члени ЄС.

– Після зустрічі у Гаазі з депутатами Палати представників і Сенату нідерландського парламенту член Палати представників Рубен Брекелманс (VVD – Народна партія за свободу і демократію) відреагував у своєму Twitter на ваш допис щодо суцільного «Так» від Нідерландів. Він написав, що підтримку щодо статусу кандидата в ЄС висловили політичні партії, які представляють менше 30% нідерландського парламенту. Як відрізняється підтримка народу від настроїв політичних сил?

– Під час цієї зустрічі панувала атмосфера всебічної підтримки України, яка спонукала мене до такої емоційної реакції. Наша задача – отримати більше ніж 50%. Ми заради цього працюємо, спілкуємося, заради цього зустрічаємося, щоб вирішувати всі питання. Я сподіваюся, що Україна на додаток до великої підтримки Євросоюзу в боротьбі проти російської агресії під час саміту Європейської Ради отримає також позитивний сигнал щодо статусу кандидата в ЄС.

– Розкажіть про плюси надання Україні статусу кандидата в члени Європейського Союзу.

– Ми говоримо про те, що статус кандидата дає нам змогу почати поглиблену співпрацю. Сьогодні Україна – це потужна армія, можливо, одна з найпотужніших армій в Європі, а можливо, і в світі. Україна територіально і географічно є дуже хорошим коридором для логістичних маршрутів. І ми готові переглянути всі ці речі, пов’язані з тим, щоб Україна стала таким трансформаційним хабом.

Також йдеться про відбудову, реконструкцію України. Це може стати унікальним проєктом, тому що сьогодні всі знають, де знаходиться Україна, і вся увага прикута до України, яка є символом сміливості та сили духу.

Плюс наші ІТ-технології. Я зустрічався з віцепрезидентом Philips, показував нашу «Дію» та розказував, як ми можемо об’єднати зусилля щодо системи охорони здоров’я, бо вони спеціалізуються саме на медичних розробках і готові з бізнесом вести переговори.

Україна має, що дати Європі в економічному, в людському капіталі. І вони це бачать, тому що сьогодні 6 мільйонів українців, які виїхали в Європу, продемонстрували, що вони – європейці, високо освічені, культурні, грамотні люди, які можуть посилити Європу.

– Який вплив росії на країни ЄС?

– Звісно він є, і я пояснюю це на кожній зустрічі. Я кажу: якщо ви думаєте, що у вас ще не йде війна, то вона вже йде, просто росія веде сьогодні абсолютно іншу війну. Вона спочатку вводить жало пропаганди, проходить у мозок, потім вводить фінансове жало та саджає на голку енергоресурсів, економічних  обходжень і так далі, руйнуючи ваші принципи. Потім вводить голку політичну. Знаходить партії, групи, через які фінансує та отримує контроль над вами, і тільки третій етап – це етап повномасштабного вторгнення. Ви ніколи не будете знати, коли настане третій етап. І це треба усвідомлювати.

– Чи працюють запроваджені санкції?

– Санкцій, які передбачають якісь виключення чи варіанти обходження, недостатньо. Коли ми говоримо про санкції, то вони не повинні мати виключень. Коли ми починали говорити про SWIFT, то треба було діяти проти всієї банківської системи, а не проти деяких банків. Коли ми говоримо про ембарго на енергоносії, це повинно бути повне ембарго на всі енергоносії, а не спочатку – окремо по нафті, потім – окремо по газу, окремо по вугіллю. Війна з росією та санкційний тиск не має бути гомеопатією, а має бути хірургією. Ми повинні відрізати та поставити крапку. Я розумію, що це складно, але ціна надалі, в разі, не дай Боже, програшу, буде катастрофічно високою для всього світу.

Коли ми говоримо про персональні санкції, то треба чітко сказати, що протягом 48 годин росіяни повинні залишити країни ЄС, і це буде правильно. Ваші діти мають навчатися не в європейських елітних школах, а в Сизрані та Рязані, бо ви будуєте той світ і повинні бути чесними. Сьогодні мати зв’язки з російською елітою має бути токсичним по всьому світові, і тільки тоді ми можемо сказати, що санкції повноцінно працюють.

– Чи можна домовитися з росією про мир?

– Будь-яка війна завершується або перемогою, або капітуляцією, або мирним договором. Безперечно, є певні варіанти для перемовин, я вже мільйон разів наголошував на червоних лініях. Є три червоні лінії, через які Україна ніколи не переступить ні на яких перемовинах. Це питання: української незалежності, українського суверенітету та української територіальної цілісності. Ці три питання не можуть бути предметом жодних дискусій. Крім цього, я б хотів підкреслити, що з кожним таким Маріуполем, Бучею, Ірпенем коридор для переговорів стає все вужчим.

– Які країни хочуть відіграти роль переговірників?

– Є багато країн, які хочуть відіграти роль переговірників, і ми це бачимо з їхніх висловів, і це правильне прагнення зупинити війну. Але не може бути торгу по трьох фундаментальних речах. І Україна, входячи в будь-які переговори, повинна отримати потужні гарантії своєї безпеки. Це не повинен бути Будапештський меморандум, це мають бути конкретні дії, де буде чітко прописано, що у випадку будь-якої агресії, всі ці країни встануть на захист України. Лише тоді ми розуміємо ці гарантії. Якщо цього немає, то ці перемовини ні про що.

– Чи розуміє Європа, що з росією можна про щось домовитися тільки з позиції сили?

– Я думаю, що вона вже це розуміє набагато більше, ніж вона це розуміла до 24.02.2022. Тому що до цього дня було таке якесь загальне бачення, що про все можна домовитися. Не можемо, бо угоди з росією не варті й паперу, на якому написані. Це я цитую Бісмарка, і це всім це підтверджується, бо росія порушила всі можливі договори, які були укладені.

– Які у вас очікування від 24 червня?

– У мене лише одне очікування: Європа повинна сказати «Так». Європа повинна послати потужний імпульс українському народу. Потужний імпульс на передову українським солдатам, що все, заради чого сьогодні страждає український народ, – це немарно. Я відверто говорю: якщо українці не отримають цей сигнал, то сигнал піде в росію, що Європа не єдина, Європа не підтримує Україну. І тоді путін на 100% буде йти далі, давити та чавити слабких. І це ми всі повинні розуміти. І якщо хтось думає, що він далеко територіально, то, повірте мені, це – пандемія. І будь-яка війна – це пандемія, ніхто не зупинить її кордоном. І наразі вакцинатором від цієї пандемії є українці. Ми захищаємо сьогодні Європу за рахунок своїх людей, своїх територій, своїх життів, розірваних сімей, скалічених доль. Це ціна спокійної та ситої Європи сьогодні. І про це треба нагадувати, бо починають говорити, що є втома від України. Сьогодні в України велика втома від того, що вона веде виснажливу війну та боронить мирний сон усіх. Якщо 24 червня ми не отримаємо цей меседж, цей меседж отримає путін. Він зрозуміє, що тепер може безкарно йти далі. Я прошу вас, зробімо все, щоб 24 червня стало переломним днем і нашою великою спільною перемогою.

– Яка ваша формула перемоги?

– Для мене є одне абсолютне поняття перемоги – це повернення територій України станом на 24 серпня 1991 року, на момент здобуття незалежності; покарання винних та відшкодування завданої шкоди за рахунок рф. Це для мене формула перемоги.